Справа № 159/6895/23
Провадження № 2/159/206/24
17 січня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О. Г., за участі секретаря Панечко К. В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Велицької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом -,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис №807 та Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08 березня 2023 року видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . До складу спадщини ввійшли всі права та обов'язки померлої, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Від імені ОСОБА_3 був посвідчений заповіт у Велицькій сільській раді 05 серпня 1997 року за №11. Розпорядження щодо всього майна /будівлі, рухоме і нерухоме/ та сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ВЛ №0102361 зроблене на користь позивача.
Позивач, як стверджує її представник, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , шляхом подачі в Ковельську державну нотаріальну контору Волинської області заяви про прийняття спадщини.
Представник позивача зазначає, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_3 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на вказаний вище будинок позивач звернулася до нотаріуса, на що отримала відповідь про неможливість видачі свідоцтва, у зв'язку з відсутністю в померлої на момент смерті зареєстрованого за нею права власності на житловий будинок.
Таким чином, позивач через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що входить до складу спадщини спадкодавця, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно.
Враховуючи наведене, представник позивача просить суд визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, однак представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю.
Сільський голова Велицької сільської ради звернувся до суду із заявою, в якій визнає позов у повному обсязі просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Отже судом встановлено, що відповідач визнає позов у повному обсязі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. 206, 207 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, враховуючи визнання відповідачем заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі, перевіривши наявність законних підстав для задоволення позову, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08 березня 2023 року.
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на майно, що належало спадкодавцеві на день смерті.
Від імені ОСОБА_3 у Велицькій сільській раді 05 серпня 1997 року за №11 був посвідчений заповіт. Все майно /будівлі, рухоме і нерухоме/, яке їй належить, а також сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ВЛ №0102361 ОСОБА_3 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_2 .
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом і за заповітом після смерті ОСОБА_3 шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до довідки №845 виданої Велицькою сільською радою Ковельського району Волинської області від 12 вересня 2023 року, згідно з записом в погосподарській книзі за 2021-2025 роки АДРЕСА_1 рахується господарство в якому була зареєстрована і проживала з 1960 року по день смерті, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім неї в даному господарстві на момент її смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований. Заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчувався Велицькою сільською радою 05.08.1997 за №11. Заповіт не змінено і не відмінено.
Згідно з відомостями наданими Ковельською державною нотаріальною конторою Волинської області після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа №199/2023. Позивачем ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було подано заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців немає.
Позивач ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 31.10.1957, зареєстрованим Велицькою сільською радою Голобського району Волинської області. Відповідно до вказаного свідоцтва матір'ю позивача є ОСОБА_3 .
18 травня 2023 року позивачем було розірвано шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18 травня 2023 року, та присвоєно прізвище ОСОБА_6 .
Відповідно до витяга з погосподарської книги №1 за 2021-2025 рік, особовий рахунок № НОМЕР_4 Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належав ОСОБА_3 і знаходиться в АДРЕСА_1 . Будинок збудований в 1969 році.
Позивачем ОСОБА_1 , станом на 13 вересня 2023 року, було замовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положеннями ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235, ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Положеннями ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом посвідченим Велицькою сільською радою Ковельського району Волинської області 05.08.1997, №11 та за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Позивач прийняла спадщину в порядку визначеному ЦК України, шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом, на підставі наданих доказів, а саме досліджених раніше витяга з погосподарської книги №1 за 2021-2025 роки Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області від 30 травня 2023 року, №603 та довідки №845 виданої Велицькою сільською радою Ковельського району Волинської області від 12 вересня 2023 року встановлено, що спадкодавець правомірно набула право власності на спірний житловий будинок, тому це майно входить до складу спадкової маси.
В той же час, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії виданою державним нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області 10 січня 2024 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.
У п. 3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 зазначається, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Також, у даному листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч. 4 ст. 3 зазначеного закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03.08.2004) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 05.08.92 №449 (втратила чинність).
Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.92, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35//18/1).
У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Мін'юсту від 21.02.2005 №19-32/319).
За таких обставин спадкове право позивача на набуття права власності на нерухоме майно може бути реалізовано лише в судовому порядку.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.
Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача ОСОБА_1 , в спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, а саме шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресом АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 19 січня 2024 року.
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН