18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 120/237/20-а
адміністративне провадження № К/990/44639/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Семенчук Оксани Антонівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №120/237/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закарпатська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування висновку, наказів та поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців органів ДФС, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" у 2019 році відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 18 грудня 2019 року №2054-О ДФС України, яким затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців органів ДФС, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" у 2019 році, в частині затвердження висновків щодо результатів оцінювання службової діяльності начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС "Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 " від 21 грудня 2019 року №2093-о;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Закарпатської митниці Держмитслужби.
Постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року. Справу №120/237/20-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23 травня 2023 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року скасовано та направлено справу №120/237/20-а на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 січня 2023 року у справі №140/318/21, від 17 листопада 2021 року у справі № 320/425/21, від 14 липня 2022 року у справі №440/99/21, та від 30 березня 2021 року у справі № 280/6429/19.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у силу положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не зазначено норму права, яка застосована судом без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
Посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме норм Закону України "Про державну службу" та Порядку №640 у подібних правовідносинах.
Представник позивача наголошує, що в порушення норм частини 4 статті 44 Закону України "Про державну службу" позивача не було належним чином ознайомлено із результатами оцінювання під підпис протягом 3-х календарних днів після проведення оцінювання, а також відповідачем порушено норми Порядку №640 в частині складання додаткових додатків після закінчення оціночної співбесіди (хоча ні норми пункту 39 Порядку №640, ні форма результатів виконання завдань державним службовцем, затвердженим Додатком 8 Порядку №640 не передбачають складання подібних додатків після закінчення процедури оціночної співбесіди).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проаналізувавши зазначені скаржником норми (частина 4 статті 44 Закону України "Про державну службу") встановлено, що ця норма є загальною, якою передбачено, що державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення. А тому Суд вважає необгрунтованим твердження щодо надання висновку Верховного Суду щодо вказаної норми.
Крім того, є необгрунтованим посилання на Порядок №640, оскільки при цьому, скаржником не конкретизовано норму вказаного Порядку, а лише формально зазначено про окремий його пункт, що не може вважатись належним обгрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України .
Разом з тим, варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Необхідно враховувати, що вирішуючи спори, суди застосовують положення статті в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, які і не містить аргументів їх неправильного застосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.).
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також в касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
При цьому, вказує на пункти 1 та 3 частини 2 статті 353 КАС України, відповідно до яких:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази,
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Але в обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження заявник касаційної скарги вказує, що в порушення норм статті 74 КАС України, суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що підпадає під визначення пункту 4 частини 4 статті 353 КАС України.
Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Проте, усупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань.
А тому, Суд вважає необґрунтованим таке посилання, та відхиляє пункт 4 частини 4 статті 328 КАС як підставу касаційного оскарження.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а представник позивача обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Семенчук Оксани Антонівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №120/237/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закарпатська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування висновку, наказів та поновлення на роботі - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська