22 січня 2024 рокуСправа №160/25813/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та зобов?язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004494 від 14.06.2023 року щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 гривень за порушення ст. 34, 38 ЗУ «Про автомобільний транспорт»;
- провадження у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 гривень закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, під час надання послуг з перевезення порушено вимоги п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року.
Про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не був повідомлений.
Позивач зазначає, що з даною постановою не погоджується в повному обсязі, вважає її такою, що винесена з порушенням законодавства та підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, водієм було надано усі пояснення та документи.
Крім того, позивач вказує, що законодавство не містить вказівки на обов??язок водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації праці та відпочинку водіїв.
Позивач здійснював внутрішні перевезення, тому не мав обов?язку із встановлення та експлуатації тахографу, проте його транспортний засіб обладнаний тахографом, а отже підстави для застосування адміністративної відповідальності відсутні.
Ухвалою суду від 09.10.2023 року, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.
25.10.2023 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що під час перевірки позивача було встановлено, що на транспортний засіб, що належить позивачу, на момент перевірки була відсутня заповнена тахокарта водія, яка відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорті» та п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385 повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки уповноваженими на те особами.
Відповідач вказує, що постанова №004494 від 14.06.2023 року прийнята на основі акту №003431 від 18.05.2023 року, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області зазначене і конкретизоване порушення позивача.
06.06.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну пошту позивача повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 14.06.2023 року та направив акт № 003431 від 18.05.2023 року.
Відповідач вважає, що доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно - господарського правопорушення ним як суб'єктом господарювання, а про розгляд справи позивач був повідомлений завчасно, у спосіб, передбачений п. 26 Порядку № 1567.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивачем надано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.
Позивач наголошує на тому, що його не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а також повторно звертає увагу на те, що обов'язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв, тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, за відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні перевезення.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до довідки від 10.01.2024 р. №12, складеної відділом управління персоналом, копія якої міститься в матеріалах справи, суддя Лозицька І.О. перебувала у щорічній відпустці з 25.12.2023р. по 12.01.2024р. включно.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення на перевірку №014517 від 12.05.2023 року посадовими особами відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №003431 від 18.05.2023 року.
З акту перевірки вбачається, що проведено перевірку транспортного засобу марки: MAN-фургон, номерний знак: НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_2 , вказаний транспорт належить ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлені порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутня заповнена тахокарта картка водія ОСОБА_2 за 18.05.23р., чим порушено вимоги наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, відповідальність за які передбаченаст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - абз.3 ч.1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня заповнена тахокарта водія ОСОБА_2 за 18.05.23р. Транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом.
У вказаному акті мітиться особистий підпис водія ОСОБА_2 .
Повідомленням №40502/23/24-23 від 05.06.2023 року позивача було повідомлено про розгляд справи 14.06.2023 року.
Вказане повідомлення 06.06.2023 року направлено на офіційну електронну адресу позивача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, складеною Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, №004494 від 14.06.2023 року у зв'язку із допущенням порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241 відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. 00 копійок.
Не погоджуючись із спірною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи заявлений спір, суд виходить з наступного.
Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
З огляду на викладене, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно із ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Положеннями ст. 34 Закону № 2344-III передбачені вимоги до автомобільного перевізника, зокрема, автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання до медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст. 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 (далі - Положення №340), встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до п.1.3 Положення №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п.6.1 Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За приписами п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. №385 (далі - Інструкція №385).
Пунктом 1.3 Інструкції №385 встановлено, що її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:
- адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін «адаптація тахографа до транспортного засобу», за визначенням ЄУТР, - «калібрування»;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;
За приписами пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Із матеріалів справи вбачається, що належний позивачу транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом. Водночас, актом перевірки зафіксовано відсутність заповненої особистої картки водія 18.05.23р. Наявність у водія індивідуальної контрольної книжки водія - не зафіксовано.
При цьому, у разі використання цифрового тахографа водій зобов'язаний використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом. Отже, водії мають надавати інспектору для контролю картку водія у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія).
Суд наголошує, що без наявності картки водія, інспектор не може здійснити контроль дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водія та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом.
З урахуванням зазначених обставин, враховуючи те, що водій належного позивачу транспортного засобу здійснював перевезення вантажу без картки водія цифрового тахографа, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 вчинено порушення ст.48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо доводів позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд справи, суд зазначає наступне.
Правова процедура розгляду органами державного контролю справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з абзацом першим п.26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Абзацом другим п.26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до абзацу першого п.27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
В матеріалах справи наявна роздруківка направлення на офіційну електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1, листа №40502/23/24-23 від 05.06.2023 року щодо повідомлення його про час та місце розгляду справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин висновків зроблених Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 року у справі № 482/9/17, зважаючи на те, що надсилання повідомлення на офіційну електронну адресу уповноваженої особи містить редакція п. 26 Порядку № 1567 лише з 04.02.2022 року.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №813/3415/18 та інші, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними до цієї справи.
Таким чином, позивача було належним чином, у відповідності до п. 26 Порядку № 1567, повідомлено про розгляд справи.
Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що спірна постанова є правомірною, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька