Справа № 161/17397/23
Провадження № 2/161/717/24
10 січня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" Мартиненко Володимир Володимирович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.05.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С17.201.76062 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000 гривень. Ліміт кредитної лінії 10 000 гривень, процентна ставка 48% річних. Банк на виконання умов договору надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 гривень, строком до 18.06.2021 року. Оскільки позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за вказаним договором, станом на 03.12.2020 року за ним виникла заборгованість в загальному розмірі 28 828,89 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 10 000 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 18 828,89 грн.
03.12.2020 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал» / Фактор) укладено договір факторингу №12/90 (далі - Договір факторингу). Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.Пунктом 5.1 Договору факторингу права Вимоги, строк платежів по котрим настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру Боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язань передбачених Договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.). Так, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».
За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 03.12.2020 року відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право за Договором №С17.201.76062 від 18.05.2017 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Також, в порядку ст.625 ЦПК України ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» на суму заборгованості здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №С17.201.76062 від 18.05.2017 року в розмірі 33 993,11 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 18 828,89 грн., 3% річних - 1061,35 грн.; інфляційні втрати - 4 102,87 гривень, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Ухвалою від 12 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Станом на 10 січня 2024 року відзив на позов від відповідача до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи та завчасно шляхом направлення судових повісток за останньою відомою адресою місця реєстрації, зазначеною у позовній заяві. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи (за останньою адресою місця реєстрації), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що 18.05.2017 року між ПАТ «Ідея Банк»та ОСОБА_1 укладено угоду №С17.201.76062 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (а.с.5). Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000 гривень (п.п.3.1 Договору). Ліміт кредитної лінії 10 000 гривень (п.п.3.2. Договору), процентна ставка 48% річних (п.п.3.3.Договору).
Банк на виконання умов договору надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 гривень, строком до 18.06.2021 року.
Оскільки позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за вказаним договором, станом на 03.12.2020 року за ним виникла заборгованість в загальному розмірі 28 828,89 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 10 000 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 18 828,89 грн.
03.12.2020 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал» / Фактор) укладено договір факторингу №12/90 (далі - Договір факторингу).
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.
Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Пунктом 5.1 Договору факторингу права Вимоги, строк платежів по котрим настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру Боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язань передбачених Договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.).
Так, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».
За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 03.12.2020 року відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право за Договором №С17.201.76062 від 18.05.2017 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З вищенаведеного слідує, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору №С17.201.76062 від 18.05.2017 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк»та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до ТзОВ «ФК «Профіт Капітал», а тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним правочином, яка станом на 03.12.2020 року становить 28 828,89 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 10 000 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 18 828,89 грн.
У своєму позові ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» також ставить питання про стягнення з ОСОБА_2 3% річних та інфляційних втрат, які нараховує за період з 03.12.2020 року по 23.02. 2022 року.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За наведених обставин, вимоги ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Судом встановлено, що за період з 03.12.2020 року по 23.02. 2022 року сума індексу інфляції за весь час прострочення складає 4 102,87 гривень., сума трьох процентів річних із простроченої суми складає 1061,35 грн., що підтверджується розрахунком позивача, який стороною відповідача спростовано не було (а.с. 12).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" слід стягнути заборгованість за кредитним договором №С17.201.76062 від 18.05.2017 року в розмірі 28 828,89 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 10 000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 18 828,89 грн.
Також, за прострочення взятих не себе зобов'язань в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" 4 102,87 гривень інфляційних втрат та 3% річних - 1061,35 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?
Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Судом встановлено, що між ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» та АО «Правовий Діалог» було укладено Договір про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов'язання з приводу надання правничої допомоги в суді (а.с. 27-30).
Як вбачається із Акту прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 11.09.2023 року, який є Додатком № 4 до Договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, АО «Правовий Діалог» в межах розгляду даної справи було надано правничі послуги загальною вартістю 7000 грн., з яких: консультації, вивчення документів кредитної справи, складення позовної заяви.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, суд наголошує на такому.
Так, внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.
Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Таким чином, понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 684 грн, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 684 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, ст. 526, 525,526, 610,611, 623, 1046,1048,1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" заборгованість за кредитним договором №С17.201.76062 від 18.05.2017 року в загальному розмірі 33 993 ( тридцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто три) гривень 11 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 гривень ; заборгованість за відсотками - 18 828,89 гривень, 3% річних - 1 061,35 гривень; інфляційні втрати - 4 102,87 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» ( адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ: 39992082);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дата складення повного тексту заочного рішення 15 січня 2024 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк