Справа № 344/12625/21
Провадження № 22-ц/4808/141/24
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Бойчук
15 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Возняк В.Д.,
з участю ОСОБА_1 , його представника і представника позивача,
розглянувши в режимі відеоконференцзв'язку у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Карпатнафтопродукт», про визнання недійсними договорів дарування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2022 року під головуванням судді Атаманюка Б.М. у м. Івано-Франківську,
У серпні 2021 року АКБ «Індустріалбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування.
Позов обґрунтовано тим, що в серпні 2020 року АКБ «Індустріалбанк» подало позов до ОСОБА_1 та ПП «Карпатнафтопродукт» про стягнення заборгованості за кредитним договором з солідарних боржників.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 у справі № 909/730/20 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ПП «Карпатнафтопродукт» та ОСОБА_1 на користь АКБ «Індустріалбанк» 996 672,26 грн заборгованості.
ПП «Карпатнафтопродукт» 19.02.2021 було подано апеляційну скаргу на рішення по справі № 909/730/20. ОСОБА_1 рішення не оскаржувалося до апеляційного суду.
Зазначене рішення суду набуло законної сили 29.03.2021 на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021.
Господарський суд Івано-Франківської області 05.04.2021 видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 у справі № 909/730/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача коштів у сумі 996 672,26 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. 28.04.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 65297490 щодо боржника - ОСОБА_1 з виконання наказу господарського суду від 05.04.2021 у справі № 909/730/20 про стягнення солідарно з ПП «Карпатнафтопродукт» та ОСОБА_1 на користь АКБ «Індустріалбанк» 996672,26 грн. заборгованості. Також 28.04.2021 постановою приватного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 .
На момент розгляду справи № 909/730/20 відповідачу ОСОБА_1 належало на праві власності таке нерухоме майно: земельна ділянка; площа: 0,08 га; кадастровий номер: 2610100000:01:011:0649, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186107026101, розмір частки власності - 1; земельна ділянка площею: 0,02 га, кадастровий номер: 2610100000:01:011:0268, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186070326101, розмір частки власності - 1; домоволодіння, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 485031, частка власності: 1/2.
АКБ «Індустріалбанк» в ході провадження по судовій справі № 909/730/20 подавав господарському суду заяву про забезпечення позову від 05.11.2020, в якій просив накласти арешт на все нерухоме майно належне ОСОБА_1 , проте ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2020 було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Водночас ОСОБА_1 02.02.2021 здійснив відчуження вищезазначеного майна, що належало йому на момент розгляду господарським судом справи № 909/730/20 та на момент винесення рішення по даній справі.
Так, ОСОБА_1 02.02.2021 уклав з ОСОБА_2 наступні договори дарування нерухомого майна: договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 212, на підставі якого передав безоплатно у власність відповідачу ОСОБА_2 , об'єкт нерухомого майна: домоволодіння; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , частка власності: 1/2; договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 214, на підставі якого передав безоплатно у власність відповідачу ОСОБА_2 : об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка; площа: 0,02 га, кадастровий номер: 2610100000:01:011:0268, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186070326101; договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 216, на підставі якого передав безоплатно у власність відповідачу - ОСОБА_2 : об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, площа: 0,08 га; кадастровий номер: 2610100000:01:011:0649, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186107026101.
На час звернення до суду з цим позовом рішення господарського суду від 15.01.2021 на користь банку не виконано. За час виконання судового рішення у виконавчому провадженні борг відповідача ОСОБА_1 перед позивачем не погашений. Солідарним боржником ПП «Карпатнафтопродукт» також не виконане зазначене рішення господарського суду.
Посилаючись на те, що наявні обставини свідчать про укладення відповідачами оспорюваних договорів дарування з єдиною метою - недопущення звернення стягнення на майно боржника відповідача ОСОБА_1 при стягненні боргу за рішенням суду, що свідчить про фіктивність правочину, відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, позивач просив визнати недійсними вказані три договори дарування, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2022 року задоволено позов АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів дарування.
Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 212, предметом продажу за яким є об'єкт нерухомого майна - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; частка власності: ?, реєстраційний номер майна в РПВНМ: 485031 (в Державному реєстрі речових прав реєстраційний номер - 2282086726101).
Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 214, предметом продажу за яким є об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,02 га, кадастровий номер: 2610100000:01:011:0268, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186070326101.
Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 216, предметом продажу за яким є об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,08 га, кадастровий номер: 2610100000:01:011:0649, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186107026101.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБ «Індустріалбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 810 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Вказує, що позивач ввів суд першої інстанції в оману, приховавши від суду дійсні обставини справи.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області № 909/730/20 від 15.01.2021 за позовом АКБ «Індустріалбанк» до нього та ПП «Карпатнафтопродукт» про стягнення коштів встановлено, що він коштів як позичальник не отримував, а тільки виступав поручителем, безпосереднім боржником перед АКБ «Індустріалбанк» був ПП «Карпатнафтопродукт».
Позивачем будь-яким чином не доведено, яких заходів в рамках виконавчого провадження було вжито з метою заборгованості із безпосереднього боржника - ПП «Карпатнафтопродукт».
Вказане товариство є власником рухомого майна, місце знаходження якого відомо приватному виконавцю і стягувачу. Більше того, саме ПП «Карпатнафтопродукт» повідомляло про наявність у нього рухомого майна та його місцезнаходження і можливість реалізації з метою погашення боргу.
Позивач не довів тієї обставини, що у відповідача відсутні об'єкти рухомого майна на котрі накладено арешт і на котрі може бути звернено стягнення.
Зокрема на цей час у нього працівниками поліції вилучено та переміщено на арештмайданчик належний йому транспортний засіб вартістю біля 20 000 дол. США, від реалізації котрого можна фактично закрити боргове зобов'язання.
Проте, позивач за наявності цієї інформації не має наміру повернути власні кошти, а переслідує мету реалізувати з прилюдних торгів належну йому земельну ділянку за заниженою ціною через підставних учасників аукціону, оскільки для певних осіб ця ділянка цікава під забудову.
На цей час приватним виконавцем Ткачуком Л. пред'явлено до суду позов про надання йому дозволу на реалізацію його земельної ділянки, незважаючи на те, що ним не вжито будь-яких дій на вишукування та реалізацію рухомого майна, котре зокрема перебуває у власності ПП «Карпатнафтопродукт».
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Незважаючи на те, що боржник повідомляв приватного виконавця про наявність у нього іншого майна, котре не пов'язане з житлом та земельною ділянкою і вартість якого є достатньою для задоволення вимог стягувача, проте зацікавлених осіб турбує тільки його земля.
Таким чином, позивач звертаючись до суду про визнання договорів дарування недійсними, зобов'язаний був довести суду, що в його діях дійсно існує умисел уникнення відповідальності за борговим зобов'язанням.
Такий спосіб доказування повинен був охоплювати обсяг доведеності факту відсутності у боржників іншого майна чи коштів, за рахунок яких може бути забезпечено вимоги стягувача.
Проте, позивач в способі доказування обмежився тільки двома фактами: наявністю у нього нерухомого майна, реалізації ним цього нерухомого майна. В подальшому все доказування ґрунтується на банальній дедукції за допомогою якої, вони приховавши від суду реальні обставини справи, надали інформацію на підставі котрої суд скасував договори дарування нерухомого майна, які насправді є законними, чим порушили, зокрема, його право на розпорядження власним майном.
Дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, унеможливить застосування судом норм матеріального права, які він застосував, ухвалюючи рішення на користь позивача, оскільки обсяг коштів та рухомого майна ПП «Карпатнафтопродукт» і його, на яке накладено арешт та на цей час вилучено, свідчить про відсутність у його діях умислу уникнути відповідальності за борговим зобов'язанням.
Зміст застосованого судом інституту гарантування прав стягувача, який зокрема і вказаний в рішеннях Верховного Суду, що наведенні в оскаржуваному рішенні, полягає в тому, що особа, вчиняючи дії по відчуженню майна, має намір уникнути відповідальності.
В цьому спорі він, відчужуючи майно, жодним чином не міг уникнути відповідальності, оскільки і він, і ПП «Карпатнафтопродукт» обтяжені іншим майном, яке перевищує обсяг заборгованості.
Він не зміг приймати участь при розгляді справи, оскільки йому не було відомо про дату і час судового засідання, тому не подав суду докази та не висловив правову позицію, яка має суттєве значення в цьому спорі.
Одночасно, матеріали справи не містять жодної інформації про стан виконавчого провадження щодо солідарного боржника ПП «Карпатнафтопродукт» та доказів про відсутність на його рахунках коштів, на котрі по закону повинно бути в першу чергу звернуто стягнення, в той час коли ПП «Карпатнафтопродукт» надає інформацію про наявність у них великої кількості рухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АКБ «Індустріалбанк» зазначає, що поведінка ОСОБА_1 є недобросовісною і суперечливою. ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк на подання заяви про перегляд оскаржуваного заочного рішення, мав можливість прийняти участь у розгляді справи та подавати докази,оскільки йому було відомо про розгляд справи судом.
Зазначає, що судом першої інстанції було встановлено підтверджені доказами обставини, сукупність яких доводила факт укладення відповідачами договорів дарування з порушенням загальних засад цивільного законодавства, зокрема засади добросовісності, зловживаючи своїми правами з наміром завдати шкоду позивачу, а також без наміру створення реальних правових наслідків.
Заборгованість за судовим рішенням від 15.01.2021 була існуючою на дату розгляду справи, не сплачена жодним з солідарних боржників, та така заборгованість не була сплачена відповідачем ОСОБА_1 , зокрема, в зв'язку з відсутністю іншого майна чи коштів на яке могло бути звернене стягнення (наявного, розшуканого, необтяженого, вартості якого достатньо для сплати боргу).
Також позивач має право вимагати виконання солідарного обов'язку частково або в повному обсязі як від ОСОБА_1 та ПП «Карпатнафтопродукт» разом, так і від будь-кого з них окремо. Укладення оспорюваних договорів з порушенням засад добросовісності підтверджується саме сукупністю дій ОСОБА_1 (в тому числі і як єдиного учасника та директора ПП «Карпатнафтопродукт»), а не іншого солідарного боржника, поряд з обставиною фактичного існування такої солідарної заборгованості. На солідарний борг можуть вплинути тільки дії з погашення іншим солідарним боржником такого боргу (в результаті чого борг зменшиться або припиниться). Факт існування солідарного боргу та його непогашення жодним з солідарних боржників доведено наявними у справі доказами.
Приватним виконавцем не виявлення коштів боржника в банківських установах. Звернути стягнення на оголошене в розшук та незнайдене майно (транспортні засоби) фактично не є можливим, зокрема і у зв'язку з тим, що вилучений транспортний засіб боржника перебуває в заставі. Крім того, ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів про наявність у нього грошових коштів чи іншого рухомого майна, на яке фактично можна звернути стягнення (яке не обтяжене іншими зобов'язаннями, не перебуває в розшуку, місце знаходження якого відоме, яке боржник фактично передав приватному виконавцю для опису та арешту з метою звернення стягнення) та вартості якого достатньо для погашення солідарного боргу в сумі 996 672,26 грн.
Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
Представник АКБ «Індустріалбанк» вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв'язку з неявкою ОСОБА_2 не вбачає.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , його представника і представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, враховуючи таке.
Встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 у справі № 909/730/20 стягнуто солідарно з ПП «Карпатнафтопродукт» (вул. О. Кисілевської, буд. 41, м. Івано-Франківськ, 76002, код ЄДРПОУ 34085176) та ОСОБА_1 на користь АКБ «Індустріалбанк» 996 672 гривні 26 копійок заборгованості (том. 1. а.с. 11-15).
ПП «Карпатнафтопродукт» 19.02.2021 було подано апеляційну скаргу на рішення по справі № 909/730/20, яку було повернуто апелянту ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 (том. 1, а.с. 17, 18).
Таким чином, рішення суду першої інстанції від 15.01.2021 набрало законної сили на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 року, у зв'язку із чим 05.04.2021 Господарський суд Івано-Франківської області видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 у справі № 909/730/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача коштів у сумі 996 672,26 грн. (том. 1, а.с. 16).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. від 28.04.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 65297490 щодо боржника - ОСОБА_1 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2021 у справі № 909/730/20 про стягнення солідарно з ПП «Карпатнафтопродукт» та ОСОБА_1 на користь АКБ «Індустріалбанк» 996 672,26 грн. заборгованості (том. 1 а.с. 19).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. від 28.04.2021 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 (том. 1, а.с 20).
ОСОБА_1 02.02.2021 здійснив відчуження належного йому нерухомого майна шляхом укладення договорів дарування. Зокрема ним було укладено:
- договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 212, на підставі якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна: домоволодіння; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; частка власності: 1/2 (том. 2 а.с. 6, 7);
- договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 214, на підставі якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка; площа: 0,02 га; кадастровий номер: 2610100000:01:011:0268; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186070326101 (том. 2, а.с. 4, 5);
- договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 216, на підставі якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка; площа: 0,08 га; кадастровий номер: 2610100000:01:011:0649; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186107026101 (том. 2, а.с. 2, 3).
Згідно із листом приватного виконавця Ткачук Л.М. № 1835 від 07.07.2021 при виконанні наказу господарського суду від 05.04.2021 № 909/730/20 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь АКБ «Індустріалбанк» нерухоме майно не виявлено. Встановлено, що боржнику належала на праві приватної власності: 1/2 частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , однак боржник подарував майно ОСОБА_2 за договором дарування № 212 від 02.02.2021 р.; земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:011:0268, яку боржник подарував ОСОБА_2 за договором дарування № 214 від 02.02.2021. Виявлено реєстрацію за боржником 3-х транспортних засобів, що оголошені в розшук 20.05.2021. Станом на дату листа транспортні засоби не знайдені. Коштів боржника в банківських установах не виявлено (том.1, а.с. 36).
Солідарним боржником ПП «Карпатнафтопродукт» також не виконане рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 у справі № 909/730/20, що підтверджується: довідкою АКБ «Індустріалбанк» від 29.07.2021 (том. 1, а.с. 38); копією постанови приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 65297407 від 28.04.2021 щодо боржника ПП «Карпатнафтопродукт», з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2021 у справі № 909/730/20 про стягнення солідарно з ПП «Карпатнафтопродукт» та ОСОБА_1 на користь АКБ «Індустріалбанк» 996672,26 грн. заборгованості (том. 1, а.с. 39); інформацією від 28.07.2021 року про виконавче провадження № 65297401 з Автоматизованої системи виконавчого провадження на сайті Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), згідно з якою виконавче провадження триває (том. 1, а.с. 40-41).
Таким чином судом встановлено, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 про стягнення боргу не виконане.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконанню солідарними боржниками рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 також перешкодило відчуження нерухомого майна, на яке може бути звернене стягнення, солідарним боржником ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , шляхом укладення оспорюваних договорів дарування. В ході судового розгляду справи відповідачі не скористалися правом подання відзиву на позовну заяву, тим самим не заперечили щодо тверджень позивача, що наявні обставини свідчать про укладення договорів дарування нерухомого майна з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника при стягненні боргу за рішенням суду. Відповідач ОСОБА_1 вживав заходів щодо перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021, заявляв клопотання про відкладення її розгляду (том. 2, а.с. 40), зупинення провадження (том. 2, а.с. 54, 55) оскаржжив це рішення і за результатами апеляційного перегляду його апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення від 15.01.2021 залишено без змін.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , обираючи спосіб захисту в цій справі, вживав заходів щодо перегляду судового рішення про стягнення боргу, ним фактично не заперечувалося твердження позивача, що метою оспорюваних договорів дарування нерухомого майна було саме недопущення звернення стягнення на майно боржника. Дійсна мета укладення оспорюваних договорів дарування, в сукупності також підтверджується: часом вчинення оспорюваних договорів (02.02.2021 року, тобто після винесення 15.01.2021 судом рішення в справі № 909/730/20 про задоволення позову та стягнення з відповідача боргу); підставою відчуження майна (безвідплатні договори дарування); відсутністю іншого рухомого та нерухомого майна чи грошових коштів боржників на яке могло бути звернуте стягнення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду та вважає їх правильними.
Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Зокрема, згідно частин першої, третьої та п'ятої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновки, що, відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.
Велика Палата Верховного Суду вважала, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі N 755/17944/18 (провадження N 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».
У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі N 754/5841/17 (провадження N 61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».
Критеріями, які для кваліфікації договору як фраудаторного, зокрема, є:
1) відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;
2) відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (коли боржник розуміє, що має заборгованість, й ухилявся в такий спосіб від її сплати);
3) майно відчужено на підставі безвідплатного правочину;
4) майно відчужено на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);
5) після відчуження майна в боржника немає іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини і є вирішальними під час доведення фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність указаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відчуження майна, як реалізація власником його права власності, не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або не виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу, який здійснює безоплатне відчуження майна одразу після ухвалення судового рішення, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки таке відчуження майна порушує майнові інтереси кредитора і направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, є зловживанням правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність встановлених обставин доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного відповідачу ОСОБА_1 нерухомого майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором майна боржника, тобто відчуження майна відбулося без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися оспорюваними правочинами, що свідчить про їх фіктивність.
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції посилання апелянта на те, що дослідження всіх обставин, котрі мають істотне значення для вирішення спору, унеможливить застосування судом норм матеріального права, застосованих судом при ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки обсяг коштів та рухомого майна ПП «Карпатнафтопродукт» і його, на котре накладено арешт та на цей час вилучено, свідчить про відсутність у його діях умислу уникнути відповідальності за борговим зобов'язанням.
Приватним виконавцем Ткачуком Л.М. листом від 27.08.2021 за вих. № 2069 на запит представника АКБ «Індустріалбанк» повідомлено, що при проведенні виконавчих дій по виконавчих провадженнях № 65297490 та №65297407 про стягнення з ОСОБА_1 та ПП «Карпатнафтопродукт» заборгованості на користь АКБ «Індустріалбанк», за боржниками не виявлено нерухомого та рухомого майна, на арештованих рахунках відсутні кошти, станом на 27.08.2021 з боржників не стягнуто будь-яких коштів заборгованості на користь стягувача (т. 3 а.с. 143).
Матеріалами справи підтверджено, що у анкеті заяві №1 поручителя фізичної особи від 15.08.2019 ОСОБА_1 вказав, що є власником позичальника (ПП «Карпатнафтопродукт»), володіє чотирма транспортними засобами, і, зокрема, будинком по АДРЕСА_1 .
В результаті вчинення виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_1 виявлено реєстрацію за боржником 3-х транспортних засобів, що оголошені в розшук 20.05.2021. Станом на дату листа транспортні засоби не знайдені. Коштів боржника в банківських установах не виявлено. Солідарним боржником ПП «Карпатнафтопродукт» також не виконане рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 у справі № 909/730/20, що підтверджується довідкою АКБ «Індустріалбанк» від 29.07.2021 та випискою по особовому рахунку (т. 3 а.с. 22).
