Постанова
Іменем України
15 січня 2024 року
м. Київ
провадження №33/824/299/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Гайдай Оксани Миколаївни
на постанову Шевченківського районного суду м. Києва
в складі судді Пономаренко Н. В.
від 05 січня 2023 року
у справі №761/28953/23 Шевченківського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
04 грудня 2022 року лейтенантом поліції Ю. Кучер складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №368703 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 04.12.2022, о 22 год. 45 хв., на вул. Авіаконструктора І. Сікорського в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння.
В протоколі зазначено, що водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим повторно протягом року порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Також зазначено, що до протоколу додаються відео з бодікамери 472115, постанова серії ЕАР 6249032 від 04.12.2022 та направлення до медичного закладу.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - Гайдай О. М. подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять направлення для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказувала, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять відомостей про двох свідків, як то передбачено нормами законодавства.
Додала, що відеозапис не є належним доказом, оскільки не містить посилань на технічний засіб на який було його здійснено. Крім того, відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що є порушенням ст. 266 КУпАП.
За вказаних обставин просила скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05.01.2023 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Разом з апеляційною скаргою скаржник також подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.01.2023.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник ОСОБА_1 - Гайдай О. М. вказувала на те, що суд першої інстанції розглянув справу та виніс постанову за відсутності ОСОБА_1 . Копію оскаржуваної постанови отримала в кабінеті електронного суду 27.11.2023.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання захисника ОСОБА_1 - Гайдай О. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Як вбачається з матеріалів справи 05.01.2023 судом першої інстанції винесено оскаржувану постанову.
З апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - Гайдай О. М. звернулася 07.12.2023, тобто з пропуском строку, передбаченим ст. 294 КУпАП.
Разом з тим, як вже зазначалось вище, в клопотанні про поновлення строку захисник ОСОБА_1 - Гайдай О. М. зазначила, що постанову винесено за їх відсутності. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_2 отримала лише 27.11.2023.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, постанову винесено 05.01.2023 за відсутності ОСОБА_1 і матеріали справи не містять доказів належного повідомлення останнього про час та місце розгляду справи. Також матеріали справи не містять доказів надсилання оскаржуваної постанови на адресу ОСОБА_1 .
З листа заступника голови суду на електронну адресу захисника ОСОБА_1 - Гайдай О. М. від 27.11.2023 вбачається, що заяву останньої щодо ознайомлення з матеріалами справи у електронному кабінеті виконані у повному обсязі (а. с. 16-17).
Крім того, суд враховує, що з апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернулася 05.12.2023, тобто через вісім днів після отримання копії постанови, а отже без зайвих зволікань.
З огляду на викладене, суд вважає, що наведені скаржниками причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду є поважними.
Також суд враховує, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).
Ураховуючи викладене та виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та поновлення строку захиснику ОСОБА_1 - Гайдай О. М. на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.01.2023.
У судове засідання, призначене на 15.01.2024 ні ОСОБА_1 , ні його захисник Гайдай О. М. не з'явилися, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Ні ОСОБА_1 , ні його захисник Гайдай О. М. не зверталися до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 15.01.2024, з зазначенням поважних причин і такі докази до суду не подавалися.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 04.12.2022, о 22 год. 45 хв., на вул. Авіаконстуктора І. Сікорського в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Також встановлено, що за ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 притягується повторно протягом року.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №368703 від 04.12.2022; направленням на огляд водія ОСОБА_1 , довідкою про встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, копією постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.07.2022 та відеозаписом з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано його винним за відсутності направлення на огляд до медичного закладу і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне.
Згідно з п. 12 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, можуть фіксуватися технічними засобами відео фіксації.
Отже, з аналізу положень п. 12 розділу 2 та п. 2 Розділу 3 Інструкції вбачається, що у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок водія пройти такий огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_1 , а також факт відмови останнього від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації.
З вищенаведеного вбачається, що положення Інструкції пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом.
Отже, при виявленні ознак наркотичного сп'яніння у водія ОСОБА_1 у поліцейського виникла законна вимога до останнього щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, а у водія ОСОБА_1 виник обов'язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР України.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису.
Отже, у справі, що переглядається встановленню підлягають факти керування ОСОБА_1 автомобілем а також, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт відмови останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Як вже вказувалося вище, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №368703 від 04.12.2022 вбачається, що ОСОБА_1 , 04.12.2022, о 22 год. 45 хв., на вул. Авіаконстуктора І. Сікорського в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Протокол підписаний ОСОБА_1 у відповідних графах без зауважень (а. с. 2).
З направлення на огляд водія ОСОБА_1 до КМНКЛ «Соціотерапія» вбачається, що водій до закладу охорони здоров'я не доставлявся (а.с. 3).
Крім того, щодо обставин законності зупинки поліцейськими автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що події, відображені у протоколі серії ААД №368703 від 04.12.2022, відбувалися під час дії воєнного стану.
Як на перевірку доводів скаржника, судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з бодікамери поліцейського, що містяться на СД-диску (а. с. 7), щодо яких суд зазначає наступне.
Відеозаписом зафіксовано, що поліцейський підходить до автомобіля Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , який стоїть у правій смузі руху з увімкненим двигуном та ближнім світлом фар, біля якого знаходився ОСОБА_1 . Поліцейський попросив водія надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що ОСОБА_1 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та повідомив, що водійського посвідчення немає. Після перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу поліцейський повідомив, що дане свідоцтво не відноситься до цього авто, на що ОСОБА_1 повідомив, що переплутав і взяв із собою свідоцтво не на той автомобіль. На запитання поліцейського щодо підстав керування транспортним засобом без посвідчення водія, ОСОБА_1 повідомив, що займається з колегами волонтерством і керує без посвідчення водія. Після чого поліцейський запитав, чи був ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами за ст. 130 КУпАП на що останній відповів, що не був. Також ОСОБА_1 повідомив, що він приїжджав до друзів, та вже їхав додому. Під час спілкування у поліцейського виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані наркотичного сп'яніння. Після чого поліцейський поставив вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. На вимогу поліцейського в установленому законом порядку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 категорично відмовився.
Після чого, поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 що у випадку відмови від проходження огляду, водій порушить п. 2.5. ПДР за що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 повідомив, що розуміє наслідки відмови від проходження огляду.
Також відеозаписом зафіксовано процедуру оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 та його детальне ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення. Також ОСОБА_1 висловлював заперечення стосовно перебування у стані наркотичного сп'яніння та ознак, зазначених протоколі. Поліцейські роз'яснювали ОСОБА_1 всі графи протоколу де він ставить підпис, в тому числі, що він може зазначити пояснення, які вважає за потрібне, разом з тим, підписуючи протокол, ОСОБА_1 не зазначив жодних заперечень.
При цьому, зазначені вище протокол, направлення, довідка, постанова Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.07.2022 та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозапис викладений на диску не є безперервним, однак об'єму відео, що містяться на цьому диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин визнання факту керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи скаржника, що судом не досліджено та не надано оцінки відеозапису, що міститися в матеріалах справи, без зазначення конкретних обставини, що підтверджуються даним відеозаписом, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що суд дослідив та надав оцінку всім наявним в матеріалам справи доказам, в тому числі і відеозапису з бодікамери поліцейського. Крім того, такий відеозапис детально досліджено судом апеляційної інстанції.
Не знайшли свого підтвердження також доводи про відсутність посилань на технічний засіб, яким здійснено відеозапис. У протоколі зазначено що до нього долучено відеозапис із бодікамери поліцейського 472115. З відеозапису вбачається, що його здійснено саме на бодікамеру 472115, оскільки в лівому нижньому куті відео присутні всі атрибути бодікамери, а саме: номер 472115, дата та час, назва файлу та заряд батареї живлення бодікамери.
Посилання скаржника на те, що судом не взято до уваги практику Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки правовідносини у справах, що переглядалися Верховним Судом та у даній справі не є тотожними. Так, у справах, що переглядалися Верховним Судом правовідносини стосуються оскарження дій працівників поліції, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, як суб'єктів владних повноважень, за якими саме працівники поліції уповноважені виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в той час як у даній справі працівники поліції уповноважені на складання протоколу, який розглядається судом.
Сама по собі відсутність в мотивувальній частині постанови детального опису відеозапису не спростовує висновків суду про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки оцінка відеозапису надавалася судом в сукупності з іншими доказами у справі. Більше того, обставини зафіксовані відеозаписом узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі.
Таким чином, з урахуванням обставин визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, зафіксованому на бодікамеру поліцейського, апеляційний суд приходить до висновку про законність вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відносно ОСОБА_1 .
Доводи скаржника про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейського.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про встановлений факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я і, як наслідок, наявності в діях останнього порушення п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимог цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Відтак п. 2.5 ПДР відомий ОСОБА_1 , як і відомий установлений законом порядок проходження огляду на стан сп'яніння.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказів в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №368703 від 04.12.2022; направленням на огляд водія ОСОБА_1 , довідкою про встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, копією постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.07.2022 та відеозаписом з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, однак з урахуванням того, що в підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України встановлено обставини законності вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на таку вимогу поліцейського, такі доводи не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол серії ААД №368703 відносно ОСОБА_1 складено за порушення п. 2.5 ПДР, тобто відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і незнання законів не звільняє від відповідальності. У даній справі не підлягають встановленню та перевірці обставини перебування у стані наркотичного сп'яніння, оскільки такі обставини перевіряються судом у випадку порушення водієм п. 2.9.а ПДР України, в той час як у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, і перевірці підлягає саме обставина відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, за що і складено протокол відносно ОСОБА_1 .
Скаржник помилково вважає, що відсутність свідків відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є порушенням ст. 266 КУпАП, та є підставою для скасування постанови першої інстанції, оскільки, як вже вказувалось вище, ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку передбачена можливість проведення огляду, та фіксації відмови від проходження огляду з використанням технічних засобів відеозапису. Відтак відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку з фіксуванням такої відмови на бодікамеру поліцейського без залучення свідків не є порушенням норм законодавства, прав ОСОБА_1 та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
З огляду на те, що на час складання протоколусерії ААД №368703 від 04.12.2022 відносно ОСОБА_3 останнього вже було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19.07.2022, яка набрала законної сили, а тому дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано у протоколі за ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто за повторне протягом року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є правомірним.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП
Клопотання захисника ОСОБА_1 - Гайдай Оксани Миколаївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року - задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - Гайдай Оксані Миколаївні строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Гайдай Оксани Миколаївни - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ф. Мазурик