18 січня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/9564/23
Провадження № 22-ц/4815/102/24
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Семенюк Марії Олександрівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року (ухвалене у складі судді Харечка С.П., повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вони з ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 28 лютого 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2022 року, ухваленого в справі № 569/25824/21, зазначений шлюб, було розірвано.
За час шлюбу крім іншого майна, ними було набуто: автомобіль марки NISSAN NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року виготовлення, зареєстрований 30 травня 2020 року; майнові права на нежитлове приміщення, загальною площею 2,1 кв.м., на одинадцятому поверсі, другого під'їзду багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .
При цьому, зазначене нежитлове приміщення, на даний час, не передано по акту прийому-передачі в порядку, передбаченому договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва нежитлового призначення від 15.05.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК-СІМ'Я", в якому відповідачка являється заміненим новим власником, згідно з договором від 05.06.2018 про заміну сторони в даному договорі (відступлення прав вимоги).
Зазначене майно набуте ними за час шлюбу і є об'єктом права спільної сумісної власності.
Автомобіль NISSAN NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року виготовлення, відповідачкою було відчужено ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 6726/21/063130 від 02.10.2021.
При цьому, згоди на таке відчуження він не давав і навіть не знав про укладення зазначеного договору купівлі-продажу.
Відповідачка не сплатила йому половини вартості вищезазначеного автомобіля.
Таким чином, відповідачка зобов'язана сплатити йому половину вартості проданого без його згоди автомобіля. Середня ринкова вартість зазначеного автомобіля, станом на 08 травня 2023 року становить 189060 гривень і підтверджується довідкою, виданою приватним підприємцем, оцінювачем ОСОБА_4 . Таким чином, половиною грошових коштів, які відповідачка зобов'язана сплатити позивачу становить 94530 гривень.
Просив суд визнати за ОСОБА_1 майнові права на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 2,1 кв.м., на одинадцятому поверсі, другого під'їзду багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94 530 грн. 00 коп. компенсації за 1/2 частку автомобіля марки NISSAN NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року виготовлення.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 майнові права на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 2,1 кв.м., на одинадцятому поверсі, другого під'їзду багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94 530 грн. 00 коп. (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот тридцять гривень 00 копійок) компенсації за 1/2 частку автомобіля марки NISSAN NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року виготовлення.
Рішення суду мотивовано тим, що майнові права на нежитлове приміщення, загальною площею 2,1 кв.м. на одинадцятому поверсі другого під'їзду багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя. Транспортний засіб марки "NISSAN" модель "Note", 2009 року було відчужено ОСОБА_2 за відсутності згоди позивача на таке відчуження, а тому позовні вимоги про стягнення компенсації за 1/2 частку автомобіля є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Семенюк М.О. оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що автомобіль марки "NISSAN NOTE", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року виготовлення, був проданий 02 жовтня 2021 року, а шлюб розірвано 21 жовтня 2022 року, тобто більше, ніж через рік з моменту продажу авто.
Сторони по справі мали подружні стосунки, сімейний бюджет до лютого 2022 року.
Оскільки авто використовувалося для потреб сім'ї, відповідач не міг не помітити відсутність авто.
До того ж, у Рівненському міському суді розглядалася справа № 569/25825/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, відповідно до якої ділилася спільна квартира і ОСОБА_1 не заявляв жодних вимог на автомобіль у межах цієї справи.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач знав і дав згоду на продаж автомобіля, а тому висновки суду, що автомобіль продано проти волі іншого з подружжя не відповідають обставинам справи.
Висновки суду про витрачання коштів отриманих від продажу автомобіля не в інтересах сім'ї, спростовуються тим, що на той час сторони не працювали, а тому була потреба в коштах на життєві потреби, в тому числі на утримання спільного сина. Саме у зв'язку із вищевказаним, було прийнято рішення продати автомобіль, а гроші використати на благо сім'ї.