Працівниками Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області 30 жовтня 2023 року було виявлено та затримано на майданчик тимчасового затримання автомобіль HAVAL H6 д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у розшуку, власником якого є ОСОБА_1 , що підтверджується листом зазначеного департаменту від 31.10.2023. Приватним виконавцем Ткачуком Л.М. 28 листопада 2023 року винесено постанову про опис та арешт майна по ВП 65297490, якою описано та передано зазначений автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_1 без встановлення обмеження користування ним. Приватним виконавцем Ткачук Л.М. було встановлено, що розшуканий автомобіль HAVAL H6 д.н.з. НОМЕР_1 перебуває в заставі АТ «Кредобанк» на підставі додаткового договору № 1 про внесення змін до договору застави № 35765/2021/1 від 04.02.2021, виданого 22.03.2022, в зв'язку з чим виконавець звернувся з вимогою до заставодержателя щодо надання інформації про розмір заборгованості перед заставодержателем та надання письмової згоди на звернення стягнення на майно (т. 3 а.с. 23-25, 28).
Таким чином, на розшуканий поліцією належний ОСОБА_1 автомобіль HAVAL H6 д.н.з. НОМЕР_1 не звернено стягнення для погашення боргу перед позивачем, оскільки такий автомобіль переданий ОСОБА_1 в заставу іншому кредитору, який згідно з законом має першочергове право звернути стягнення на таке майно.
Відповідно до наявних у справі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час звернення з позовом у ОСОБА_1 відсутнє будь-яке нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Посилаючись на те, що ПП «Карпатнафтопродукт» повідомляло приватного виконавця про наявність у нього рухомого майна та його місцезнаходження і можливість реалізації з метою погашення боргу, апелянт не надав будь-яких доказів, що солідарні боржники на виконання вимог свого обов'язку, передбаченого законом за рішеннями майнового характеру, подали виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що відчужуючи майно, він жодним чином не міг уникнути відповідальності, оскільки і він, і ПП «Карпатнафтопродукт» обтяжені іншим майном, яке перевищує обсяг заборгованості, однак не надає будь-яких доказів щодо наявності у нього майна, зокрема фактичної наявності не розшуканих транспортних засобів, яке вільне від обтяжень інших кредиторів та на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості перед АКБ «Індустріалбанк», і його вартості.
Посилання ОСОБА_1 на наявність у солідарного боржника ПП «Карпатнафтопродукт» на балансі рухомого майна згідно довідки від 16.11.2023 не спростовують встановлених судом першої інстанції на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи обставин і висновків щодо відчуження належного відповідачу ОСОБА_1 нерухомого майна з метою уникнення звернення стягнення кредитором на майно боржника на час вчинення оспорюваних безоплатних правочинів.
Так відповідно до долученої до апеляційної скарги довідки ПП «Карпатнафтопродукт» від 16.11.2023 № 16/11 час введення в експлуатацію основних засобів в кількості 9 одиниць - 2023 рік та жоден з них не знаходиться за адресою місцезнаходження юридичної особи, вказаної зокрема у рішеннях суду та договорі кредитної лінії від 10.10.2019. Крім того, підприємством не надано будь-яких доказів, що вказане майно є вільне від обтяжень інших кредиторів, що відповідно вказує на можливість звернути стягнення на таке для погашення заборгованості перед АКБ «Індустріалбанк».
Посилання апелянта на те, що договори дарування нерухомого майна є законними і судом порушено його право на розпорядження власним майном не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки оспроювані правочини вчинені на шкоду кредитору з родичем (пов'язаною особою) боржника після винесення 15.01.2021 судом рішення в справі № 909/730/20 про задоволення позову та стягнення з відповідача боргу і такі є безоплатними, і у зв'язку з відсутністю іншого рухомого та нерухомого майна чи грошових коштів боржників, на яке могло бути звернуте стягнення, на час виникнення спірних правовідносин.
Позивач вказував, що обдарована за оспорюваними правочинами є родичем ОСОБА_1 , про що вказують одинакові прізвища та безоплатність правочину. При розгляді справи ОСОБА_1 вказане твердження позивача не заперечувалося.
Неспроможним є твердження апелянта з посиланням на вимоги ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», що позивач не має наміру повернути власні кошти, а переслідує мету реалізувати з прилюдних торгів належну йому земельну ділянку за заниженою ціною через підставних учасників аукціону, оскільки правомірність дій приватного виконавця не входить до предмета доказування у цій справі.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин