Справа № 372/3975/21
Провадження № 11-кп/824/5517/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_1
11 грудня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16
жовтня 2023 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави,-
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16
жовтня 2023 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 14 грудня 2023 року включно.
Таке рішення, суд мотивував тим, що з огляду на характер висунутого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачення є наявним справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси права на свободу. Тому обраний відносно кожного з обвинувачених та продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
До того ж, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу, щодо кожного з обвинувачених на більш м'який, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою для обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року про задоволення клопотання сторони обвинувачення щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Постановити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , не пов'язаний з триманням під вартою або визначити заставу у відповідному розмірі.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що жодний письмовий доказ, долучений прокурором в суді, жодні покази учасників справи, надані в суді, не підтверджують причетності обвинуваченого ОСОБА_5 до будь-якого злочину, який йому інкримінуються стороною обвинувачення.
Захисник звертає увагу на те, що достовірно встановлено і підтверджено матеріалами кримінального провадження та іншими доказами, зокрема показами як свідків, так і інших обвинувачених, що обвинувачений ОСОБА_5 не приймав участі у незаконному позбавленні волі потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, а також взагалі був відсутній в місці, де відбулось вбивство потерпілого і ніяк не міг бути причетним до умисного вбивства потерпілого, тобто умисному протиправному заподіянню смерті іншій людини, вчиненому за попередньою змовою групою.
Ніяких конфліктів між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_5 ніколи не було, тим паче у останнього ніколи не існувало умислу на умисне вбивство потерпілого. Жодних передумов для вчинення вищевказаних злочинів у обвинуваченого ОСОБА_5 немає і не було, а відтак - відсутні склади кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_5 .
До того ж прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Проте, прокурор не зазначає конкретно, які саме речі чи документи він має на увазі. Такий абстрактний і не конкретизований ризик є маніпулюванням законодавчими нормами та вказує на його безпідставність.
Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, то прокурор також не зазначає конкретних осіб - учасників кримінального процесу, які можуть піддатися впливу з боку ОСОБА_5 , конкретних фактів впливу на вищевказаних осіб прокурор не наводить, що в свою чергу вказує на безпідставність зазначення такого ризику стосовно ОСОБА_5 ..
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення взагалі не ґрунтується на будь-яких фактах та доказах.
До того ж, прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, що з огляду на вимоги чинного міжнародного та національного законодавства є неприпустимим до особи, стосовно якої немає вироку суду, який набрав законної сили.
Вказані у клопотанні недостовірні дані, необгрунтовані посилання прокурора на неіснуючі ризики, порушення прокурором принципів кримінального процесу, зокрема і «презумпції невинуватості» залишилися поза увагою суду першої інстанції при розгляді клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні.
Також зазначає, що прокурором не обґрунтовано та не доведено, чому мета застосування запобіжного заходу не може бути досягнута за умови застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту.
Крім цього, сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 не мав і не має намірів переховуватись від суду або якось впливати на учасників процесу чи заважати суду встановлювати обставини справи.
За умов перебування обвинуваченого ОСОБА_5 вдома під домашнім арештом якось впливати на учасників кримінального провадження неможливо, а інше прокурором не доведено.
Також викликає сумніви щодо обґрунтованості клопотання прокурора через те, що він посилається на нібито наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені ще на момент здійснення досудового слідства.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора про наявність у обвинуваченого наміру перешкоджати суду у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Відтак, при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу або його зміні суд мас оцінити наявні докази, у тому числі з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності. Цього по цей день судом не зроблено - у результаті чого обвинувачений ОСОБА_5 безпідставно арештований та прокурор ще й намагається постійно цей арешт продовжити.
В свою чергу, не погоджуючисьз ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та змінити стосовно нього запобіжний захід на більш м'який - у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 , з покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилається на те, що постановлення ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою відбувалось з істотними порушеннями вимог процесуального законодавства, що призвело до порушення прав обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
Захисник звертає увагу на те, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вказує захисник і на те, що для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор повинен посилатися на докази та обґрунтовувати неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, проте, навіть із плином судового розгляду, прокурор продовжує посилатися на застарілі та неактуальні на цей час обставини, без посилання на конкретні докази.
