Справа № 607/9223/23Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я.
Провадження № 22-ц/817/68/24 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
15 січня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
секретар - Іванюта О.М.
з участю прокурора Тернопільської обласної прокуратури Безкоровайної О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я. у цивільній справі №607/9223/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування шкоди,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 12 січня 2018 року Тернопільською місцевою прокуратурою було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018211180000005, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
18 березня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
16 квітня 2019 року постановою прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Самойлова П.Г. виділено матеріали досудового розслідування по факту вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, які внесено до ЄРДР за №12019210010001183.
8 травня 2019 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 скеровано до суду. Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, позивачку визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом з 18 березня 2019 року по 10 листопада 2022 року, що становить 3 роки 7 місяців 23 дні.
Із посиланням на статтю 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивачка зазначала, що їй завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що кримінальне переслідування залишило непоправний слід в її житті, призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, що виразилось у втраті авторитету, зменшенні кола спілкування, зміни ставлення до неї та втрати довіри як до лікаря.
Крім цього, у зв”язку із розглядом кримінального провадження нею понесено витрати у сумі 40 900 грн. на правову допомогу.
Враховуючи наведене, просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету в її користь моральну шкоду в розмірі 288100,00 грн. та 40900 грн. матеріальної шкоди у зв”язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 288100,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 40900,00 грн витрат, понесених у зв'язку із наданням юридичної допомоги.
У задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України - відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУНП в Тернопільській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачкою не подано доказів, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між діями органу досудового розслідування та завданою шкодою. Під час проведення досудового розслідування до ОСОБА_1 не було застосовано жодних обмежувальних заходів. Крім цього, позивачкою невірно визначено період її перебування під слідством та судом, оскільки даний період повинен визначатись до 22 червня 2022 року, тобто до дати ухвалення виправдувального вироку, а не постановлення Тернопільським апеляційним судом ухвали від 10 листопада 2022 року про залишення останнього без змін. Також зазначає, що визначені Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” суми сплачені громадянином у зв'язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на професійну правничу допомогу, передбаченим ст. 137 ЦПК України. ОСОБА_1 не надано доказів оплати витрат, пов'язаних із правничою допомогою. Чинним законодавством України не передбачено можливість відшкодування витрат на правову допомогу, понесених стороною під час розгляду справи в іншому провадженні.
В апеляційній скарзі Тернопільська обласна прокуратура просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат, понесених у зв'язку із наданням юридичної допомоги, відмовити. Вказує, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки до укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Гордєєвим Ю.В. Договору про надання правової допомоги не долучено документи, що підтверджують оплату послуг адвоката. Визначення оплати наданої юридичної допомоги на суму 40900,00 грн є неспівмірним із фактично наданим її обсягом.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак подала заяву про слухання справи без її участі та без участі її представника - адвоката Гордєєва Ю.В.
Заслухавши пояснення прокурора Тернопільської обласної прокуратури Безкоровайної О.А., яка доводи апеляційної скарги підтримала, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Обставини справи.
12 січня 2018 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018211180000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018211180000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 354 КК України.
18 березня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України.
16 квітня 2019 року постановою про виділення матеріалів досудового розслідування прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Самойловим П. Г. із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42018211180000005 від 12 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, виділено матеріали досудового розслідування по факту вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010001183.
8 травня 2019 року слідчим СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області Гатанюк Р. З. складено, а прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Самойловим П. Г. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010001183 від 18 квітня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, відносно ОСОБА_1 . У обвинувальному акті вказано, що досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів для пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, тобто одержанні працівником установи, який не є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник в установі, в інтересах того, хто надає вигоду.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року (справа № 607/11132/19) ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч. 3 ст. 354 КК України, у зв'язку із відсутністю в її діях складу даного кримінального правопорушення.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 607/11132/19 вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).
Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (43 місяці та 23 дні), розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом (6700 грн.), вимоги розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди гарантований позивачці, який підлягає стягненню, складає 288100,00 грн.
Доводи апеляційної скарги ГУНП в Тернопільській області про те, що позивачкою не доведено спричинення їй моральної шкоди та не було проведено жодних обмежувальних заходів щодо неї, колегія суддів оцінює критично, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги ГУНП в Тернопільській області про те, що період перебування позивачки під слідством і судом закінчився в день постановлення виправдувального вироку 22 червня 2022 року.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року набрав законної сили з моменту постановлення Тернопільським апеляційним судом ухвали від 10 листопада 2022 року про залишення вказаного вироку без змін.
Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 18 березня 2019 року (повідомлення про підозру) до 10 листопада 2022 року (постановлення ухвали Тернопільського апеляційного суду).
Щодо відшкодування витрат на юридичну допомогу в рамках кримінальної справи.
Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.
На підтвердження понесених витрат на юридичну допомогу в рамках кримінального провадження ОСОБА_1 надала наступні докази: Договір № 17/19 від 17 квітня 2019 року про надання правової допомоги, укладений між нею та адвокатом Гордєєвим Ю.В., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27 березня 2023 року, з якого вбачається, що адвокатом виконано робіт (надано послуг) на загальну суму 40900,00 грн, а також довідку про участь у судових засіданнях, посвідчену головою Тернопільського міськрайонного суду, з якої вбачається, що адвокат Гордєєв Ю.В. брав участь у 31 судових засіданнях у суді першої інстанції та 4 судових засіданнях у суді апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження №№ 12019210010001183 (справа № 607/11132/19) за ч.3 ст. 354 КК України, відносно ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на її користь 40900,00 грн витрат, понесених у зв'язку із наданням юридичної допомоги.
Посилання Тернопільської обласної прокуратури у апеляційній скарзі на ст. 137 ЦПК України є безпідставним, оскільки вказана норма не може бути застосована у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Доводи апеляційних скарг щодо відсутності доказів оплати ОСОБА_1 40900,00 грн адвокату Гордєєву Ю.В. колегія суддів оцінює критично, оскільки обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджена належним належними доказами, наявними у матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційних скаргах колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.