04 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 14.12.2023 задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 без визначення розміру застави.
Визначено строк дії ухвали до 11.02.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на незаконність на необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
28.12.2023 від захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою _____________________________________________________________________________
Справа № 760/29330/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/57/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
У доповненнях апелянт навела доводи аналогічні раніше поданої апеляційної скарги та вказувала на недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України.
На переконання апелянта, зазначені у клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі підстави не мають жодного відношення до кримінального провадження.
Органом досудового розслідування безпідставно затримано ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а посилання сторони обвинувачення на те, що останні намагалися витягнути заздалегідь придбані знаряддя для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та хотіли підбігти до потерпілого, на думку захисника, є лише припущенням.
Докази причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення у доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні.
Також апелянт вказувала на невірну кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України, а саме готування до нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Докази наявності умислу та мети вчинення даного кримінального правопорушення відсутні.
Стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик обґрунтовано лише тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному.
Крім того, з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, що позбавляє можливості чоловіків призовного віку виїхати за межі України.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення ОСОБА_7 не може, оскільки всі речові докази вилучені, оглянуті та зберігаються в камері зберігання речових доказів органу досудового розслідування.
Підозрюваний ніяким чином не може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Стороні захисту не відомо про наявність клопотань про застосування заходів безпеки у даному кримінальному провадженні до свідків, потерпілих, а також наявність будь-якого повідомлення чи заяви про вплив підозрюваного на потерпілих чи свідків.
Підстав перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином немає.
Захисник зазначала, що підозрюваний з 17.08.2023 утримується під вартою на незаконних підставах, а також вказувала на підроблення органом досудового розслідування доказів, що підтверджується здобутими стороною захисту даними.
Так, слідчим суддею не взято до уваги те, що протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 17.08.2023 прийнято о 17 год. 40 хв., а ОСОБА_7 затримано цього ж дня о 08 год. 00 хв. Також на другій сторінці цього протоколу зазначено про те, що заяву прийнято на день пізніше, тобто 18.08.2023.
Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, 17.08.2023 з 13 год. 40 хв. по 14 год. 35 хв. проведено слідчу дію за участю ОСОБА_12 , а саме пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, та цього ж дня з 13 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. ОСОБА_12 допитано у якості потерпілого, а тому є незрозумілим як останній одночасно знаходився в двох кабінетах для проведення різних процесуальних дій.
Крім того, відповідно до відповіді від 09.10.2023 за №417A3, ОСОБА_12 не знаходився взагалі в приміщенні Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ні 17.08.2023, ні 18.08.2023.
Також у відповіді на адвокатський запит від 17.11.2023 за № 775/125/38/01-2023 командир полку ОСОБА_13 зазначив, що згідно даних журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, 17.08.2023 на групу швидкого реагування «Резус-102» камери №39 та №52 отримав рядовий поліції ОСОБА_14 , тобто один працівник поліції отримав дві нагрудні камери, що не передбачено інструкцією.
У своїх показаннях потерпілий вказував на те, що він раніше бачив підозрюваних, а саме в неділю, 13.08.2023 о 11 год. 20 хв., коли робив покупки в магазині «Новус» за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 4д. Однак, згідно відповіді на адвокатський запит від 14.11.2023 за №1164, працівники поліції до ТОВ «Новус Україна» з клопотанням про отримання копії відеозаписів чи оригіналів не звертались.
Свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 допитано 17.08.2023 в кабінеті НОМЕР_4 в приміщенні Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. При цьому, відповідно до відповідей на адвокатські запити, інформація у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо перебування у приміщенні управління поліції ОСОБА_16 та ОСОБА_15 відсутня.
ОСОБА_7 не перешкоджає здійсненню досудового слідства та встановленню обставин інкримінованого кримінального правопорушення, надав відповідні показання, за його участю проведений слідчий експеримент.
Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, характеризується виключно позитивно.
Стороною обвинувачення не доведено неможливості застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги із поданими доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023100090002394 від 17.08.2023за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_17 та ОСОБА_11 влітку 2023 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом вчинення тяжкого злочину, шукаючи спосіб легкого заробітку грошей, діючи умисно, прийняли пропозицію від невстановленої слідством особи, організувати та заподіяти умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, раніше незнайомому їм ОСОБА_12 , групою осіб, за грошову винагороду.
Готуючись до заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_12 за грошову винагороду групою осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 придбали автомобіль марки «Форд Скорпіо», д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, який мали намір використовувати при підготовці до злочину.
ОСОБА_11 та ОСОБА_7 27.07.2023 на автомобілі марки Форд Скорпіо, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, прибули до міста Києва, де орендували житло за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_7 , діючи умисно, групою осіб, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на виконання отриманого ними від невстановленої досудовим розслідуванням особи замовлення на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_12 за грошову винагороду, 03.08.2023 о 12 год 10 хв прибули за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 16, «Гіпермаркет Епіцентр», де придбали 2 бейсбольні бити, тим самим підготували знаряддя для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Також органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_11 13.08.2023 о 11 год 20 хв прослідували до магазину «Новус» за адресою: м. Київ, пр.-т. Валерія Лобановського, 4д, куди раніше зайшов потерпілий ОСОБА_12 , тим самим своїми діями здійснювали таємне спостереження, однак останні були помічені потерпілим.
