Справа № 344/17024/23
Провадження № 33/4808/23/24
Категорія ст.124 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.
Суддя-доповідач Васильєв
15 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Борсук Д.Я.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень, а також стягнуто судовий збір,-
Встановив:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 порушив ПДР України, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна.
Вказане адміністративне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 28 серпня 2023 року близько 15 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «BMW X1», державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Миколайчука, 30 у місті Івано-Франківськ не врахував дорожню обстановку та при під'їзді до нерегульованого пішохідного переходу не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину дороги у межах нерегульованого пішохідного переходу та здійснив наїзд на неї Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3д 18.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду підлягає зміні в частині накладення стягнення.
Зазначає, що ОСОБА_2 грубо порушив ПДР України та збив її на пішохідному переході, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження та з 30.08.2023 року по 08.09.2023 року перебувала на амбулаторному лікуванні та понесла значні матеріальні витрати.
Вважає, що обраний судом вид покарання є надто м'яким та без врахування вимог ст. 33 КУпАП. судом не було встановлено обставини щодо ставлення особи правопорушника до вчиненого правопорушення та чи відшкодував правопорушник завдані збитки потерпілій особі.
Просить скасувати постанову суду, визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення та застосувати до нього покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явився, хоча в установленому законом порядку неодноразово повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 не може не знати про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки визнаний винним у вчиненні правопорушення за рішенням суду, яке не набуло законної сили і повинен був приймати певні заходи для того, щоб дізнатись про розгляд провадження та свідомо відмовляється від участі у розгляді провадження, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності правопорушника.
В судове засіданні апеляційної інстанції також не з'явилась потерпіла ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Борсук Д.Я, який просив розглянути провадження за відсутності потерпілої та
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник потерпілої адвокат Борсук Д.Я. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду, визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення та застосувати до нього покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України")
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «“право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судове рішення повинно бути ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за обставин вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі не оспорюється доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і потерпіла не погоджується із накладенням на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу та просить накласти на правопорушника стягнення у виді позбавлення права на керування транспортними засобами.
Згідно із мотивувальної частини постанови суду від 27.09.2023 року, ОСОБА_2 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та дав пояснення, які підтверджують обставини, що відповідають опису подій зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, щиро каявся, просив суворо не карати.
Крім того, ОСОБА_2 у судовому засіданні заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки ним такі обставини не оспорюються та просив обмежитися його поясненнями.
Враховуючи пояснення особи правопорушника, у суду першої інстанції не було сумнівів у добровільності позиції ОСОБА_2 , а тому суд вважав, що вина у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікував його дії за ст. 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те,що відповідно до диспозиції ст.124 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вищевказаною нормою закону не встановлено відповідальність за порушення правил дорожнього руху, яке призвело до заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.
Так, судом першої інстанції було встановлено , що 28 серпня 2023 року близько 15 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «BMW X1», державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Миколайчука, 30 у місті Івано-Франківськ не врахував дорожню обстановку та при під'їзді до нерегульованого пішохідного переходу не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину дороги у межах нерегульованого пішохідного переходу та здійснив наїзд на неї, внаслідок чого остання отримали тілесні ушкодження з матеріальними збитками.
Так, відповідно до вимог ст.253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Вищевказані вимоги закону були роз'яснені представнику потерпілої адвокату Борсук Д.Я., який вважав, що відсутні правові підстави для прийнятті рішення про передання матеріалів прокурору або органу досудового розслідування, оскільки внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 не були заподіяні тілесні ушкодження, які не вказують на наявність ознак кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд вважає, що наявні у справі дані не достатні для скасування судового рішення суду першої інстанції та направлення матеріалів справи для проведення досудового розслідування.
Зокрема, вищевказане рішення суду першої інстанції не перешкоджає зверненню заінтересованих осіб з відповідною заявою про внесення відомостей про вчинення правопорушення до компетентних органів.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення, передбачене ст.124КУпАП за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як вбачається з постанови судді першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу, було враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого адміністративного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення передбачене санкцією ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
За таких обставин, призначення правопорушнику більш суворого стягнення за межами строку, який встановлений ч.2 ст.38 КУпАП є неприпустимим, оскільки встановлені законом обмеження стосуються саме строку накладення адміністративного стягнення.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв