18 січня 2024 року
м. Київ
справа №759/12158/19
провадження № 51-186ск24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
вивчила касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року і
встановила:
вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, а саме у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано невинуватим у тому, що він 10.05.2019 близько 23 год. 42 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Єфремова, 8-А, незаконно, повторно зберігав при собі, без мети збуту наркотичний засіб - метадон (фенадон) масою 0,130 г. Так, 10.05.2019, близько 23 год 00 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Єфремова, 3, поблизу грального закладу «Космолот» на розі будинку на підвіконні помітив запаяний згорток з фрагмента поліетиленового пакету чорного кольору, в якому знаходився згорток з фольги, який містив кристалічну речовину білого кольору. Усвідомлюючи, що дана речовина містить в собі наркотичний засіб, ОСОБА_5 взяв дану речовину та помістив до лівої кишені спортивних штанів, у які був одягнений, тим самим незаконно, повторно придбав та розпочав незаконно зберігати наркотичний засіб - метадон (фенадон). Потім він пішки направився до буд. 8-А по вул. Єфремова в м. Києві.
Після чого, 10.05.2019, близько 23 год 42 хв, ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: м. Київ вул. Єфремова, 8-А, був викритий працівниками поліції, яким в подальшому добровільно видав із лівої кишені спортивних штанів запаяний згорток з фрагмента поліетиленового пакету чорного кольору, в якому знаходився згорток з фольги, який містив кристалічну речовину білого кольору.
Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № 11-2/3080 від 13.06.2019, надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). Маса метадону (фенадону) у сухій речовині становить 0,130 г.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам, які були викладені у його апеляційній скарзі, прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_5 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Зокрема, прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 370 КПК України не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора, внаслідок чого залишено без змін вирок, ухвалений, на думку прокурора, з порушенням закону. Крім того, прокурор не погоджується з оцінкою доказів судами та вважає, що вони здобуті у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а суд першої інстанції безпідставно визнав їх недопустимими. Не погоджується з наведеними в ухвалі висновками щодо законності виправдувального вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У цій справі суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_5 суд дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_5 і визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданого, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Зокрема, свої висновки суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання самого ОСОБА_5 , який вину не визнав, взято до уваги та проаналізовано судом й письмові докази у справі, а саме: протокол огляду місця події від 10.05.2019; висновок експерта № 11-2/3080 від 13.06.2019; заяву ОСОБА_5 від 10.05.2019 про добровільне надання для огляду та вилучення наявний при ньому поліетиленовий пакет; рапорті ст. ДОП Святошинського УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 10.05.2019; відеозапис слідчого експерименту, речові докази, зміст яких детально відображено у вироку.
Судом належним чином досліджено й законність доказів, здобутих під час проведення фактичного обшуку, та обґрунтовано визнано їх такими, що отримані з істотним порушенням кримінального процесуального закону, недопустимими й такими, що не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.
Суд першої інстанції з'ясував, що обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК ґрунтується на доказах, отриманих у результаті проведення огляду місця події відповідно до протоколу огляду місця події від 10.05.2019, слідчим Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , в ході огляду ділянки території на вул. Єфремова, 87 в м. Києві, з правої сторони будинку, 10.05.2019 о 23 год 42 хв виявлено ОСОБА_8 , який добровільно видав для огляду працівникам поліції герметично запаяний пакетик з поліетилену чорного кольору, в якому зі слів ОСОБА_8 знаходиться наркотична речовина. Вказаний пакетик, який ОСОБА_8 зберігав в лівій кишені спортивних штанів, було вилучено.
Слід зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Згідно ч. 3 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотримання правил, передбачених ч. 7
ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу.