ОСОБА_7 та ОСОБА_11 14.08.2023, діючи умисно, групою осіб, придбали автомобіль марки ЗАЗ Sens, сірого кольору, д.н.з НОМЕР_2 , для подальшого проведення візуального спостереження за ОСОБА_12 з метою з'ясування його режиму дня, визначення місця для вчинення нападу.
В подальшому, не припиняючи своїх злочинних дій, діючи умисно, групою осіб, в період з 14.08.2023 по 17.08.2023 ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , щодня прибували до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_12 , з метою здійснення візуального спостереження за останнім, а також на прилеглих територіях та по маршруту пересування ОСОБА_12 до місця роботи на автомобілі марки Skoda SUPERB, коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , яким користується потерпілий у робочі дні.
Однак, про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , спрямовані на виконання отриманого ними замовлення щодо заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_12 , групою осіб, за грошову винагороду, дізнались працівники ДКР Національної поліції України, у зв'язку з чим злочинні дії, спрямовані на готування злочину, було припинено.
Так, 17.08.2023 о 07 год. 43 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 діючи умисно, групою осіб, маючи при собі заздалегідь придбані знаряддя для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а саме 2 бейсбольні бити, які попередньо були покладені до сумки чорного кольору, на автомобілі марки ЗАЗ Sens, приїхали за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 3, де припаркували автомобіль вдовж дороги, після чого разом прослідували до будинку АДРЕСА_2 , де присіли у дворі будинку на лавці, пильнуючи заїзд автомобіля марки Skoda SUPERB, коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Після чого, о 07:55 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 помітили як до двору будинку АДРЕСА_2 заїхав автомобіль марки Skoda SUPERB, коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , дочекавшись виходу із під'їзду будинку № 6д ОСОБА_12 готуючись до втілення свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , намагалися витягнути із сумки, яка перебувала в руках у ОСОБА_7 , предмети ззовні схожі на бейсбольні бити та підбігти до ОСОБА_12 , щоб заподіяти йому тілесні ушкодження групою осіб, однак були затримані працівниками поліції.
Згідно даних протоколу затримання від 17.08.2023, цього ж дня о 08 год. 00 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
18.08.2023 о 07 год. 50 хв. у межах вказаного кримінального провадженняОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у готуванні до заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, на замовлення, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19.08.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.10.2023, без визначення розміру застави.
Ухвалами слідчих суддів Солом'янського районного суду міста Києва від 12.10.2023 та 15.11.2023 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , востаннєдо 17.12.2023 включно.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.12.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100090002394 від 17.08.2023 до шести місяців, тобто до 17.02.2024.
12.12.2023слідчий слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням від 11.12.2023, погодженим прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 ,в якому просив продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 14.12.2023 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 без визначення розміру застави, до 11.02.2024 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, отримати висновки експертиз.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв'язків, утриманців, неодружений, не має постійного місця проживання на території м. Києва, офіційно не працює, не має іншого джерела доходів, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, зміст підозри та вимоги п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Посилання апелянта на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі з доповненнями про відсутність доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення, помилковість кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України, відсутність складу кримінального правопорушення, неналежність танедопустимість доказів, зокрема протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_12 , протоколів допиту потерпілого, свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Доводи захисника про наявність у діях органу досудового розслідування, на його думку, ознак підроблення доказів у кримінальному провадженні, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді. Колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, та перевірка доводів сторони захисту про наявність у діях уповноважених осіб органу досудового розслідування ознак неправомірних дій, зокрема, на думку захисника, ознак підроблення документів, не віднесена до повноважень суду апеляційної інстанції, та не є предметом розгляду під час перегляду ухвали про продовження дії запобіжного заходу у апеляційному порядку.
Разом з тим, сторона захисту, у разі необхідності, не позбавлена можливості звернутись до відповідних уповноважених органів для перевірки наведених обставин, або оскарження дій чи бездіяльності органу досудового розслідування у визначеному законом порядку.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, доводи захисника в апеляційній скарзі з доповненнями про відсутність наміру у підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, належну процесуальну поведінку останнього та наявність обмежень на його виїзд, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою. Дія на території України воєнного стану не спростовує можливість ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування та суду на підконтрольній Україні території.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Слідчий суддя також дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , зокрема вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Наведені стороною захисту дані про особу підозрюваного, зокрема про наявність міцних соціальних зв'язків та позитивних характеристик, не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Твердження апелянта про недоведеність існування ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі вказані ризики не було покладено в обґрунтування рішення про продовження застосування запобіжного заходу.
Посилання апелянта на відсутність підстав для затримання ОСОБА_7 , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Так, згідно долученого до апеляційної скарги протоколу затримання ОСОБА_7 від 17.08.2023, складеного слідчим слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_18 о 14 год. 46 хв., ОСОБА_7 було затримано 17.08.2023 о 08 год. 00 хв. біля будинку № 6-Д по вул. Лобановського у м. Києві, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
У протоколі затримання детально відображено підстави затримання, роз'яснено права та обов'язки ОСОБА_7 , передбачені ст. 42 КПК.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, щодоводи захисника стосовно незаконного затримання підозрюваного та порушення слідчим ст. 208 КПК України можуть бути предметом оскарження в порядку ст. 206 КПК України, а також можуть бути предметом розгляду в подальшому, зокрема при оцінці доказів, отриманих під час затримання підозрюваного.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3