Справа № 369/10140/23
Провадження № 2/369/1564/24
10.01.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Херенковій К.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
30 червня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбута стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що протягом декількох місяців, відносини між сторонами почали погіршуватися, стали виникати сварки на побутовому рівні, що стало психологічно впливати на спільну з відповідачем доньку. Після неодноразових спроб примиритися та після останньої сварки, позивачка з дитиною переїхала до місця проживання її матері, а саме в АДРЕСА_1 . Ведення між позивачкою та відповідачем спільного господарства припинено в червні місяці 2023 року.
На сьогодні позивачка проживає з дитиною одна, за адресою: АДРЕСА_1 та одна утримує та виховує дитину.
У добровільному порядку боржник матеріальну допомогу дитині не надає. Позивачка не має можливості самостійно утримувати дитину, дитині потрібні кошти для придбання одягу, продуктів харчування, належного відпочинку, тощо.
Відповідач працездатна людина, є військовослужбовцем, отримує заробітну плату та інші виплати, інших осіб на утриманні не має, тому може сплачувати аліменти.
У зв'язку із вказаним, позивачка просила суд:
розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №955;
після розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 »;
стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку;
стягнути з ОСОБА_2 на на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позову про розірвання шлюбу у розмірі 1073 гривен 60 копійок.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2023 року цивільну справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання позивачка не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, не надав заяву про розгляд справи без його участі, правом надати відзив не скористався, причини неявки суду не відомі.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оцінивши усі докази, зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до вимог ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. За правилами, встановленими ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянкою України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано 15 липня 2015 року шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 15 липня 2015 року складено відповідний актовий запис №955. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище - « ОСОБА_6 ».
Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22 червня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис від 22 червня 2016 року №5681).
Згідно довідки провідного фахівця із соціальної роботи ОСОБА_7 №264 від 03 листопада 2023 року, акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 03 листопада 2023 року, складеного депутатом Білогородської сільської ради Гульгар В.В. та довідкою головного спеціаліста відділу з питань реєстрації/зняття місця проживання громадян, формування і ведення реєстру територіальних громад Олени Зуєвої №2065 від 03 листопада 2023 року, дитина - ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю - ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання, та перебуває на її утриманні.
Спільне життя подружжя не склалося. Подальше спільне життя та збереження шлюбу між позивачем та відповідачем є неможливим через різні характери, погляди на життя та інтереси. Сім'ю зберегти неможливо.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 ст. 104 СК України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07 листопада 2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З врахуванням того, що позивач категорично не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити принципу добровільності шлюбу та їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У своїй позовній заяві позивачка просила відновити їй прізвище, яким вона іменувалась до шлюбу - « ОСОБА_3 ».
Враховуючи наведене, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, дослідивши письмові докази, суд вважає подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї суперечить інтересам сторін, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За положеннями ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач ОСОБА_2 , є чоловіком працездатного віку, відомостей про незадовільний стан його здоров'я відповідачем суду не надано. У матеріалах справи відсутня інформація, що у відповідача є інші діти, окрім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не наведено доказів на підтвердження того, що на його утриманні перебувають непрацездатні особи.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).
Водночас високий заробіток (дохід) платника аліментів не може слугувати підставою для зменшення частки заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.
Враховуючи обставини, викладені у ч. 1 ст. 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача - ОСОБА_2 на утримання дитини, має становити 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дитини її мати - ОСОБА_1 є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позовна заява подана 30 червня 2023 року, тому суд присуджує стягнення аліментів саме з цього дня.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 1073,60 грн. в дохід держави.
Позивачки просила стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме сплату судового збору за подання заяви про розірвання шлюбу у розмірі 1073,60 грн
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, та враховуючи принцип диспозитивності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи викладене та на підставі ст. 7, 24, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд,-
Позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 15 липня 2015 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 15 липня 2015 року складено відповідний актовий запис №955 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 15 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції).
Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відновити дошлюбне прізвище - « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30 червня 2023 року і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: І.О. Фінагеєва