19 січня 2024 року № 320/650/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у м. Києві; код ЄДРПОУ: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 25693,30 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДПС як платник податків; у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 25693,30 грн, з яких 19764,08 грн - це податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та 5929,22 грн - військовий збір; заборгованість з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та з військового збору виникла на підставі самостійно поданої податкової декларації від 30 червня 2020 року №69153, проте у встановлені строки не сплачена. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України (далі по тексту також ПК України), в тому числі надсилались податкова вимога, однак відповідачем податковий борг у добровільному порядку не погашено. З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача податковий борг та задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулось до суду 16.10.2023 з довідкою пошти "за закінченням встановленого терміну зберігання". З огляду на те, що адреса відповідача кореспондується із даними Єдиного державного демографічного реєстру, з огляду на положення КАСУ суд дійшов висновку про повідомлення відповідача належним чином про наявність адміністративної справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у ДПС.
Податковий борг відповідача виник у зв'язку із поданням податкової декларації про майновий стан і доходи від 30 червня 2020 року №69153, якою самостійно задекларовано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19764,08 грн та військового збору 5929,22 грн.
Наявність податкового боргу підтверджується довідкою від 26 жовтня 2022 року №25677/5/26-15-13-06-07, детальним розрахунком податкового боргу, ІКП відповідача та податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2019 рік.
З урахуванням вимог статей 56, 57 ПК України, у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
21 жовтня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» №19400-13 на суму 25693,30 грн.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податку, якому надіслано (вручено) податкову вимогу сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, такого платника податку, що виникла після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
До позовної заяви додані докази надсилання податкової вимоги за адресою АДРЕСА_2 ; поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у м. Києві з відміткою «неправильно зазначена адреса».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 березня 2018 року по справі № 2а/0370/2648/12, постанові від 19 лютого 2019 року по справі № 818/1117/16.
Водночас, суд звертає увагу сторін на те, що згідно положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, а відтак, в силу приписів, визначених пунктом 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 42.2 статті 42 Податкового Кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом 1, 3 пункту 7 розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770, чинним на дату направлення податкової вимоги, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом встановлено, що податкова вимога форми «Ф» №19400-13 від 21 жовтня 2020 року надіслана відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 , відмінною від зазначеної в адміністративному позові та матеріалах справи, та у подальшому повернута до ГУ ДПС у м. Києві з відміткою «неправильно зазначена адреса».
Відповідно до наданої ГУ ДПС у м. Києві довідки від 26 жовтня 2022 року №25677/5/26-15-13-06-07 повідомлено, що ОСОБА_1 відповідно до відомостей з Інформаційного фонду Державного реєстру осіб - платників податків ДПС України про реєстраційні (анкетні) дані фізичних осіб, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що також зазначено особисто відповідачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.
Водночас, доказів надіслання податкової вимоги форми «Ф» №19400-13 від 21 жовтня 2020 року за податковою адресою відповідача матеріали справи не містять.
Отже, в силу положень податкового законодавства, у суду відсутні підстави вважати, що податкова вимога була вручена відповідачеві у належний спосіб.
Згідно із положеннями пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В даному ж випадку, з огляду на приписи статті 42 Податкового кодексу України, відсутні підстави вважати, що податкову вимогу належним чином вручено відповідачу, що, в свою чергу, свідчить про недотримання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України.
Як вже відзначалось у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2018 року справа №826/14195/16 та від 23 травня 2019 року справа №807/2011/16, серед іншого, що перевірка дотримання податковим органом заходів щодо стягнення податкового боргу у порядку, передбаченому Податковим кодексом України є предметом доказування у справі щодо стягнення податкового боргу.
За таких обставин, суд позбавлений можливості, як встановити факт наявності податкової вимоги, як невід'ємного елементу у процесі стягнення податкового боргу, так і відповідність такої (за наявності) вимогам, чинного на момент її винесення законодавства.
На переконання суду, сам лише факт відображення податкового боргу в ІКП відповідача навіть за наявності відповідних узгоджених податкових зобов'язань не є достатньою правовою підставою для стягнення такого у судовому порядку.
Таким чином, позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення заявленого у цій справі податкового боргу, а тому у задоволенні позову потрібно відмовити повністю.
При цьому, суд наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної Податковим кодексом України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу, на переконання суду, є передчасним.
Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову у зв'язку із їх передчасністю з огляду на недотримання позивачем приписів податкового законодавства.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 19.01.2024
Суддя Панченко Н.Д.