Зокрема, на підтвердження відсутності у ОСОБА_2 доходів, до матеріалів справи долучена копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з липня 2021 року до грудня 2021 року від 22.06.2023 року № 1716-23-04115, відповідно до яких місячний дохід відповідача становив у середньому менше 1500 грн.
Отже, у сукупності ці обставини підтверджують, що автомобіль було відчужено до моменту розпаду сім'ї і кошти від його продажу були використані в інтересах сім'ї на побутові потреби, оскільки ніхто із сторін справи не мав доходу та заощаджень на які б жила сім'я.
Позивач не довів, що грошові кошти, отримані від продажу автомобіля у період шлюбу, використані не для задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби.
Таким чином, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст. 65 Сімейного кодексу України.
За змістом наведених норм, факт використання спільних коштів не в інтересах сім ї повинен бути доведеним відповідними доказами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц.
Позивачем не доведено, що кошти, отримані за договором відчуження автомобіля, були витрачені відповідачкою не в інтересах сім'ї і проти його волі.
Таким чином рішення суду першої інстанції суперечить ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки воно є незаконним та необґрунтованим.
Просить суд, скасувати оскаржуване рішення, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94 530 грн компенсації за 1/2 частку автомобіля марки Nissan Note, 2009 року виготовлення та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
25 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грозік Іван Іванович подав відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність рішення суду.
Вказує, що відповідачка відчужила для своєї матері автомобіль за два місяці до звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
В рішенні суду від 22.11.2022 року у справі № 569/25824/21 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони разом не проживають, сімейних стосунків не підтримують.
Відповідачка підтвердила відсутність взаємовідносин між нею та ОСОБА_1 як подружжям, в період до та після продажу автомобіля, що свідчить і про її умисел у відчуженні автомобіля з корисливих для себе мотивів.
Ані усної, ані письмової згоди на відчуження спірного автомобіля позивач не надавав.
Просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 28 лютого 2013 року по 21 жовтня 2022 року сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Рівненського міського суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 569/25824/21 (а.с. 5).
В період перебування у шлюбі - 30 травня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб "NISSAN" модель "NOTE", 2009 року випуску, об'єм двигуна 1386, що підтверджується відповіддю регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (а.с. 9).
02 жовтня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в суб'єкта господарювання № 6726/21/063130 від 02.10.2021 року вищезазначений транспортний засіб "NISSAN" модель "NOTE", 2009 року випуску, об'єм двигуна 1386, ОСОБА_2 відчужила для своєї матері - ОСОБА_3 .
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, частиною третьою якої передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СКУкраїни).
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, про що зазначила у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 здійснила продаж спірного автомобіля, який був спільною сумісною власністю подружжя, без згоди позивача, як другого з подружжя.
Спірний транспортний засіб ОСОБА_3 відчужено 02 жовтня 2021 року, в той час як 20 грудня 2021 року остання звертається до суду з позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів у справі № 569/25824/21, в якому стверджує про припинення шлюбних та сімейних стосунків та окреме проживання.
Отже, на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідачка здійснила його продаж іншій особі без згоди позивача, як другого з подружжя, у зв'язку із чим на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, у сумі 94 530 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Судом встановлено, що згідно довідки приватного підприємця, оцінювача, ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №3 від 29.02.2020 року), від 08.05.2023 року наданої ОСОБА_1 середня ринкова вартість автомобіля - NISSAN NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , легковий wagon, номер кузова НОМЕР_3 , 2009 року випуску, вид палива - бензин, об'єм - 1386 см. куб., станом на 08 травня 2023 року, становить 189060,00 грн. (Сто вісімдесят дев'ять тисяч шістдесят гривень 00 копійок).
Таким чином розмір вартості 1/2 частки автомобіля марки "Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року виготовлення, місцевим судом встановлено на підставі належних та допустимих доказів, поданих позивачем згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що кошти від продажу автомобіля були витрачені на потреби сім'ї, не знайшли свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи та тверджень самої ОСОБА_2 у справі № 569/25824/21 вбачається, що у вказаний період сімейні стосунки між сторонами були припинені.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367,379,381-384,389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Семенюк Марії Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.