Справа № 756/10724/23 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/153/2024 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
15 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
потерпілої - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023100050002265 від 26.06.2023 року за апеляційними скаргами прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, непрацюючого, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, засуджено:
за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, 26.06.2023, приблизно о 14 год 40 хв., у ОСОБА_7 , який перебував у приміщенні ательє, що за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті неприязних відносин виник словесний конфлікт з ОСОБА_9 , під час якого у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 дістав ніж та наніс один удар в ділянку живота ОСОБА_9 , чим спричинив останній проникаюче колото-різане поранення, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини, з ушкодженням органів черевної порожнини, які обумовили розвиток небезпечно-загрозливих для життя явищ, а саме внутрішньочеревної кровотечі, а тому зазначене тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні поставленого йому у вину кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом закону, який не підлягає застосуванню. Так суд, призначаючи покарання, застосував до обвинуваченого ст. 69 КК України, не надавши належну правову оцінку матеріалам, які характеризують особу обвинуваченого і не врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.09.2021 року вже вчиняв насильство в сім'ї, а тому підстави для обґрунтованого застосування ст. 69 КК України відсутні. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого зазначив, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а саме покарання є несправедливим через суворість. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив, що враховуючи наявність встановлених вироком суду трьох пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, той факт, що потерпіла примирилася з обвинуваченим, жодних претензій до нього не має, обвинувачений не судимий, має низку хронічних захворювань та йому рекомендоване симптоматичне лікування, застосування ст. 75 КК України в цьому випадку буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і не буде суперечити вимогам ст. 50, 65 КК України. За таких обставин просив вирок суду змінити та призначити обвинуваченому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк 2 роки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримав та просив задовольнити, апеляційну скаргу захисника не визнав, просив залишити без задоволення;
обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу сторони захисту підтримали, підтвердили її доводи і просили задовольнити, проти апеляційної скарги прокурора заперечували та просили відмовити в її задоволенні;
потерпілої, яка апеляційну скаргу захисника підтримала, просила застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, проти апеляційної скарги прокурора заперечувала;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування судом першої інстанції до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
За змістом ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до мотивувальної частини вироку суд при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі врахував обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, якими судом визнані: щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні двох малолітніх дітей. Наявність цих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у поєднанні із даними про особу обвинуваченого, які викладені у вироку, дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави для застосування до призначеного за ч.1 ст. 121 КК України покарання положень ст. 69 КК України шляхом призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст. 121 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування ст. 69 КК України не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на вимогах закону. Зокрема є не обґрунтованими посилання прокурора на те, що суд застосував положення ст. 69 КК України при цьому належним чином не врахувавши те, що обвинувачений ОСОБА_7 відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.09.2021 року вже вчиняв насильство в сім'ї. Як було встановлено в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпіла вказала про те, що фактично конфлікт виник з її вини, оскільки саме вона повідомила обвинуваченому, з яким вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах, про подружню зраду, що і стало приводом до конфлікту. Також потерпіла вказала, що будь - яких претензій матеріального характеру до обвинуваченого вона не має, попередній конфлікт, за який ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності був просто сваркою, просить не позбавляти його волі, оскільки ОСОБА_7 допомагав їй утримувати дітей.
За наявності обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, із урахуванням даних про його особу, відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, обставин вчинення кримінального правопорушення, позиції потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі, висновки суду першої інстанції про застосування ст. 69 КК України є такими, які ґрунтуються на вимогах закону та на матеріалах кримінального провадження, що указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.
Також не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги захисника про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України при призначенні йому покарання.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які містяться в матеріалах провадження, спосіб та характер вчиненого, а саме, із застосуванням ножа, на думку колегії суддів, вказують на підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_7 та неможливість досягнення мети покарання, зокрема виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України.
Враховуючи викладене, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 рокущодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 рокущодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4