18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 344/21397/23 пров. № А/857/22902/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2023 року у справі № 344/21397/23 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області до громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення,
місце ухвалення судового рішення м.Івано-Франківськ
розгляд справи здійснено за правилами окремого позовного провадження
суддя у І інстанції Пастернак І.А.
дата складання повного тексту рішення не зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 місяців.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2023 року у справі № 344/21397/23 позов задоволено частково.
Затримано громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на три місяці.
В решті вимог позову - відмовлено.
Рішення суду допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає про застосування судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні положення частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/12159/18, від 28 лютого 2019 року у справі № 754/2198/17, від 09 серпня 2019 року у справі № 359/5823/16-а. Вказує, що органом охорони державного кордону порушена процедура примусового видворення відповідача, оскільки обов'язковим є попереднє прийняття органом рішення про примусове повернення відповідача з території України. Стверджує, що уповноваженим органом не приймалось таке попереднє рішення про примусове повернення відповідача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, а зокрема позивач та представник відповідача повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Громадянин Республіки Нігерія ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи під розписку.
Сторони в судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, судом першої інстанції ураховано положення ч.1 ст. 289 КАС України та фактичні обставини справи за яких громадянин Республіки Нігерія ОСОБА_1 перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали право законного перебування його на території України. Документи які б підтверджували законне перебування відповідача на території України відсутні, що унеможливлює його ідентифікацію. Діючий паспортний документ, що дає право на виїзд з України, у відповідача відсутній.
При цьому, суд вважав, що строк - 3 місяці, буде достатнім для ідентифікації відповідача.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Федеративної Республіки Нігерія.
Також встановлено, що 11.11.2023 року до Управління ДМС України в Івано-Франківській області надійшло повідомлення Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про те, що 11.11.2023 року виявлено громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який порушує громадський порядок.
З метою з'ясування правового статусу та підстав подальшого перебування на території України громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було доставлено до адміністративного приміщення УДМС в Івано-Франківській області, яке знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Ак. Гнатюка, буд. 29 та проведено відповідну перевірку.
У ході перевірки встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їхав на територію України 15.12.2021 року по паспорту громадянина Федеративної Республіки Нігерія № НОМЕР_1 по довгостроковій візі Y04535639 терміном дії до 22.02.2022 року.
Враховуючи викладене, громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив встановлений термін перебування в Україні та знаходиться в Україні незаконно, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2статті 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн.
Одночасно встановлено, що громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.06.2022 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн.
Оскільки, відповідач перебуває на території України нелегально, не має правових підстав для подальшого перебування в Україні, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що11.11.2023 року заступником начальника Тисменецького відділу УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 8).
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон №3773-VI).
За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частиною восьмою статті 26 Закону №3773-VI передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.3 ст.30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч.4 ст.30 Закону №3773-VI)
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч.11 ст.289 КАС України)
З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що щодо іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2023р. по справі №296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.
Колегія суддів зазначає, що такий захід як затримання не застосовується автоматично, а лише за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.289 Кодексу, а саме: за наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.
При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб'єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
При зверненні з даним позовом до суду Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, серед іншого, посилається на те, що у громадянина громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній документ, що дає право на виїзд з України.
Зазначене обставина, у відповідності до п.1 ч.1 ст.289 КАС України, є самостійною підставою для застосування до іноземця такого заходу як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Щодо доводів представника відповідача про те, що до відповідача не застосовувалась процедура попереднього прийняття рішення про його примусове повернення, то колегія суддів зазначає, що вказані обставини можуть бути предметом перегляду при дослідженні питання законності/незаконності рішення про примусове видворення. Разом з тим, будь-яких доказів про те, що рішення про примусове видворення громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2023 року (а.с. 7 та 8) скасоване чи таке є предметом оскарження у іншій справі, представником відповідача не надано і такі в матеріалах справи відсутні. Рішення про примусове видворення громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2023 року (а.с. 7 та 8) є чинним.
Крім того, колегія суддів вказує на наступне.
Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
Із змісту наведеної норми слідує, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації; фактичною підставою для такого звернення є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Враховуючи наведене, після проведення процедури ідентифікації відповідача, органи Державної міграційної служби реалізують можливість прийняття рішення про примусове видворення відповідача або прийняття рішення про його примусове повернення з України, що в свою чергу є неможливим без проведення процедури ідентифікації - оформлення документу, що дає право виїзду з України.
Пунктом 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за № 806/21119, визначено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
Разом з тим, Красноградським РВ поліції ГУНП в Харківській області 25.11.2022 року в категорії інші наркозлочини та інші злочини проти здоров'я було внесено відомості до ЄРДР стосовно ОСОБА_1 , а також, відповідно до інформації Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області 11.11.2023 року ними було внесено відомості до ЄРДР за фактом незаконного зберігання наркотичних засобів ОСОБА_1 за частиною 1 статті 309 КК України.
Також встановлено, що громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.06.2022 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн.
Після притягнення до адміністративної відповідальності 11.06.2022 року в період з 11.06.2022 року по 11.11.2023 року ОСОБА_1 жодних дій щодо оформлення паспорта та виїзду з території України не вчиняв.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону паспортний документ іноземця це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
Частиною 3 статті 3 розділу І Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Однак, документи які б підтверджували законне перебування відповідача на території України відсутні, що унеможливлює його ідентифікацію. Діючий паспортний документ, що дає право на виїзд з України, у відповідача відсутній.
Відтак, враховуючи наявність діючого рішення про примусове видворення відповідача, відсутність документа, що дає право на виїзд з України, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для затримання відповідача.
Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2023 року у справі № 344/21397/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 18 січня 2024 року