Справа № 367/156/22
Провадження №2/367/2330/2023
(заочне)
04 грудня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Яцуна О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «Будинок комфорту» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 07 листопада 2019 року між ТОВ «Будинок комфорту» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди майна з правом викупу №1144191107003.
Зазначає, що відповідно до умов Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне володіння та користування майно із групи Смартфони, Smart/tel Apple iPhone 7 32GB Black (надалі - Об'єкт оренди), з наступним переходом права власності на такий Об'єкт на умовах визначених Договором, а Орендар зобов'язується прийняти Об'єкт оренди у строкове володіння та користування, згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Вартість Об'єкта оренди за цим договором погоджуються Сторонами у Додатку до цього Договору 1.3 Договору. Згідно із п. 3.1. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю Об'єкт оренди протягом 5 -ти робочих днів з дати підписання Договору. Так, передача Об'єкта оренди Орендодавцем та приймання його Орендарем здійснюється за Актом приймання-передачі, за Товарно-транспортною накладною або іншим документом, що підтверджує факт передачі Об'єкта оренди у користування. Визначений строк оренди майна за Договором складає 24 місяці. Сторони погодили, що сплата орендної плати здійснюється Орендарем щомісячно відповідно до графіку платежів, узгодженого сторонами у Додатку до цього Договору.
Додає, що 07 листопада 2019 року Сторони відповідно до умов Договору уклали Додаток до Договору, відповідно до котрого погодили: графік здійснення щомісячних орендних платежів; мінімальний строк оренди, що складає 9 місяців; строк оренди майна з правом викупу, та котрий складає 24 місяців.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» виконав в повному обсязі відповідно до умов договору надав Орендареві у строкове платне володіння та користування майно Об'єкт оренди, про що складено між сторонами відповідний акт № 1144191107003 приймання-передачі товару від 07 листопада 2019 року, відповідно до п. 1 котрого Орендар Об'єкт оренди прийняв, проте, Орендар свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, та не вносить Орендні платежі визначені п.5.1 Договору та Графіку здійснення щомісячних платежів, в наслідок чого у Орендаря утворилась заборгованість по сплаті Орендних платежів, що складає: 34 738 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять вісім) гривень.
Зазначає, що відповідно до п. 8.4 Договору за прострочення Орендних платежів Орендар зобов'язується сплатити на користь Орендодавця штраф у сумі 75,00 гривень за кожен факт прострочення оплати орендних платежів, а також пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, починаючи з другого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми оренди за цим договором.
Також додає, що зважаючи на неналежне виконання Орендарем умов Договору, ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» 13 грудня 2021 року направлено адресату ОСОБА_1 повідомлення вимогу, щодо одностороннього розірвання договору та стягнення заборгованості в судовому порядку, відповідно до котрої ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» повідомило Орендареві про розірвання Договору та зобов'язання Орендаря здійснити викуп Об'єкта оренди, за ціною визначеною в Договорі.
Таким чином зазначає, що сума прострочених Орендних платежів складає- 34 738 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять вісім) гривень; сума штрафів та пені за прострочені Орендні платежі - 26 600 (двадцять шість тисяч шістсот) гривень 84 копійки; сума штрафу за розірвання Договору складає - 17 369 (сімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень;
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» суму заборгованості в розмірі 116 603 (сто шістнадцять тисяч шістсот три) гривні 84 копійки за договором № 1144191107003 оренди майна з правом викупу від 07 листопада 2019 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2270 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 лютого 2022 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, в позовній заяві порушив питання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до вимог частини першої, третьої статті 223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи представника позивача, викладені в позові, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що 07 листопада 2019 року ТОВ «Будинок комфорту» та ОСОБА_1 уклали договір оренди майна з правом викупу, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» надав ОСОБА_1 у користування майно із групи Смартфони, Smart/tel Apple iPhone 7 32GB Black вартістю 37 896 (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень.
07 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримав об'єкт оренди у володіння та користування, що підтверджується актом приймання-передачі №1144191107003.
28 грудня 2021 року ТОВ «Будинок комфорту» надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу щодо одностороннього розірвання договору та стягнення заборгованості в судовому поряду вих. № б/н від 13 грудня 2021 року в якому вимагало повернути об'єкт оренди, сплативши при цьому орендну плату та попереджувало про те, що у разі невиконання вимог договору буде вимушене вирішувати питання про стягнення заборгованості у судовому порядку.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Звертаючись до суду з позовом, Товариство вважає, що його права як кредитора на отримання коштів за договором оренди порушене, оскільки відповідач не виконав вимоги зобов'язання належним чином.
Отже, суду належить надати з'ясувати природу спірних правовідносин та встановити наявність чи відсутність в діях відповідача ознак порушення зобов'язання за спірним договором.
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2)зміна умов зобов'язання;
3)сплата неустойки;
4)відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Цивільне законодавство передбачає обов'язкову підставу для покладення відповідальності на боржника доведеність у передбачений законом спосіб вини боржника у порушенні умов зобов'язання.
