17 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на речові докази - об'єкти нерухомості право власності на які, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровано за ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
-земельну ділянку, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
-квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , з метою збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, із забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень
речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року в частині накладення арешту на квартиру, яка складається з 2 (двох) жилих кімнат, загальною площею 50,10 кв.м., житловою площею 29,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_8 , постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно із забороною вчиняти будь-які дії.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні були порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджені належним чином всі обставини справи в їх сукупності, а слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, невірно прийшов до висновку, що існують взагалі правові підстави для накладення арешту на майно, зазначені в клопотанні.
Як вважає автор апеляційної скарги, жодної належної та обґрунтованої правової підстави для арешту майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні не наведено.
У кримінальному провадженні, в рамках якого внесене дане клопотання, підозру нікому не повідомлено, відтак відсутня необхідна умова для арешту майна, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Розгляд клопотання відбувся без повідомлення ОСОБА_6 , про наявність оскаржуваного рішення стало відомо лише 16.03.2023, тому строк на апеляційне оскарження обчислюється саме з цієї дати, у зв'язку з чим апеляційна скарга подана у встановлений законом строк.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як вважає апеляційний суд, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000366 від 08.03.2023 за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України.
Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стала заява ОСОБА_8 , щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_6 , який намагається заволодіти нерухомим майном ОСОБА_8 , шляхом заниження його оціночної вартості в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, яке знаходиться у приватного виконавця ОСОБА_9 .
Відповідно до матеріалів звернення ОСОБА_8 згідно рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року, Київського апеляційного суду від 15.06.2022 та Верховного суду від 26.10.2022 з ОСОБА_8 було стягнуто на користь ОСОБА_6 грошові кошти за розписками на загальну суму 21 тис. доларів США.
Результатом вказаних рішень стало ініціювання відкриття ОСОБА_6 виконавчого провадження приватним виконавцем ОСОБА_10 , а згодом, після кінцевого рішення по справі відкриття приватним виконавцем ОСОБА_9 нового виконавчого провадження за № НОМЕР_4.
Разом з цим, у червні-липні 2020 протягом декількох тижнів, до ОСОБА_8 неодноразово надходили телефонні дзвінки від незнайомих людей з приводу оголошення щодо продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 за надзвичайно заниженою ціною.
Крім того в ході телефонної розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_6 останній погрожував відібрати у неї не лише вказану квартиру, а й усе її майно в рахунок стягнення заборгованості у сумі 21 тис. доларів США.
З моменту винесення рішення судом першої інстанції та до остаточного рішення ВС по даній справі відносно майна ОСОБА_8 , в рамках виконавчого провадження систематично проводились виконавчі дії, щодо проникнення до об'єктів нерухомості та опису майна.
Крім того, приблизно у лютому 2023 в ході зустрічі з ОСОБА_6 біля його будинку по АДРЕСА_5 , з метою урегулювання спору, останній висловив погрози ОСОБА_8 , що має намір заволодіти усім належним їй майном за низькими цінами, при цьому окремо зазначивши, що це його принципова позиція на ґрунті неприязного відношення до останньої, повідомивши в ході розмови, що в нього є довірений експерт, якого він має намір залучити до оцінки нерухомого майна ОСОБА_8 за надзвичайно низькою ціною, тим самим створивши умови для відчуження всього наявного боржниці майна, шляхом реалізації за ціною, набагато нижчою від ринкової.
Вказані відомості підтверджені, зокрема, допитом потерпілої ОСОБА_11 та матеріалами, наданими заявницею.
Разом з тим встановлено, що відповідно до відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження, приватним виконавцем ОСОБА_9 , 14.11.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 (Боржник - ОСОБА_8 , Стягувач - ОСОБА_6 ).
Відповідно до листа приватного виконавця ОСОБА_9 № НОМЕР_4/171 від 07.03.2023, приватним виконавцем спрямовано для виконання до ТОВ «Експертна служба України» постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Таким чином, на даний час існують достатні підстави вважати що ОСОБА_6 , шляхом залучення довіреного суб'єкта оціночної діяльності та фальсифікації висновку щодо вартості нерухомого майна планує заволодіти належними ОСОБА_8 об'єктами нерухомості, шляхом заниження фактичної вартості об'єктів нерухомості та їх подальшої реалізації у рамках виконавчого провадження.
Встановлено, що у володінні ОСОБА_8 перебувають наступні об'єкти нерухомості:
-земельна ділянка, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 ;
-квартира АДРЕСА_7 ;
-квартира АДРЕСА_8 .
Відповідно до постанови прокурора від 09.03.2023: земельна ділянка, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , квартира АДРЕСА_9 у будинку АДРЕСА_10 та квартира АДРЕСА_8 - визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того до Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання ОСОБА_8 в порядку ст. 220 КПК України, щодо накладення арешту на належне їй вищевказане майно.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (№№ 325200346, 325200214, 325200013) право власності на вказані об'єкти зареєстровано за ОСОБА_8 .
Крім того право власності ОСОБА_8 на:
- земельну ділянку к.н. 3221287201:01:083:0213, встановлено відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено відповідно до реєстраційного посвідчення № НОМЕР_3 виданого 13.12.2005 Київським МБТІ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено відповідно до договору купівлі-продажу від 17.06.1999.
Постановою прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 42023000000000366 від 08.03.2023 речовим доказом.
10.03.2023 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме об'єктів нерухомості право власності на які, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровано за ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
-земельну ділянку, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
-квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , із забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири за адресою: АДРЕСА_3 ,посилаючись на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, а відтак існування реальних підстав для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.
В свою чергу, слідчий суддя під час розгляду клопотання сторони обвинувачення, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт.
Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на зазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати про наявність існування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.
Крім того колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого іде воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, в клопотанні сторони обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, у відповідності до яких необхідно накласти арешт на зазначене в клопотанні прокурора майно з метою його збереження.
Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні сторони обвинувачення, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.
Доводи апеляційної скарги про неможливість арешту майна у зв'язку із відсутністю умов, визначених п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки арешт накладено з підстав відповідності майна ознакам речового доказу.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт. Слідчий суддя дотримався вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на речові докази - об'єкти нерухомості право власності на які, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровано за ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
-земельну ділянку, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
-квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
-квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , з метою збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, із забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,0517 га, кадастровий номер 3221287201:01:083:0213, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири за адресою: АДРЕСА_3 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/618/2024 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 757/9511/23-к
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_13
Доповідач: ОСОБА_1