Як вважає захисник, поза увагою суду залишилося і те, що ризик втечі обвинуваченого за практикою ЄСПЛ не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, проте суд продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_7 з одних і тих самих формальних підстав, мотивуючи висновки тяжкістю обвинувачення та покарання.
Стороною обвинувачення при поданні клопотання про продовження строку дії раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як вважає захисник, не доведено жодного з ризиків, передбачених, пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: щодо переховування від органів досудового розслідування або суду; знищити. сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; щодо незаконного впливу на потерпілого та свідків та щодо вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, на утриманні має матір-пенсіонерку та батьки дружини. Сторона обвинувачення не надала доказів реального існування ризику знищити чи спотворити докази.
Доказів того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення також не надала.
КПК України, як зазначає у скарзі захисник, покладає обов'язок доведення ризиків не процесуальної поведінки особи та неможливості застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу на сторону обвинувачення, у зв'язку з чим сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення цього не зробила, а тому, за наявності вищевикладених обставин, є всі підстави для скасування ухвали Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Крім того, на думку захисника, досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12021100060000515 від 25.03.2021 та № 12021100060000522 від 26.03.2021, які об'єднані в одне провадження, порушена належна процесуальна процедура визначення слідчих та групи слідчих слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві, і, як наслідок, відповідні повноваження здійснювали у кримінальному провадженні не уповноважені на те особи, і це обумовлює недопустимість усіх доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженими на те особами.
Також, апелянт зазначає, що з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 з'явилися нові обставини, які свідчать про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема про те, що відомості, викладені в показаннях у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_9 не відповідають дійсності, оскільки останній навмисно оговорює ОСОБА_7 задля уникнення відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину
Прокурор та захисники обвинувачених, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд до суду не з'явились. Клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю обвинувачених до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.4221 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Правовими приписами ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується та особисті обставини його життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16.10.2023 про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисників в апеляційних скаргах на те, що стороною обвинувачення, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, а тому оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16.10.2023, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини даного кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , не дозволяють зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Всупереч доводам апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання, врахував тяжкість і обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими та наявність справжнього інтересу суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ступінь яких не зменшився, що на даний час виключає можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який.
Щодо доводів апеляційної скарги захисників про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів вони є безпідставними з огляду на наступне.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З урахуванням характеру висунутого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, тяжкості покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинувачених, колегія суддів дійшла висновку, про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Колегія суддів також звертає увагу на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_5 не мав і не має намірів переховуватись від суду або якось впливати на учасників процесу чи заважати суду встановлювати обставини справи, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, такі твердження захисника не можуть слугувати підтвердженням належної процесуальної поведінки обвинуваченого на даному етапі провадженні, яке наразі триває, а також жодним чином не дає достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, не зможе здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався та не був причетний до вчинення будь-яких злочинів, має міцні соціальні зв'язки, характеризується виключно позитивно, то на переконання колегії суддів вони є неспроможними, оскільки наведені захисником дані, хоч і свідчать про наявність соціальних зв'язків, однак, на даному етапі провадження, не є достатніми стримуючими факторами з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, поставлені йому у провину, які у своїй сукупності, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що тривалість перебування обвинувачених під вартою не можуть бути безумовною підставою для зміни ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки вказана обставина, відповідно до вимог ст. 178 КПК України не є визначальною та не враховується при обранні запобіжного заходу та вирішенні питання доцільності тримання під вартою особи, щодо якої існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про те, що з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 з'явилися нові обставини, які свідчать про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема про те, що відомості, викладені в показаннях у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_9 не відповідають дійсності, оскільки останній навмисно оговорює ОСОБА_7 задля уникнення відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину, а також щодо істотних порушень кримінального процесуального закону під час проведення досудового розслідування та оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення в судовому засіданні на підтвердження обставин кримінальних правопорушень, які потрібно дослідити, то вони взагалі не можуть братись до уваги, оскільки предметом апеляційного перегляду в даному випадку є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, а не доведеність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вправі вдаватись у будь-яку оцінку, наданих сторонами доказів, які стосуються обставин інкримінованих обвинуваченим, зокрема ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
За таких обставин судом першої інстанції не було допущено істотних порушень вимог КПК України при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Підстав для застосування щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 не впливають на висновки суду першої інстанції, не можуть бути задоволені, а тому оскаржувану ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід залишити без змін.
Керуючись ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16
жовтня 2023 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3