Відповідно до вимог частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Приписи статті 759 України визначають, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За змістом частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з приписами частин першої та другої статті 762ЦК України за найм (оренду)майна з наймача справляється плата, розмір якоїв становлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання (частина друга статті 777 ЦК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Зі змісту договору про оренду майна з правом викупу від 07 листопада 2019 року та акту №1144191107003 від 07 листопада 2019 року суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» за умовами договору передав ОСОБА_1 у володіння та користування майно із групи Смартфони, Smart/tel Apple iPhone 7 32GB Black. Вартість Smart/tel Apple iPhone 7 32GB Black сторони визначили вартість об'єкта оренди у розмірі 37 896 (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень.
Враховуючи зміст статті 204 ЦК України, в якому говориться про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а також відсутність в матеріалах справи доказів визнання договору оренди майна з подальшим викупом недійсним, суд дійшов висновку про його чинність станом на час виникнення спірних правовідносин.
Кредитор та боржник погодили, що майно ОСОБА_1 отримає строком на 24 місяці, протягом яких боржник зобов'язаний перераховувати на рахунок кредитора орендні платежі на суму 1 579 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень щомісяця.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання ОСОБА_1 істотної умови договору сплати щомісячних орендних платежів за користування спірним майном на суму 37 896 (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень протягом 24 місяців.
Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про доведеність порушеного права позивача на отримання від відповідача коштів за надане в оренду майно.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Будинок комфорту» вважає, що належним способом поновлення порушеного права на отримання коштів за договором оренди є стягнення з відповідача на користь позивача вартості переданого в оренду майна, передбаченого договором штрафу за порушення виконання його умов, а також орендну плату за час перебування майна у користуванні відповідача.
Згідно з пунктом 8.5 договору у разі нездійснення оплати орендарем орендної плати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту останнього платежу або укладення договору (залежно від того, що настане раніше), орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, повідомивши орендаря за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до фактичної дати такого розірвання.
Право на одностороннє розірвання договору оренди орендодавцем також передбачене пунктом 6.1.2 договору.
Диспозиція частини першої статті 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, сторони погодили право орендодавця у разі невиконання и порушення виконання умов договору орендарем розірвати договір у односторонньому порядку, тобто без згоди орендаря шляхом повідомлення останнього про такий намір.
28 грудня 2021 року ТОВ «Будинок комфорту» направив ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору 29 грудня 2021 року внаслідок невиконання останнім умов договору.
Отже, враховуючи вимоги цивільного законодавства, умови договору, направлене відповідачу повідомлення, проміжок часу між моментом порушення відповідачем зобов'язання та поданням позову ТОВ «Будинок комфорту» (11 січня 2022 року), принципи свободи договору, справедливості, доброчесності та розумності цивільних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позивач скористався належним чином правом на одностороннє розірвання договору оренди майна з подальшим викупом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму прострочених орендних платежів - 34 738 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять вісім) гривень; суму штрафів та пені за прострочені орендні платежі - 26 600 (двадцять шість тисяч шістсот) гривень 84 копійки; суму штрафу за розірвання Договору - 17 369 (сімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень; суму вартості об'єкта оренди - 37 896 (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень.
Відповідно до пункту 8.4 договору за прострочення орендних платежів орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця штраф у сумі 75 (сімдесят п'ять) гривень за кожен факт прострочення сплати орендних платежів, а також пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, починаючи з другого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми оренди за цим договором.
За змістом пункту 8.5 договору у разі нездійснення оплати орендарем орендної плати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту останнього платежу або укладення договору (залежно від того, що настане раніше), орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, повідомивши орендаря за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до фактичної дати такого розірвання. У такому випадку орендодавець має право вимагати сплати вже нарахованої орендної плати та додаткової сплати орендарем штрафу у розмірі 50% вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до пункту 1.3 цього договору.
Матеріали справи не містять доказів про часткове виконання відповідачем умов договору, а отже суму штрафів слід обчислювати за період, починаючи з дати укладання договору, тобто з 07 листопада 2019 року та протягом 24 місяців.
Крім того, згідно з пунктом 8.7 договору у випадках, визначених у пункті 6.1.2 договору, орендодавець повинен повідомити орендаря про розірвання договору за 15 днів до фактичної дати такого розірвання. В такому випадку нарахування орендної плати не здійснюється та орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь період фактичного використання об'єкта оренди з урахуванням пункту 5.2 договору та викупити об'єкт оренди.
Пунктом 6.1.2 передбачене право орендодавця на одностороннє розірвання договору, зокрема, у разі використання орендарем предмету оренди всупереч умовам договору.
За таких обставин на підставі погоджених сторонами умов договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість об'єкта оренди 37 896 (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Будинок комфорту» про стягнення заборгованості, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень, який підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» (код ЄДРПОУ 43170476, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13-А, кімната 20) заборгованість за договором оренди майна з правом викупу № 1144191107003 від 07 листопада 2019 року у розмірі 116 603 (сто шістнадцять тисяч шістсот три) гривні 84 копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» (код ЄДРПОУ 43170476, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13-А, кімната 20) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua
Суддя Ю.В. Кравчук