справа №755/5660/22 Головуючий у І інстанції - Хромова О.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/5203/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
установив:
У липні 2022 року ТОВ «Новобудова» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
На обґрунтування вимог зазначило, що відповідно до рішення правління АТ Холдінгова компанія «Київміськбуд» від 05 жовтня2005 року №199 та АВІЗО від 27 квітня 2006 року №293 житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 переданий на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Новобудова».
ОСОБА_2 є власником квартири №170 у вищезазначеному багатоквартирному будинку на підставі свідоцтва про право власності від 20 вересня 2006 року.
Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
У будинку, зокрема в квартирі №170 , позивачем безперебійно надавались і надаються житлово-комунальні послуги.
Однак, відповідач не сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги, чим спричиняє позивачу збитки.
За період з 01 лютого 2020 року по 01 червня 2022 року у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ «Новобудова» у розмірі 17510,23 грн.
Посилаючись на статтю 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 1352,61 грн. та 3% річних у розмірі 435,82 грн.
Просило суд, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 19299,23 грн., з яких: основний борг за період з 01 лютого 2020 року по 01 червня 2022 року в розмірі 17510,80 грн.,3% річних від простроченої суми за період з 01 лютого 2020 року по 01 лютого 2022 року в розмірі 435,82 грн. та індекс інфляції за період з 01 лютого 2020 року по 01 лютого 2022 року у розмірі1352,61 грн. та судовий збір в розмірі 2481 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року зазначену вище позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за житлово-комунальні послуги, з яких: основний борг за період з 01 лютого 2020 року по 01 червня 2022 року в розмірі 17510,80 грн,3% річних від простроченої суми за період з 01 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року в розмірі 64,59 грн. та індекс інфляції за період з 01 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року у розмірі87,13 грн., що в загальному розмірі становить 17662,52 грн.
Вирішено питання щодо судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, щоє факт фальсифікації протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , на підставі яких позивачем укладено договір, за яким ним здійснено нарахування за послуги з управління багатоквартирним будинком.
01 березня 2020 року позивачем за адресою:
АДРЕСА_4 , відповідно до індивідуального договору №140-14Б, укладеного між сторонами, надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за які відповідач вчасно розраховувався.
У квітні 2020 року відповідач отримав від ТОВ «Новобудова» рахунок за березень 2020 року на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком, в якому були відсутні будь-які пояснення щодо правових підстав запровадження послуги з управління, тоді якабзацом12 пункту 8 Договору від 28 лютого 2020 року №14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком прямо передбачений обов'язок позивача протягом одного місяця після підписання договору видати під розписку або надіслати рекомендованим листом кожному співвласникові завірену підписом управителя і печаткою (за наявності) копію цього договору, що ТОВ «Новобудова» не виконало.
Відповідач зазначає, що не отримавши офіційних пояснень від позивача у квітні 2020 року, він був вимушений призупинити розрахунки з ТОВ «Новобудова» до з'ясування підстав, з яких йому був надісланий розрахунок на послугу з управління.
ОСОБА_2 вважає, що не мав іншого вибору ніж продовжувати не оплачувати рахунки від ТОВ «Новобудова» на час досудового врегулювання спору, оскільки не визнавав і не визнає дійсним договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та задля того, щоб факт оплати будь-якої суми не міг бути сприйнятий як його згода з умовами договору.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що на його думку, договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком підписаний від імені співвласників, особами які не мали повноважень на підписання договору.
Крім того, співвласниками будинку було виявлено підроблення їхніх підписів в документах, які стали підставою для укладання договору. Відповідач зазначає, що на загальних зборах співвласників 09 грудня 2019 року не розглядалось питання про визначення переліку та розміру витрат на управління будинком, а питання про затвердження умов договору не містить істотної умови щодо ціни послуги з управління багатоквартирним будинком, складовою якої є винагорода управителю, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність волевиявлення співвласників щодо укладення договору з ТОВ «Новобудова» на умовах, на яких він підписний уповноваженими особами співвласників, що є другою підставою для визнання такого договору недійним.
Так, відповідач зазначає, що не заповнював і не підписував список та листок письмового опитування, підшитий у додатку до протоколу 09 грудня 2019 року, а також не доручав нікому підписувати їх від його імені.
На думку відповідача, співвласники жодним чином не були повідомлені про рішення зборів 09 червня 2019 року та 09 грудня 2019 року, чим порушено частину десяту статті 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а відсутність визначеного частиною шостою статті 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» волевиявлення співвласників щодо затвердження умов договору є першою підставою для визнання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком недійсним, зокрема відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.
Вказана позивачем інформація щодо визначення управителем будинку ТОВ «Новобудова» на підставі рішення зборів співвласників від 09 грудня 2019 року, на думку відповідача, не відповідає дійсності, оскільки питання визначення управителя будинку не входило до порядку денного зборів 09 грудня 2019 року, а результати голосування співвласників з цього питання не містяться у протоколі 09 грудня 2019 року.
Відповідач вважає, що наявність та розмір заборгованості перед позивачем, яка є предметом доказування, безпосередньо пов'язана з дійсністю протоколів і дійсністю договору, укладеного на їх підставі.
На думку відповідача, чинним законодавством України не передбачений інший спосіб визначення ціни і вартості послуг з управління багатоквартирним будинком аніж за рішенням зборів співвласників, що позбавляє права позивача проводити будь-які нарахування за послуги з управління (включно з винагородою управителю) і відповідно, розрахунок заборгованості за їх надання, у разі відсутності та/або недійсності таких рішень співвласниками.
Посилаючись на частину першу статті 8 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідач вважає, що не несе відповідальності за зобов'язаннями (договором), що виникли внаслідок дій окремих співвласників та позивача, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень.
Просив суд, скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що всупереч вимогам закону, умовам договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та своїх обов'язків за цим договором,щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, відповідач належним чином не виконує, а лише, перебуваючи у змові з іншими злісними неплатниками у цьому будинку, вигадує неіснуючі підстави та підбурює інших співвласників, щоб не сплачувати послуги, які йому надаються та ним же і споживаються.
Збори співвласників будинку проведені 07 лютого 2021 року та оформленні протоколом зборів співвласників від 10 лютого 2021 року, на які посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, під видом переобрання уповноважених осіб співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем (серед яких з обраних більшість боржники по житлово-комунальним послугам перед ТОВ «Новобудова»), - мали на меті зменшення розміру плати за послугу з управління, чим ввели в оману більшість співвласників будинку.
Крім того, протокол зборів співвласників будинку від 10 лютого 2021 року, на який посилається відповідач, серед питань порядку денного, якого стояло ніби переобрання уповноважених осіб співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, - через ряд допущення співвласниками будинку порушень діючого законодавства України при його оформленні Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не прийнято.
Станом на сьогоднішній день, уповноваженими зборами співвласників будинку особами під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем є особи, обрані співвласниками будинку згідно рішення зборів співвласників будинку від 09 червня 2016 року, оформленого протоколом зборів співвласників від 24 червня2016 року.
В матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би визнавались недійсними прийняті співвласниками будинку на зборах рішення від 09 червня2016 року та від 09 грудня 2019 року, оформлених протоколами зборів співвласників від 24 червня 2016 року та від 25 грудня 2019 року, згідно з якими ТОВ «Новобудова» визначено управителем вказаного багатоквартирного будинку тазатверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, обрано уповноважених осіб співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, та уповноважено Товариство на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
Просило суд, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
При подачі апеляційної скарги, ОСОБА_2 заявив клопотання про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.
У задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим судом апеляційної інстанції, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суд вищої інстанції не має повноважень встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції в межах апеляційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи за участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням правління АТ ХК «Київміськбуд» від 05 жовтня 2005 року №199 житловий будинок АДРЕСА_5 передано на баланс, обслуговування і експлуатацію без права відчуження ТОВ «Новобудова», що також підтверджується авізо від 27 квітня 2006 року №293 про передачу на баланс для зарахування в основні фонди.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 79,30 кв.м., житловою площею 39,00 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 20 вересня 2006 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , оформленим протоколом від 24 червня 2016 року вирішено, серед іншого, що управителем багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , визначено ТОВ «Новобудова» та уповноважено його подати на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку; обрано уповноважених осіб.
Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 грудня 2019 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , оформленим протоколом від 25 грудня 2019 року вирішено: затвердити умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 ; уповноважено ТОВ «Новобудова» на укладання з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
Отже, рішеннями зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформленими протоколами від 24 червня 2016 року та від 25 грудня 2019 року, якими управителем будинку визначено ТОВ «Новобудова», затверджено умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , уповноважено ТОВ «Новобудова» на укладання з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснення розрахунків зі співвласниками за спожиті послуги, що спростовує твердження відповідача ОСОБА_2 щодо недійсності договору та безпідставність надання послуг позивачем.
28 лютого 2020 року між позивачем ТОВ «Новобудова», в особі генерального директора Гончаренка Анатолія Івановича, що діє на підставі Статуту, та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в особі ОСОБА_3 (кв. №2 ), ОСОБА_4 (кв. № 29 ), ОСОБА_5 (кв. № 118 ), ОСОБА_6 (кв. №48 ), ОСОБА_7 (кв. № 7 ), що діють на підставі Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 грудня 2019 року, та Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинкувід 09 червня 2016 року, укладено договір №14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Згідно із ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Статтею 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
За змістом статей 626, 627, 628, 629, 631 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відповідно до пункту 1 договору №14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28 лютого 2020 року, управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників та мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладання індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку (п. 3 договору № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28 лютого 2020 року).
Відповідно до змісту пункту 10 договору №14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28 лютого 2020 року ціна послуги з управління становить: 7,54 грн (в том числі ПДВ) на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та виключає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6,46 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 1,08 грн. на місяць.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів щодо неналежного надання послуг позивачем, а також відсутності заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за житлово-комунальні послуги відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», не здійснює платежі за житлово-комунальні послуги в повному обсязі.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За змістом статей 319, 322 ЦК України, власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
За визначеннями, які вживаються в цьому ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та містяться в ст. 1 Закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.
У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;21) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина друга статті 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Згідно зі ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.
У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану його послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України), та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно розрахунку заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період
з 01 лютого 2020 року по 01 червня 2022 року за ОСОБА_2 , як власником квартири
АДРЕСА_12 , наявна заборгованість в розмірі 17510,80 грн.
Разом з тим, відповідач не спростував розмір заборгованості та не надав контр-розрахунку.
Також відповідач не надав суду доказів щодо неналежного надання послуг позивачем, а також відсутності заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості за спожитими житлово-комунальними послугами з боку відповідача та не виконання ним взятих на себе зобов'язань, щодо оплати за житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки встановлено, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2020 року по 01 червня 2022 року в розмірі 17510,80 грн.,
3 % річних від простроченої суми за період з 01 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року в розмірі 64,59 грн. та індекс інфляції за період з 01 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року у розмірі 87,13 грн., а всього - 17662,52 грн.
Доводів неправильності вищевказаного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач не надав і таких подана ним апеляційна скарга не містить.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснювався з врахуванням ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)»від 17 березня 2020 року № 530-ІХ.
Обставини, на які посилався ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, не є підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг, оскільки такий обов'язок виникає у нього, як у власника.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті позовних вимог ТОВ «Новобудова».
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року та у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 рокузалишити без змін.
Поновити дію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба