Справа № 296/12840/23
1-кс/296/4732/23
Іменем України
28 грудня 2023 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
власника ОСОБА_4 ,
представника власника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,-
До Корольовського районного суду м. Житомира надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту на майно.
Обгрунтовуючи клопотання адвокат ОСОБА_5 вказав, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.10.2023 у справі № 296/10416/23 клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 задоволено частково. Накладено арешт на майно, вилучене 11.10.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти в сумі: 1 385 020 грн, 43 305 доларів США, 700 Євро; Macbook model A1466, s/n FVFXDP68J1WK із зарядним пристроєм; Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; Iphone 12 Pro, IMEI1: НОМЕР_3 , IME12: НОМЕР_4 ; Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_5 ; IME12: НОМЕР_6 ; Iphone 12, IMEII: НОМЕР_7 , IME12: НОМЕР_8 ; Iphone 8, IMEI: НОМЕР_9 ; Macbook Air model A1466, s/n НОМЕР_10 із зарядним пристроєм.
Адвокат ОСОБА_5 вказав, що грошові кошти накопичені ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_7 з метою придбання житла та мають легальне походження, а тому не підпадають під ознаки ст. 98 КПК України.
Також адвокат вказує, що телефони та комп'ютерна техніка використовувались ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виключно у особистих цілях - для навчання, оскільки останні є студентами.
Представник власника майна зазначає, що у органів досудового розслідування було достатньо часу для проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, в тому числі проведення огляду та комп'ютерно-технічної експертизи телефонів та комп'ютерів. З огляду на зазначене останній просить задовольнити вимоги клопотання в повному обсязі.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання про скасування арешту на майно підтримав в повному обсязі. Вказав, що грошові кошти накопичені ОСОБА_4 та його дружиною, а комп'ютери та телефони використовувались для навчання.
В судовому засіданні слідча вказала, що комп'ютери та телефони не оглянуті та планується призначення експертизи, оскільки ОСОБА_4 відмовився надавати паролі доступу до таких. Відносно скасування арешту грошових коштів слідча поклалась на розсуд суду.
Власник майна ОСОБА_4 підтримав думку адвоката та повідомив, що на комп'ютері та телефонах міститься особиста інформація, а тому відмовився надавати паролі доступу.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч.1 ст.170 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Корольовсього районного суду м. Житомира від 23.10.2023р. у справі № 296/10416/23 клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 - задоволено частково. Накладено арешт на майно, вилучене 11.10.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти в сумі 21 520 грн; Macbook model A1466, s/n FVFXDP68J1WK із зарядним пристроєм; Iphone 13 Pro, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; Iphone 12 Pro, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 ; Iphone 13 Pro, ІМЕІ1: НОМЕР_5 ; ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; Iphone 12, ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 ; Iphone 8, ІМЕІ: НОМЕР_9 та сім-картка НОМЕР_11 ; грошові кошти в сумі 22 400 грн; чотири аркуші паперу із друкованим текстом; стартовий пакет та тримач для сім-картки НОМЕР_12 ; грошові кошти в сумі 9 600 грн; Macbook Air mode A1466, s/n C0LKWDYTF5V7 із зарядним пристроєм; грошові кошти в сумі 1 331 500 грн, 43 305 доларів США та 700 Євро; дві квитанції ТОВ «Нова Пей»; один аркуш паперу із друкованими літерами; чотири банківські картки № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 та № НОМЕР_16 .
Встановлено, що 11.10.2023р. постановою слідчого вищезазначені речі та документи визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання на предмет задоволення клопотання про скасування арешту майна, слідчим суддею враховується наступне.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна із можливістю надання учасниками процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти в сумі 40000,00дол США та 1300000,00 грн. отримані ОСОБА_7 в борг у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується розписками від 05.09.2022р. та 08.08.2023р.
Законність походження вилучених грошових коштів підтверджується договором купівлі-продажу 8041/2023/3921320 транспортного засобу від 07.07.2023р., укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) відносно автомобіля BMW 328 XI, 2012 р.в., чорного кольору, номерний знак НОМЕР_17 на суму 550000,00 грн. (а.с. 42).
Суд бере до уваги, що в судовому засіданні слідча не заперечила щодо скасування арешту з грошових коштів в сумі 1385020,00 грн., 43305,00 дол. США, 700 Євро та поклалась на розсуд суду.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифіковано Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Отже, враховуючи вищевикладене, позбавлення добросовісного власника майна, можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує право власності та суперечить ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому випадку, коли у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи фізичної чи юридичної особи.
Відтак, оскільки ОСОБА_4 доведено законність походження вилучених грошових коштів, однак судом встановлено, що комп'ютер та мобільні телефони, щодо яких планується проведення експертизи не оглянуті, клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , про скасування арешту тимчасово вилученого майна є таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-175, 309 КПК України,-
Клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 23.10.2023р. по справі № 296/10416/23, на грошові кошти в сумі 1 385 020 грн, 43 305 доларів США, 700 Євро.
В решті вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текс ухвали оголошено 03.01.2024р.
Слідчий суддя ОСОБА_1