Справа № 159/7182/23
Провадження № 2-а/159/13/24
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
19 січня 2024 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Панасюка С.Л.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Строк звернення до суду для оскарження постанови позивачу слід поновити, оскільки відповідач не надав доказів вручення позивачу копії цієї постанови.
Постановою ТВО начальника Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП і накладений штраф у розмірі 5100 грн.
Згідно постанови:
«Громадянин України ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним і перебуваючи на військовому обліку в Шевченківському РТЦК та СП м. Києва, 24 жовтня 2023 року при перетині кордону не надав підтверджуючих документів, що надають право виїзду за кордон військовозобов'язаним та прикордонним нарядом був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Військовозобов'язаному ОСОБА_1 в приміщенні Першого відділу Ковельського РТЦК та СП згідно з п.п.3.1, 3.2 «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», затверджену наказом Міністра Оборони України № 402 від 14.08.2008 року були надані документи для проходження ним медогляду та проведена звірка військово-облікових документів, в зв'язку з тим, що він перебуває на обліку військовозобов'язаних та підлягає призову на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з проведенням загальної мобілізації.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився отримувати документи для проходження ним медогляду, щоб визнати ступінь придатності, чим порушив вимоги ст.42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п.1,3,5 ст..22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.3.1, 3.2 «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», затверджене наказом Міністра Оборони України № 402 від 14.08.2008 року.
Факт відмови від проходження медогляду ОСОБА_1 підтверджує акт від 24 жовтня 2023 року.
Згідно ст.65 Конституцій України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Дане адміністративне правопорушення було вчинене ОСОБА_1 в умовах особливого періоду.
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» та ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготов мобілізацію» визначено, що :
особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, і державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбуде період після закінчення воєнних дій;
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу;
Згідно ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
На підставі ст.26 ч.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, вин порушені законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Таким чином громадянин України ОСОБА_1 скоїв правопорушення в особливий період, порушив вимоги ст.42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п.3.1, 3.2 «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», затверджену наказом Міністра Оборони України № 402 від 14.08.2008 року та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП».
Позивач вважає постанову неправомірною і просить її скасувати.
Відповідач вважає постанову законною.
Вимоги позивача слід задовольнити.
Стаття 210-1 КУпАП викладена наступним чином:
«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
Такий виклад статті означає, що вона є бланкетною. А тому, обвинувачення за цією статтею має обов'язково містити посилання на норми закону, які встановлюють обов'язок особи і твердження, що цей обов'язок особа порушила. Зокрема, у цьому випадку в постанові щодо позивача мали бути зазначені норми закону, які покладають на нього обов'язок отримувати документи для проходження ним медогляду. Порушення позивачем цього обов'язку має наслідком адміністративну відповідальність.
Натомість, усі згадані в постанові посилання на норми закону є неконкретними чи взагалі невірними.
Пункти 3.1, 3.2 «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», затверджену наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року, які згадуються в постанові, мають такий зміст:
«3.1. Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
3.2. Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян»».
Частини (не пункти, як зазначено у постанові) 1,3,5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які згадуються в постанові, мають такий зміст:
«1. Громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
3. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
5. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.»
Стаття 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка згадується у постанові, має такий зміст:
«1. Керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
2. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час проведення приписки до призовних дільниць, призову на військову службу та проходження зборів, а Центральне управління та регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України - під час призову на військову службу та проходження зборів зобов'язані ознайомити громадян України з їхніми правами та обов'язками згідно з вимогами цього Закону.»
Як видно, позивач ніяким чином не міг порушити згадані вище норми, про що стверджується в постанові. Більше того, названі норми не мають ніякого відношення до регулювання отримання військовозобов'язаними документів для проходження ними медогляду для визначення ступеня придатності.
Інші, згадані у постанові, норми закону також не мають прямого відношення до згаданого регулювання.
Викладене у постанові обвинувачення, є, на підставі викладеного, неконкретним, без посилання на вірні норми, що вимагає бланкетна форма статті, що істотно порушує право позивача на захист.
До того ж, в основі обвинувачення лежить твердження, що позивач «відмовився отримувати документи для проходження ним медогляду, щоб визнати ступінь придатності». В той же час, самі документи, які позивач відмовився отримувати, не названі, що є недопустимим, оскільки також робить обвинувачення неконкретним і істотно порушує право позивача на захист.
Сам позивач заперечує, що йому вручались будь-які документи.
Акт про відмову військовозобов'язаного від проходження медогляду від 24.10.23 не слугує переконливим доказом відмови позивача отримувати документи для проходження медогляду. По-перше, у ньому не названі документи, які намагалися вручити позивачу. По-друге, у ньому не деталізовані місце і час спроби вручення документів. Зокрема, місцем зазначене м. Любомль, хоча за логікою постанови, яка оскаржена, це мало бути місто Ковель, куди позивач був доставлений прикордонним нарядом. Мав бути зафіксований конкретний час, в годинах і хвилинах, і конкретне місце (приміщення, кабінет установи, тощо) спроби вручення документів. Якщо члени комісії, яка склала акт, вважають себе свідками, то один з цих свідків - ОСОБА_2 не міг складати протокол про адміністративне правопорушення, що насправді відбулося. Особа, яка складає протокол, не може одночасно виступати свідком. Змішування процесуальних статусів не допускається: або ти складаєш протокол, або ти свідок. По-третє, свідками відмови отримувати документи мають бути особи, які не мають відношення до військового обліку і не перебувають в залежності від осіб, які цей облік здійснюють. Чого не було у цьому випадку, акт склали особи, які самі військовий облік і здійснюють. Позивач резонно не довіряє таким свідкам, оскільки вони мають інтерес у справі.
Позивач заперечує, що протокол про адміністративне правопорушення складався у його присутності і він з ним був ознайомлений. Відповідач не зміг спростувати таке твердження. Підпису позивача у протоколі немає. Відмова позивача підписати протокол не засвідчена належним чином. Прізвища свідків зазначені у спосіб, коли можна лише здогадуватись, якими є прізвища, адреси свідків чомусь однакові, хто вони і звідки взялися на місці події невідомо.
За таких обставин неможливо вважати доведеним, що позивач, зокрема, був ознайомлений з правами, з місцем і часом розгляду справи, його заперечення щодо цього неможливо спростувати.
При названих вище порушеннях, постанову, яка оскаржена, неможливо вважати правомірною, а втручання у права позивача законними.
Постанову слід скасувати.
Керуючись ст.5, 6, 7, 8, 9, 19, 25, 77, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі ст.ст.245, 251, 280 КУпАП, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 1031/23 від 31 жовтня 2023 року, винесену ТВО начальника Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Прищенком В.А., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу і провадження у справі закрити.
Стягнути з Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Надмірно сплачений судовий збір за подання адміністративного позову позивач може повернути шляхом звернення з заявою до суду у цьому провадженні.
Заява про забезпечення позову оплачувалася судовим збором у окремому провадженні, де і має вирішуватись питання про його стягнення після скасування арешту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:С. Л. Панасюк