Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1051/23 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.
Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.
16 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 283/1051/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Житомирській області та ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоленка В.В.,
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 28 червня 2021 року керував належним йому мопедом марки SUZUKI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . О 19 год. 10 хв., в м. Малині по вул. Суворова, 97, його зупинив інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Коростенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області Смолінський І.В., який виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 121, частиною другою статті 126 КУпАП. На підставі цієї постави на нього накладено штраф у розмірі 3400 грн.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2022 року вказана постанова визнана протиправною та скасована.
Позивач вважає, що скасування в судовому порядку постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення внаслідок відсутності складу та події адміністративних правопорушень свідчить про те, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій інспектора поліції він зазнав моральних страждань, які були спричинені йому безпосередньо під час винесення постанови про адміністративні правопорушення, а також й під час тривалого примусового виконання цієї постанови та розгляду судом справи за його позовом про визнання вказаної постанови протиправною та її скасування.
З метою захисту своїх прав він змушений був звертатися до Центру з надання безоплатної правової допомоги, а також витрачати час, необхідний для отримання відповідних документів для захисту своїх прав.
Зазначає, що є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 21 липня 2010 року. У зв'язку із процедурою оформлення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а також оформлення протоколу про адміністративне правопорушення він вимушений був тривалий час стояти у вертикальному положенні, що, відповідно до приписів лікарів та медичних рекомендацій, категорично заборонено. Вказана обставина підтверджується медичною довідкою ЛКК № 140 КНП «Малинська міська лікарня». Лише коли він через сильний біль у спині ледь не впав на дорозі, то інспектор ОСОБА_2 дозволив присісти у салоні автомобіля поліції. Після оформлення постанови він змушений був самостійно штовхати мопед під гору близько 2 км. Таке фізичне навантаження для нього є протипоказаним й призвело до сильного фізичного болю та страждань, тому знадобився тривалий час для відновлення фізичного та морального стану свого здоров'я.
Крім того, стверджує, що зазнав відвертих знущань з боку інспектора поліції на прохання надати аркуш паперу для письмових пояснень та залучення адвоката, оскільки йому не було роз'яснено його права, зокрема, право на професійну правничу допомогу.
Після отримання копії постанови упродовж 2021 року він неодноразово звертався до начальника ВП № 1 Коростенського РУП із заявами про вжиття заходів реагування на незаконні дії інспектора поліції Смолінського І.В., що підтверджено копіями заяв, однак у відповідь отримував лише формальні відписки, що змушувало його докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав. Лише в судовому порядку вдалося довести незаконність притягнення до адміністративної відповідальності. Такі додаткові психологічні та фізичні навантаження, з огляду на стан його здоров'я, значною мірою призвели до переживань та моральних страждань.
Однак навіть після набрання рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2022 року законної сили, ані інспектор Смолінський І.В. як відповідач за позовом у справі № 283/1777/21, ані ВП № 1 Коростенського РУП, не ініціювали звернення до державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, у результаті чого до цього часу відомості про нього як боржника перебувають у відкритому реєстрі боржників виконавчих проваджень. Така інформація є негативною, впливає на його репутацію як законослухняного громадянина та спричиняє додаткові моральні страждання.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 6700 гривень. Мінімальний розмір відшкодування за період його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності з моменту складення постанови від 28 червня 2021 року й до дня перебування на примусовому виконанні у Малинському відділі ДВС виконавчого провадження ВП № 67303843 від 29 жовтня 2021 року на підставі незаконної постанови ,- 1 травня 2023 року, становить 673 дні , отже розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 150303,33 грн.
Таким чином, просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 900000 грн. компенсації моральної шкоди.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у порядку компенсації моральної шкоди 5000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити резолютивну частину рішення та викласти її у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у порядку компенсації моральної шкоди 170000 грн».
Зокрема, зазначає, що суд не надав оцінки та не врахував його доводів про те, що мінімальний розмір відшкодування за період його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності слід рахувати з моменту складення протоколу, а саме: з 28 червня 2021 року, й до дня скасування арешту на наявні на його банківській картці кошти у розмірі 7615,87 грн, - до 27 липня 2023 року. Отже, негативні наслідки для нього внаслідок протиправних дій відповідача тривали більше двох років.
На думку позивача, лише цим не вичерпується заподіяна йому моральна шкода. Так, суд не врахував ту обставину, що йому як особі з інвалідністю 2 групи довелося зазнати додаткових моральних та фізичних страждань у зв'язку з тривалою процедурою оформлення постанови про адміністративне правопорушення, через що він був вимушений весь час перебувати у вертикальному положенні, що є медичним протипоказанням для нього, внаслідок чого відчував сильний біль у спині. Також у зв'язку із забороною інспектором поліції керувати транспортним засобом він був змушений штовхати свій мопед, вагою понад 90 кг, до місця свого проживання, що додатково призвело до погіршення стану його здоров'я. Через короткий проміжок часу після вчинення відносно нього протиправних дій, а саме 5 липня 2021 року, він звертався до лікаря зі скаргами на болі у хребті, суглобах, біль у лівій нозі, порушення рухів, біль у правому підребер'ї, головні болі, що підтверджено записами в його медичній книжці. Також суд не врахував його неодноразові звернення до начальника відділення поліції № 1 Цівончука С.В. щодо злісного порушення його підлеглим ОСОБА_2 гарантованих Конституцією України прав людини, про що свідчить рішення Малинського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2022 року. Проте ОСОБА_3 неодноразово надавав відповіді про відсутність у діях ОСОБА_2 жодних порушень, що додатково спричинило йому моральні страждання.
Крім того, для відновлення своїх порушених прав він був змушений докладати значних зусиль, зокрема, звернення за правовою допомогою, тобто додатково витрачав свій час для зібрання документів та доказів з метою доведення протиправності дій інспектора поліції, звернення до державного виконавця з приводу незаконності відкритого виконавчого провадження на підставі визнаної судом незаконної постанови, надання документів до банку через накладення арешту на його пенсійні кошти навіть через два роки після набрання законної сили рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2022 року.
Підкреслює, що лише у судовому порядку йому вдалося довести незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності, а також порушення приписів Конституції України, Закону України «Про національну поліцію», КУпАП. Такі додаткові навантаження, з огляду на його стан здоров'я, призвели до нервувань , переживань та моральних страждань, які тривали понад 2 роки, що, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 6700 грн, складає 160800 грн.
Однак вказана норма не зобов'язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто, розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі, більшій ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду. За таких обставин оцінює розмір заподіяної моральної шкоди не менше ніж у 170000 грн.
В апеляційній скарзі ГУНП в Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Зокрема, зазначає, що у даній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 121 та частиною другою статті 126 КУпАП. Водночас, ця обставина не підтверджує факт спричинення позивачеві моральної шкоди.
Звертає увагу на ту обставину, що у рішенні Малинського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2022 року, яким закрито провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення та скасовано постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не встановлено незаконність дій працівників поліції.
Суду не надано належних та допустимих доказів протиправності (незаконності) дій працівників поліції.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно завищив розмір моральної шкоди та не врахував висновок ЄСПЛ, згідно з яким сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність працівників поліції заподіяли позивачу моральну шкоду.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУНП в Житомирській області представник ОСОБА_1 - адвокат Івашкевич О.Г., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення змінити з урахуванням апеляційної скарги позивача.
Зокрема, зазначає, що доводи відповідача не ґрунтуються на фактично встановлених обставинах справи та не враховують наслідки заподіяної моральної шкоди позивачу як особі, яка була незаконно притягнута до адміністративної відповідальності. Сам факт визнання протиправною постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та її скасування із закриттям справи про адміністративне правопорушення є доказом незаконності дій працівників поліції як за процедурою притягнення до відповідальності, так і за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу та не визнав доводи апеляційної скарги ГУНП в Житомирській області.
Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області підтримав апеляційну скаргу, подану ГУНП в Житомирській області, та не визнав апеляційну скаргу позивача.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №920765 від 28 червня 2021 року, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 121 та частиною другою статті 126 КУпАП.
Постановою старшого державного виконавця Малинського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 29 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження №67303843 з виконання вказаної постанови про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 6800 грн.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №920765, від 28 червня 2021 року.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною п'ятою статті 121 та частиною другою статті 126 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання.
З довідки ЛКК №140 від 5 травня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 поставлено діагноз: остеохондроз хребта, спондилоартроз, у зв'язку з чим йому протипоказана тяжка фізична праця, тривале перебування у вертикальному положенні (а.с.18).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи витяг з медичної картки №2791, де міститься запис від 5 липня 2021 року про факт звернення позивача до лікаря із скаргами на болі в хребті, суглобів, лівої ноги, порушення рухів, біль у правому підребер'ї , головні болі (а.с.52).
Матеріали справи також свідчать ОСОБА_1 неодноразово звертався до начальника відділення поліції №1 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області зі скаргами на неправомірні дії інспектора поліції Смолінського І.В. За вказаними зверненнями проводилися перевірки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Так, стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у разі закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц зроблено висновок, що « на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу».
Отже, суд першої інстанції вірно врахував, що закриття справи про адміністративні правопорушення внаслідок відсутності їх складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, що, у свою чергу, є підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, в якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового цих витрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19).
Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: втрату звичного життєвого режиму, страждання через порушення звичних життєвих зв'язків, необхідність доводити в судовому порядку неправомірність дій працівників поліції, свою невинуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень, та, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, дійшов обгрунтованого висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню 5000 грн.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач наголошував на тому, що розмір спричиненої йому моральної шкоди не може бути меншим мінімального розміру такої шкоди, який визначений частиною 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Так, відповідно до вказаної норми відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Оскільки позивач не перебував під слідством чи судом у розумінні положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд першої інстанції обгрунтовано не застосував до спірних правовідносин правила частини третьої статті 13 цього Закону.
Таким чином, доводи апеляційний скарг не спростовують висновків суду й відсутні підстави для зміни чи скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2023 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 19 січня 2023 року.