Справа № 757/26952/23-п Головуючий в суді І інстанції Смик С.І.
Провадження № 33/824/571/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
15 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2023 року у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2023 рокуОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.
Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що місцевим судом не враховано, що матеріали справи складено неналежним чином, підписи у протоколі та поясненнях поставлені під примусом поліцейських, які з корисливих мотивів склали дані матеріали про адміністративне правопорушення.
Вказує також на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та просить його поновити.
Від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
При цьому, доводи ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києвавід 18 серпня 2023 року, на думку суду, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята судом 18 серпня 2023 року за відсутності учасників справи про адміністративне правопорушення, разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення потерпілого ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції. Копію оскаржуваної постанови апелянт отримав 13 листопада 2023 року, а 20 листопада 2023 року він звернувся до суду з апеляційною скаргою, через що, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними.
Визнаючи ОСОБА_2 винною у вчиненні даного правопорушення, суд першої інстанції виходив з доведеності її вини у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, зі змісту протоколу серії ВАБ №893255 від 06.06.2023 року вбачається, що 06.06.2023 о 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 , будучи особою, яку вже протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно батька ОСОБА_1 , а саме штовхала, надавала стусанів, завдавши шкоди фізичному здоров'ю потерпілого та порушила п. 4, 14 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
До протоколу про адміністративне правопорушення було долучено заяву ОСОБА_3 з якої вбачається, що його дочка ОСОБА_2 повторно протягом року вчинила відносно їхнього батька ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме штовхала його, надавала стусанів. Після приїзду поліції ОСОБА_2 почала себе знову поводити агресивно, на місце події приїхала бригада СПБ-13, котрі після спілкування з нею, зробили їм укол із заспокійливим.
Крім цього, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що його донька ОСОБА_2 повернулася додому ввечері 06.06.2023 в нетверезому стані, почала його штовхати, надавала стусанів.
Від пояснень ОСОБА_2 відмовилася.
Вказані обставини підтверджується відеозаписом з нагрудної камери, на якому зафіксована ОСОБА_2 в неохайному стані з ознаками алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з довідки начальника СПДН ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_2 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 (постанова від 09.11.2022 по справі №757/26799/22-п; від 29.08.2022 по справі №757/18438/22-п).
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, необхідно виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якими доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
З наведеного випливає, що обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не має значення чи проживає колишнє подружжя (співмешканці) однією сім'єю, чи ні, адже, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, а саме: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №893255 від 06.06.2023, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; пояснень потерпілого (батька ОСОБА_2 ) та заявника (брата ОСОБА_2 ); рапортом інспектора СПДН ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві ст. л. поліції Р.О. Юзвенка; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, який підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що підписи у протоколі та поясненнях поставлені під примусом поліцейських, які з корисливих мотивів склали дані матеріали про адміністративне правопорушення, відхиляються судом з огляду на їх недоведеність та безпідставність.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, яку поза розумним сумнівом доведено сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2023 року- без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Ярослав МЕЛЬНИК