Разом з тим, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, вказали про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 10.05.2019, оскільки поліцейськими, всупереч вимог ч.5 ст.208 КПК України, було проведено незаконне затримання ОСОБА_5 та незаконне вилучення в останнього згортку без складання відповідного протоколу. Протокол огляду місця події було складено працівниками поліції, які прибули на місце затримання вже після вказаних подій, і які фактично повторно вилучили у ОСОБА_5 поліетиленовий пакетик чорного кольору. Наведене повною мірою дає підстави вважати, що виявлення та вилучення у ОСОБА_5 поліетиленового пакетика чорного кольору з наркотичною речовиною відбулось незаконно, що тягне за собою недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 10.05.2019, а також недопустимість усіх похідних доказів, зокрема речового доказу та висновку експерта № 11-2/3080 від 13.06.2019.
Як вбачається зі змісту вироку, ОСОБА_5 показав суду, що 10.05.2019 близько 19 год 00 хв, перебуваючи за адресою: м. Київ вул. Єфремова, 3, помітив як біля стіни молодий чоловік щось шукав чи ховав. З цікавості він підійшов до того місця, побачив згорток в чорному пакеті та взяв його до рук, однак в цей момент до нього хтось закричав і він рефлекторно поклав згорток в кишеню та почав тікати, оскільки злякався. Його наздогнали два чоловіки, повалили на землю, вдягнули кайданки та перевели через дорогу до будинку
АДРЕСА_2 . Ці чоловіки представились працівниками поліції, запитали чи є в нього заборонені речі, на що він відповів, що заборонених речей в нього немає, зазначив, що взяв чорний пакетик, але не знає що в середині нього. Його обшукали і дістали телефон, ключі та вищевказаний чорний пакетик. На запитання що це, ОСОБА_5 знову повторив, що не знає що всередині. Приїхала слідчо-оперативна група, яка поспілкувались з працівниками поліції та поїхала, а в подальшому викликали другу слідчо-оперативну групу. Йому в кишеню вклали назад чорний згорток, однак він не може сказати чи це був той самий згорток, який він підібрав.
Під час відеозйомки ОСОБА_5 пояснив, що вказаний чорний згорток він знайшов та не знає що в середині нього. Поліцейські згорток не відкривали, коли відеозйомка закінчилась, його відпустили, а через деякий час йому подзвонив слідчий та повідомив, що відносно нього заведена кримінальна справа. Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що працівники поліції протокол затримання не оформлювали, права під час затримання йому не роз'яснювали, понятих покликали, коли приїхала друга слідчо-оперативна група.
Згідно зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Як вбачається із ухвалених судових рішень, затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України не проводилося, протокол затримання його працівниками поліції не складався, а отже, фактичний обшук ОСОБА_5 був проведений із грубим порушенням норм КПК України.
На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а відтак, ОСОБА_5 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та виправдати.
Суд першої інстанції звернув увагу на відсутність належного процесуального оформлення затримання ОСОБА_5 та вилучення в нього речовини.
Отже посилання на протокол огляду місця події від 10.05.2019, а також недопустимість усіх похідних доказів, зокрема речового доказу та висновку експерта № 11-2/3080 від 13.06.2019 як на докази є недопустимим, оскільки вони отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, встановлених нормами ч. 5 ст. 208 КПК України.
Так, у своєму рішенні по справі «Пантелеєнко проти України», Європейський суд з прав людини підкреслює, що вираз «відповідно до закону» значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов'язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.
В рішенні по справі «Гефген проти Німеччини» («Gafgen v. Germany», № 22978/05) Європейський суд з прав людини для оцінки доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що протокол огляду місця події від 10.05.2019 року, який в цьому кримінальному провадженні є ключовим доказом, здобутий з порушенням закону.
З таких підстав суд визнав недопустимими й докази, які є похідними, зокрема, речовий доказ та висновок експерта № 11-2/3080 від 13.06.2019.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до системного аналізу кримінального процесуального закону при розгляді кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості.
З урахуванням вищенаведеного, доводи прокурора щодо безпідставності виправдання, які аналогічні за своїм змістом доводам його апеляції, ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, на них надано вмотивовані відповіді.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК України належним чином перевірив всі її доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо безпідставності виправдання та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів, то прокурор по суті дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_5 , відмінну від оцінки, наданої судами попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, за наявності яких судові рішення щодо останнього підлягали б безумовному скасуванню.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3