Справа № 761/47194/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2391/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
11 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, яке обґрунтовано обставинами вчиненого кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинуваченого та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливістю переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити те, в якому обвинувачується.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 24 лютого 2024 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою, врахував дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та такі обставини судом оцінив в контексті наявності ризику щодо можливості переховуватись від суду за умови перебування в межах менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Судом також враховані тяжкі наслідки кримінального правопорушення для суспільства в цілому та те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні пособництва російській федерації як державі -агресору, тому дійшов висновку про існування ризику переховування від суду. Суд визнав цілком обґрунтованим наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення з огляду на формулювання обвинувачення, де зазначена така мета вчинення обвинуваченим протиправних дій як надання представникам рф допомоги у збройній агресії проти України, тому є підстави вважати, що обвинувачений, розуміючи, що представники рф можуть забезпечити його переховування на території рф, буде рахувати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, що спонукає його продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинити інші протиправні дії на користь іноземної держави - агресора. Крім того, судом надано оцінку характеризуючим даним особи ОСОБА_7 , стану його здоров'я та зобов'язано адміністрацію Державної установи «Київській слідчий ізолятор» забезпечити ув?язненому належне медичне обслуговування та надання медичної допомоги.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційної скарги посилається безпідставність заявлених прокурором ризиків та зазначає, що тяжкість вчиненого злочину не може бути єдиною підставою під час обрання запобіжного заходу. Вважає, що судом не надано належної оцінки особі обвинуваченого, який з моменту військової агресії активно здійснює волонтерську діяльність, є членом громадської організації, перевіз велику кількість гуманітарної допомоги, є одруженим та батьком двох дітей, а також має частку 25% в статутному капіталі ТОВ «ВАЛКИ-ХЛІБ», що свідчить про наявність сталих соціальних зв'язків, а також не враховано, що ОСОБА_7 потребує кваліфікованого лікування, яке не може належним чином надаватися в умовах слідчого ізолятора.
Також звертає увагу на ті обставини, що в період з 21.07.2023 по 28.08.2023 після внесення застави обвинувачений добросовісно виконував покладені на нього обов'язки, а паспорт громадянина України здав, тому відсутні ризики переховування від суду та виїзду за межі України. Ризик продовження злочинної діяльності чи вчинення нового злочину вважає абсурдним, оскільки ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та в період його звільнення під заставу ніяких кримінальних правопорушень чинити не намагався.
Вважає, що судом безпідставно відкинута можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі визначеному чинним КПК України, що забезпечить його належну поведінку.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений та прокурор повідомлені, проте клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх особистою участю до суду не надійшло, тому їх неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, захисника , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати,змінити,продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, врахувавши при цьому вимоги ч.6 ст.176 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, направлених проти основ національної безпеки України, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, характер вчиненого правопорушення, колегія суддів вважає, що висновки суду про продовження існування зазначених прокурором ризиків є такими, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, тому відсутні підстави для зміни обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують продовження дії обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку ризику можливості ОСОБА_7 переховуватися від суду, суд вірно визначив, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Посилання захисника обвинуваченого на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки судом в повній мірі було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого та неможливість перебування в умовах ізоляції від суспільства були предметом детальної перевірки судом першої інстанції, який встановив відсутність перешкод для перебування його в умовах слідчого ізолятора , але зобов'язав відповідальних осіб забезпечити право ОСОБА_7 на належну медичну допомогу.
На думку колегії суддів, є безпідставними твердження захисника про те, що виявлене у дружини обвинуваченого захворювання хребта може перешкодити належним чином здійснювати батьківські обов'язки щодо догляду за дітьми і створить загрозу для їх утримання під час перебування ОСОБА_7 під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: