П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21239/23
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
15 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 12 липня 2023 року №213050033899 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2023 року та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, щодо зарахування до спеціального стажу період роботи в Херсонському вищому професійному комерційному училищі на посаді викладача історії з 11.10.2017 р. по 04.07.2023 р. та період навчання в Херсонському педагогічному університеті імені Н.К. Крупської з 25.07.1989 р. по 15.08.1994 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який, за обрахунками відповідача, становить 23 роки 1 місяць 21 день із необхідних 26-ти років 6 місяців (станом на 11.10.2017 року). Позивач наголошує, що має достатній спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. "е" ст. 55 Закону, а тому рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є протиправним.
Відповідач заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV збережено право на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, тобто станом на 11.10.2017, мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Разом з тим, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що на призначення пенсії за вислугу років мають право працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Так, відповідачі зазначають, що спеціальний стаж позивача становить 23 роки 1 місяць 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти. Крім того, позивач продовжує працювати на посаді, яка дає їй право на призначення такого виду пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що період навчання ОСОБА_1 в Херсонському педагогічному інституті імені Н.К. Крупської, відповідно до п.«д» ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч.1 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 року №103/98-ВР необхідно зарахувати до спеціального стажу, оскільки вона прийнята на роботу за спеціальністю в період, що не перевищує трьох місяців закінчення навчання, і цей період навчання підтверджується записом в трудовій книжці. Крім того, із записів в трудовій книжці НОМЕР_1 можна прослідкувати, що ОСОБА_1 , зокрема, в період з 16 серпня 1994 року по 15 серпня 1995 року працювала на посаді вчителя російської мови та літератури в спеціалізованій школі №27 міста Херсона та з 21 серпня 1995 року по сьогодення - в Херсонському вищому професійному комерційному училищі на посаді викладача історії.
Посада вчителя в загальноосвітньому навчальному закладі та посада викладача навчального закладу передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 року.
При призначені пенсії позивачці, орган Пенсійного фонду повинен застосовувати положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII неконституційними з дня ухвалення рішення.
Враховуючи наведене, апелянт наголошує, що має достатньо підстав для зарахування до спеціального стажу період роботи в Херсонському вищому професійному комерційному училищі на посаді викладача історії з 11.10.2017 року по теперішній час та період навчання в Херсонському педагогічному університеті імені Н.К. Крупської з 25.07.1989 по 15.08.1994 роки.
Щодо того, що позивач продовжує працювати на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, апелянт зазначила, що п.7 Закон України "Про пенсійне забезпечення" говорить, що пенсія призначається при залишенні роботи, тому після прийняття судом рішення по даній справі ОСОБА_1 відразу звільниться з місця своєї роботи, тобто перед повторним переглядом органом Пенсійного фонду звернення про призначення пенсії.
ГУ ПФУ у Київській області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», додавши до неї перелік необхідних для цього документів. Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Київській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 12.07.2023 року прийнято рішення №213050033899, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У рішенні зазначено, що згідно поданих документів, спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017 року, становить 23 роки 1 місяць 21 день та є недостатнім для визначення права на даний вид пенсійного забезпечення, позаяк такий стаж має становити не менше 26 років 6 місяців.
Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є звільнення позивачки з роботи, яка дає їй право на цей вид пенсії, тобто з посади викладача, однак позивач продовжує працювати на цій посаді.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За змістом статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно з п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років і"; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим. Отже, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
В наведеному рішенні, суд конституційної юрисдикції також зазначив, що внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З зазначеного вбачається, що починаючи з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійний орган має керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, яка визначала право працівників освіти на отримання пенсії за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років незалежно від віку.
При цьому, згідно з п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п.2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.
Таким чином, при визначенні права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» п.2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 року та, в цьому випадку, повинен становити не менше 25 років.
Колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З матеріалів справи, а саме із трудової книжки позивача та розрахунку стажу ПФУ вбачається, що наступного дня після закінчення навчання в Херсонському педагогічному інституті імені Н.К. Крупської, позивач прийнята на посаду вчителя російської мови та літератури в спеціалізованій школі №27 міста Херсона. Отже, період навчання 04 роки 11 місяців та 15 днів підлягає до зарахуванню спеціального стажу роботи позивача, який дає їй право на призначення пенсії за віком, як працівнику освіти.
З викладеного вбачається, що станом на 11.10.2017 позивач мала спеціальний стаж роботи більше 27 років, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти.
Разом з тим, згідно із статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Тобто, для призначення пенсії за вислугу років необхідна наявність двох умов - необхідний спеціальний стаж роботи та звільнення з посади, яка дає право на призначення такої пенсії.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді викладача, як і працювала станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.
Доводи апеляційного скарги, що після прийняття судом рішення по даній справі ОСОБА_1 відразу звільниться з місця своєї роботи, тобто перед повторним переглядом органом Пенсійного фонду звернення про призначення пенсії, суперечать приписам ст.7 Закону «Пенсійне забезпечення».
Оскільки обов'язковою умовою для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є звільнення позивачки з роботи, яка дає їй право на цей вид пенсії, тобто з посади викладача, однак позивач продовжує працювати на цій посаді, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 21 серпня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко