Головуючий І інстанції: Удовіченко С.О.
22 січня 2024 р. Справа № 440/5764/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
07.07.2022 позивач Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в розмірі :
- 97 008.84 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- 8 084.07 грн. за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Позив мотивував тим, що станом на дату звернення до суду згідно інтегрованої карти особового рахунку платника податків, що ведеться ГУ ДПС у Полтавській області, за фізичною особою ОСОБА_1 рахується податковий борг у загальному розмірі 105 092.91 грн. Зазначив, що ОСОБА_1 не сплачено в добровільному порядку грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, тому станом на момент подання даного позову за відповідачем обліковується борг у загальному розмірі 105 092.91 грн.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач вказував на порушення позивачем строків давності звернення до суду. Вказував, що податковий борг позивача є безнадійним та не підлягає стягненню. Стверджував, що заявлені ГУ ДПС у Полтавській області вимоги виникли у 2016, податкові повідомлення-рішення за ними складено 23.04.2019, а до Полтавського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише у липні 2022.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) вимоги адміністративного позову ГУ ДПС у Полтавській задоволено.
Судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг:
- 97008,84 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на розрахунковий рахунок UA208999980333159341000016706, Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Кременчук/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ 37959255, код класифікації доходів бюджету 11010500,
- 8084,07 грн за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на розрахунковий рахунок UA138999980313020137000016001, Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Кременчук/11011001, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, класифікація доходів бюджету 11011001.
Судове рішення вмотивовано тим, що наявність податкового боргу заявленого позивачем до стягнення в розмірі 105092.91 грн підтверджується й відомостями з облікової картки платника податків. Посилався на те, що оскільки відповідно до пункту 52-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу зупинено, контролюючим органом не пропущено строк давності стягнення податкового боргу в 1095 днів на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 № 0005021305 та № 0005031305.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що як убачається з обставин справи, заявлені податковим органом вимоги виникли у 2016-му, податкові повідомлення-рішення за ними було складено 23.04.2019, а до Полтавського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише у липні 2022, тобто після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку.
Отже, виходячи з вказаних обставин та спливу строку давності для стягнення податкового боргу, заявлена заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а позивач, як боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
Таким чином, строки позовної давності, передбачені статтями 256, 257, 267 ЦК України, відрізняються від строку давності стягнення податкового боргу згідно із статтею 102 ПК України, який є строком існування відповідного податкового зобов'язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення.
У зв'язку з цим, висновки суду про те, що позивачем строки звернення до суду були дотримані, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки, з періоду часу, за який у мене виникли податкові зобов'язання і до моменту мого звернення до суду з позовом про визнання податкових повідомлень-рішень усе рівно минуло 3 роки.
Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
Відзив на апеляційну скаргу від ГУ ДПС у Полтавській області не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 18.02.2019 № 455 в період з 19.03.2019 по 25.03.2019 була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .
За результатами проведеної перевірки 01.04.2019 ГУ ДФС у Полтавській області складено акт № 423/16-31-13-05-11/2553012761 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» (а.с. 11-17).
Згідно висновків акту № 423/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 встановлено порушення :
- пп. 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 та пункту 8 підрозділу 1 розділу XX перехідних положень ПК України в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 60 640.91 грн;
-пп. 1.2, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання по військовому збору за період, що перевірявся на суму 50 53.41 грн.
На підставі висновків акту № 423/16-31-13-05-11/2553012761 контролюючим органом 23.04.2019 складено податкові повідомлення-рішення :
- № 0005031305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 63 16.76 грн. (а.с. 19а);
- № 0005021305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 75 801.14 грн. (а.с. 20).
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлені на зареєстровану адресу боржника та отримані останнім 02.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18-19).
ОСОБА_1 не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 23.04.2019 № 0005031305 та № 0005021305, оскаржила їх до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 440/1955/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/96043587).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 440/1955/19 набрало законної сили: 05.10.2021.
Згідно із пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З огляду на положення статті 56 ПК України, грошові зобов'язання, визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженим.
Згідно із підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
У зв'язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку узгоджених грошових зобов'язань нараховано пеню в розмірі 22 975.01 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно положень пункту 59.1 статті 59 ПК України податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункту 59.3 статті 59 ПК України)
Пунктом 42.2. статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно відповіді на запит Кременчуцької ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області від 21.09.2021 - ОСОБА_1 зареєстрована у центральній базі даних/окремому реєстрі Державного реєстру (2553012761, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Адреса проживання : АДРЕСА_2 (а.с. 7).
Згідно з матеріалами справи податкова вимога форми «Ф» від 24.01.2020 № 1904-51 була надіслана відрекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 (а.с. 25-26).
Однак, вищезазначений рекомендований лист (3960018642446) з податковою вимогою форми «Ф» від 24.01.2020 №1904-51 повернувся на адресу контролюючого органу із зазначеною в довідці Укрпошти причиною повернення «За закінченням терміну зберігання».
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 ( далі - Порядок № 610).
Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З урахуванням зазначеного податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Колегія суддів враховує, що нормами податкового законодавства не зобов'язано податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а.
Крім того, відзив на позовну заяву та апеляційна скарга доводів про неналежне повідомлення відповідача про податкову вимогу форми «Ф» від 24.01.2020 № 1904-51 не містить.
Матеріалами справи підтверджується, що визначений пунктом 42.2. статті 42 ПК України обов'язок здійснити направлення ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» від 24.01.2020 № 1904-51 рекомендованим листом з повідомленням про вручення Кременчуцьке управління ГУ ДПС у Полтавській області виконало.
З урахуванням вищезазначених положень законодавства, та враховуючи обставини повернення на адресу контролюючого органу належним чином надісланого платнику податків рекомендованого листа з податковою вимогою форми «Ф» від 24.01.2020 № 1904-51, колегія суддів приходить до висновку, що вказана податкова вважається врученою ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, визначений статтею 102 ПК України та посилання на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 15.10.2020 по справі № 910/8428/18, колегія суддів зазначає наступне.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 14.1.11 «а» пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном "безнадійний" розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду; податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Згідно із пунктом 102.4 статті 104 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Як встановлено в ході розгляду справи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 440/1955/19 яким встановлено правомірність податкових повідомлень - рішень від 23.04.2019 № 0005031305 та № 0005021305 набрало законної сили 05.10.2021.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено пунктом 52-2 такого змісту: "52-2. На період з 18 березня 2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу."
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася, в тому числі до 30.04.2023.
Тобто, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і триває до кінця 2022 згідно з нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, оскільки відповідно до пункту 52-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу було зупинено, контролюючим органом не пропущено строк давності стягнення податкового боргу в 1095 днів на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 № 0005021305 та № 0005031305.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 140/12235/21.
В даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020 , а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Отже, звернувшись до суду 07.07.2022 із цим позовом податковий орган дотримався визначених законодавством строків давності для стягнення податкового боргу.
Відповідно до вимог п. 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова