Справа №591/3996/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/104/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
17 січня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/3996/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.11.2023 про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою і обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки стороною обвинувачення не було надано доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а також обставин, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, із жодних документів не вбачається підтвердження наявності у її підзахисного проросійських поглядів, ОСОБА_9 є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров'я, 6 місяців перебуває під вартою, має проукраїнську позицію, засуджує дії рф, допомагає сусідам, які перебувають в ТРО ЗСУ харчами та побутовими електроприладами, є внутрішньо переміщеною особою, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки. Дружина підозрюваного хворіє з 2017 року і не може працювати, малолітня донька також має незадовільний стан здоров'я, тому єдиним годувальником у родині є ОСОБА_9
20.11.2023 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням погодженим із прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся ст. слідчий в ОВС СВ УСБУ в Сумській області, в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 і ч. 1 ст. 111-2 КК, досудове розслідування в якому не завершене та існують ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.11.2023 продовжено підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що досудове розслідування триває, підозра є обґрунтованою, а ризики, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК існують та не зменшились, внаслідок чого підстави для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу відсутні.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_8 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглянувши клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його продовження, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_9 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 і ч. 1 ст. 111-2 КК, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, врахувавши при цьому вимоги ч. 6 ст. 176 КПК згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК, тобто тримання під вартою.
ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти нові злочини.
При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88). Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення злочину є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
При вирішенні вказаного вище питання, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного; 7) майновий стан підозрюваного; 8) наявність судимостей у підозрюваного; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК).
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені слідчим суддею за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки «небезпека ризику переховування може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
ОСОБА_9 може переховуватись від слідства, цей ризик не зменшився та є актуальним, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, а також фактичні обставини його вчинення. При цьому ризик втечі, як зазначалось вище, також має оцінюватись і у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_9 в разі застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, може незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними показів.
Підозрюваний також може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час воєнного стану протягом тривалого часу, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, є необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків.
Колегія суддів, вирішуючи питання про продовження ув'язнення підозрюваного, враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що ОСОБА_9 є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров'я, проукраїнську позицію, засуджує дії рф, допомагає ЗСУ, є внутрішньо переміщеною особою, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки та є єдиним годувальником у родині, хоча і мають місце, але повинні враховуватись разом з іншими обставинами в справі у їх сукупності. При цьому вказані захисником обставини не стали стримуючими факторами від протиправних дій згідно повідомленої ОСОБА_9 підозри. Дані про особу ОСОБА_9 повинні враховуватися тільки в сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими КПК пов'язує можливість тримання особи під вартою, так як запобіжний захід спрямовується виключно на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, хоча і шляхом певного обмеження його особистих прав.
Твердження сторони захисту про необхідність застосування до ОСОБА_9 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на думку колегії суддів, також є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення слідчого судді належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваної ухвали. При цьому колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання щодо застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.11.2023 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4