04 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 11.12.2023 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .
Строк дії ухвали визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 16.01.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, або _____________________________________________________________________________
Справа № 761/45025/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/59/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
застосувати щодо ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, зокрема у виді особистого зобов'язання, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, або визначити підозрюваному розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні.
Зокрема, ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_7 інвалід 2 групи, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, є кандидатом технічних наук, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, неодноразово відзначався почесними грамотами, що значно зменшує вірогідність вчинення ним спроб переховування.
Апелянт звертав увагу на те, що на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2023 внесено заставу у розмірі 805 200 грн.
20.10.2023 ОСОБА_7 передав паспорти НОМЕР_1 , НОМЕР_2 для виїзду за кордон на зберігання слідчому ОСОБА_8 , що однозначно унеможливлює виїзд останнього за межі території України.
Також 20.10.2023 ОСОБА_11 ознайомився з протоколом роз'яснення обов'язків підозрюваного, а тому твердження органу досудового розслідування про можливість останнього вчиняти дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку апелянта, побудовані на припущеннях.
Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_11 намагався ухилитись від явки до слідчого 16.10.2023, є безпідставними, оскільки підозрюваний прибув до м. Києва в зазначений час, однак, враховуючи те, що віє є інвалідом 2 групи, у нього погіршився стан здоров'я. 23.10.2023 після виходу під заставу ОСОБА_11 наполягав на допиті та наданні документів, а 24.10.2023 добровільно надав зразки почерку для експертизи. Підозрюваний з'являвся на всі виклики слідчого та належним чином виконував процесуальні обов'язки.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду не може обґрунтовуватися лише тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_11 , у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
На переконання апелянта, органом досудового розслідування належним чином не обґрунтовано наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. У доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні докази того, що підозрюваний намагався здійснити чи реально здійснив такий вплив з метою зміни показань зазначених осіб.
Усі можливі речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вже вилучено, у тому числі 11.10.2023 у ході обшуку за адресами роботи та проживання ОСОБА_11 , що на думку захисника нівелює ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, органом досудового розслідування не доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, зокрема фактичні дії ОСОБА_7 були спрямовані на отримання інформації щодо виробничих, технічних можливостей та переваг конкурентів у рф, з метою сприяння реалізації національних інтересів України, а не завдання шкоди Україні.
Будь-яке обладнання, матеріальні ресурси, фінансування та пособництво державі-агресору, збройним формуванням та/або окупаційним адміністраціям держави-агресора слідством не встановлено.
Додані до клопотання слідчого документи є технічними характеристиками емульсій та знарядь.
На думку захисника, запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави не є виправданим, а тому щодо підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід або визначити йому розмір застави, що забезпечить належне виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, у кримінальному провадженні № 22023000000000197 від 27.02.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , а також іншими невстановленими особами, в інтересах держави-агресора здійснювалось ведення фінансово-господарської діяльності, яка полягала у зборі, підготовці та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, а саме емульгаторів, зворотних емульсій для гірничодобувної та нафтодобувної промисловості, зокрема компонентів та засобів заряджання промислової вибухової речовини в інтересах комерційних компаній, зареєстрованих на території держави-агресора, в результаті чого шляхом відрахування податкових платежів до федерального бюджету рф відбувалось фінансування оборонного комплексу держави-агресора, що призводило до нарощування військового потенціалу рф проти України. Так, в період з 21.08.2015 по 07.07.2023 ОСОБА_7 , являвся співзасновником та учасником, якому належала частка у статутному капіталі підприємства у розмірі 49 % ТОВ «Рудхім» (ООО «Рудхим», ОГРН 1153130001640, Белгородская область, Яковлевский р-н, п. Яковлево, ул. Южная, д. 12, засноване відповідно до протоколу загальних зборів учасників 12.08.2015 та внесене до єдиного державного реєстру юридичних осіб рф 21.08.2015, яке займається виробництвом емульгаторів, зворотних емульсій для гірничодобувної та нафтодобувної промисловості, зокрема виробництва компонентів та засобів заряджання промислової вибухової речовини). Відповідно до затвердженого 12.08.2015 учасниками ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 статуту товариства, метою діяльності останнього є розширення ринку товарів та послуг, а також отримання прибутку. Товариство має цивільні права та несе цивільні обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, незаборонених законом.
Також органом досудового розслідування встановлено, що починаючи з 23.04.2022 та по 07.07.2023, ОСОБА_7 , будучи учасником ТОВ «Рудхім», діючи умисно, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, використовуючи надані йому повноваження, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, здійснював контроль за виробничою та фінансово-господарською діяльністю товариства, приймаючи певні управлінські рішення та погоджуючи дії інших невстановлених осіб.
Так, у період з 09.06.2022 по 06.04.2023 ОСОБА_7 , будучи учасником товариства та здійснюючи контроль над ним, готував документи, чорнові друковані та рукописні записи щодо виробничої та фінансово-господарською діяльністю підприємства, під час спілкування з директором ТОВ «Укрвибухтехнологія» ОСОБА_14 через додаток «WhatsApp» відправляв електронні документи та фотознімки, а також отримував електронні документи від останньої.
Згідно даних протоколу затримання від 16.10.2023, цього ж дня о 20 год. 14 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
17.10.2023 о 00 год. 10 хв. у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2023 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 14.12.2023, із визначенням йому застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 805 200 гривень, та покладенням на нього, у разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, терміном на 2 місяці з моменту внесення застави, проте в межах строку досудового розслідування, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Харківської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати до зберігання відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 25.10.2023 задоволено апеляційну скаргу прокурора, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2023 скасовано, постановено нову ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 14.12.2023, без визначення розміру застави.
Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_15 від 05.12.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000197 від 27.02.2023 до трьох місяців, тобто до 17.01.2024.
06.12.2023 старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 05.12.2023, погодженим прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.2023 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, а саме до 16.01.2024 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема встановити та допитати як свідків осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення; допитати директора ТОВ «Укрвибухтехнологія» ОСОБА_14 ; отримати відомості щодо перебування ОСОБА_7 на наркологічному та психіатричному обліках; отримати відомості з Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України щодо наявності дозволу на зброю у ОСОБА_7 ; отримати висновок судово-почеркознавчої експертизи документів; провести огляди вилученої комп'ютерної техніки; призначити судову комп'ютерно-технічну експертизу; розсекретити матеріали щодо організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій; розсекретити ухвали на проведення негласних слідчих (розшукових) дій; провести інші слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні, необхідність у яких виникне під час здійснення досудового розслідування; в порядку ст. 290 КПК України оголосити підозрюваному про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та відкрити йому матеріали для ознайомлення; скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, та після затвердження прокурором вручити стороні захисту, після чого скерувати обвинувальний акт до суду для розгляду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, зокрема його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків у тому числі наявність в нього родини, постійного місця проживання, спосіб його життя, поведінку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого йому злочину, зміст підозри та вимоги абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про відсутність доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення, а також недоведеність завдання шкоди Україні, на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, доводи захисника в апеляційній скарзі про відсутність наміру у підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, належну процесуальну поведінку останнього після внесення застави на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2023, а також те, що 20.10.2023 ОСОБА_7 передав паспорти для виїзду за кордон на зберігання слідчому, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , зокрема можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного, зокрема те, що він є інвалідом 2 групи, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, є кандидатом технічних наук, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, неодноразово відзначався почесними грамотами, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого, однак не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Крім того, колегія судів звертає увагу, що відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3