ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" січня 2024 р. справа № 300/7981/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Романків І.М. в інтересах ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорта позивача від 31.05.2023 про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії та невидачі направлення для проходження військово-лікарської комісії;
зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача від 31.05.2023 про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії та видати направлення для проходження військово-лікарської комісії.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 31.05.2023 ним на адресу військової частини було скеровано рапорт про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії. Відповідно до даних поштового відправника, рапорт позивача було отримано представником відповідача 09.06.2023, водночас жодної відповіді за результатом розгляду даного рапорта ОСОБА_1 так і не отримав.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 отримав через особистий кабінет, зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» 08.11.2023 о 13:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 33).
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановив наступне.
09.05.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією, що підтверджується відміткою у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного від 09.05.2022 №4/3-1010/2022 (а.с. 10-11).
Відповідно до довідки від 11.10.2022 №631, позивач у період з 06.06.2022 по 19.06.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпечення їх здійснення (а.с. 21).
19.06.2022 ОСОБА_1 отримав бойову травму під час ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Вітчизни, збройною агресією російської федерації, що підтверджується даними довідки про обставини травми від 08.09.2022 №427 (а.с. 22).
У подальшому позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про видачу направлення на проходження військової служби для визначення придатності до військової служби (а.с. 13-14).
02.06.2023 ОСОБА_1 через оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» скерував до відповідача поштове відправлення із описом вкладення (а.с. 16-17).
Вказане поштове відправлення отримане представником Військової частини НОМЕР_1 09.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (а.с. 18).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду рапорта позивача від 31.05.2023 про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії та невидачі направлення для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення №402).
Згідно із п. 1.1 Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Одним із основних завдань військово-лікарської експертизи, відповідно до п. 1.3 Положення №402, є визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням.
Пунктом 6.1 Положення №402 передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Так, 19.06.2022 ОСОБА_1 отримав бойову травму під час ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Вітчизни, збройною агресією російської федерації, що, на його думку, виключає подальшу можливість перебування на військовій службі.
З метою отримання направлення на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, позивач звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Однак докази розгляду вказаного рапорту у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних силах України (надалі - Інструкція № 735).
Пунктом 1 Інструкції № 735 визначено, що ця Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Згідно із п.п. 5,6 розділу І Інструкції № 735, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 735 визначено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
За змістом п. 4 розділу ІІ Інструкції № 735, у зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням у термін не пізніше ніж через десять днів з дня його надходження, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Копія такого звернення залишається у провадженні того органу військового управління, військової частини, до якого звернувся громадянин.
Не розглядаються й повторні звернення одним і тим самим органом від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше вирішене по суті, а також ті скарги, які подані з порушенням термінів, передбачених ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу військового управління, командир військової частини, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 735 унормовано, що звернення може бути подано особисто як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне) чи надіслане поштою (електронною поштою). Письмове звернення надсилається поштою (електронною поштою) або передається громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України Про звернення громадян і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції № 735 визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України Про звернення громадян.
Згідно з п. п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 735, посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За змістом п.п.4-9 розділу ІІІ Інструкції № 735, термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення.
Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення.
Таким чином, суд уважає, що Інструкція № 735 підлягає застосуванню до спірних правовідносин під час розгляду рапорту (заяви) позивача про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії.
Наведене суд пояснює тим, що законодавство не містить спеціальних норм щодо порядку розгляду рапортів військовослужбовців. Натомість, згаданими положеннями Інструкції № 735 унормовано всі питання, які стосуються дотримання конституційних гарантій осіб, зокрема військовослужбовців, на належний розгляд їх звернень, в тому числі до командування військової частини.
Суд наголошує, що Конституція України є Основним Законом України, а всі інші закони приймаються для розвитку її положень та захисту прав особи. В даному випадку положення Інструкції № 735 є конституційним продовженням ст. 40 Конституції України. А, відтак, даний підзаконний акт повинні гарантувати реальний правовий захист кожному, хто підпадає під дію статті 40 Конституції України.
Тож, на переконання суду, права позивача підпадають під захист ст. 40 Конституції України.
Аналізовані положення Інструкції № 735 дають підстави прийти до таких висновків. За результатами розгляду рапорту позивача, відповідач міг прийняти одне з таких рішень:
1) залишити рапорт без розгляду;
2) відмовити в задоволення прохання позивача;
3) задовольнити прохання позивача.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 02.06.2023 ОСОБА_1 через оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» скерував до відповідача рапорт від 31.05.2023, який було отримано представником Військової частини НОМЕР_1 09.06.2022.
Водночас, відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів розгляду даного рапорту, що свідчить про вчинення Військовою частиною НОМЕР_1 пасивних дії, спрямованих на ухилення від розгляду в установленому порядку рапорту позивача, які не узгоджуються із нормами ст. 40 Конституції України, а відтак є протиправними.
Щодо того, яким повинен бути порядок розгляду рапорту Петрашка О.В. про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії, суд зазначає наступне.
Аналізовані приписи Інструкції № 735, закликають відповідача до «активних дій» під час розгляду рапорту позивача, наголошуючи на необхідності «… уважно уникати в суть питання, … направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань …».
Наведене положення, повністю відповідає закріпленому в КАС України критерію правомірності дії (рішень) суб'єктів владних повноважень, який наголошує на необхідності вчинення дій (прийняття рішень) з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).
ОСОБА_1 , звертаючись до Військової частини НОМЕР_1 , надав довідки від 31.05.2023 №808/1877, видану начальником 1121 поліклініки (з денним стаціонаром).
Якщо відповідач знаходив, що подані позивачем документи викликають в нього обґрунтований сумнів, то останній мав повноваження здійснити перевірку обставин, які випливають з їх змісту.
Зокрема, відповідач не позбавлений права перевірити, чи справді у ОСОБА_1 наявні підстави для направлення на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Тож визначаючись із способом захисту порушеного права, суд виходить з того, що завдання адміністративного судочинства закликає суд вдатись до ефективного способу захисту порушеного права (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Застосований спосіб захисту порушеного права повинен, якнайбільш точно відповідати змісту порушеного права та ліквідувати негативні наслідки порушення для особи, таким чином, щоб в останньою не було необхідності звертатись до суду повторно («принцип процесуальної економії»).
У той же час, Інструкція № 735 відносить прийняття рішення за результатами розгляду рапорту до виключних повноважень відповідача, що, на переконання суду, виключає можливість задоволення позову у частині зобов'язання видати направлення для проходження військово-лікарської комісії, оскільки Військова частина НОМЕР_1 має оцінити наявність чи відсутність підстав для видачі такого направлення виключно за результатами розгляду такого рапорту.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорта ОСОБА_1 від 31.05.2023 про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії та видачі направлення для проходження військово-лікарської комісії.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 31.05.2023 про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії та видачі направлення для проходження військово-лікарської комісії.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 19 січня 2024 р.