17 січня 2024 року справа № 580/11875/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області № 85 від 30.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним рішенням відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років з підстав того, що на день подачі заяви про призначення пенсії позивач проходив військову службу.
Рішення Головного управління позивач вважає протиправним та зазначає, що право на пенсію за вислугу років у відповідності з положеннями п. “б” ст. 50 Закону № 2262-XII виникло з наступного дня після звільнення зі служби, тобто з 05.05.2023, коли позивач ще не був мобілізованим та не призваний на військову службу.
Ухвалою від 18.12.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.12.2023 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до поданих документів та подання про призначення пенсії від 24.05.2023 №8 позивач звільнений з військової служби 04 травня 2023 року у зв'язку із закінченням строку контракту (наказ від 11.04.2023 № 65) та з 09 травня 2023 року призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 (наказ в/ ч НОМЕР_1 від 09.05.2022 №131). Отже, на день подачі заяви про призначення пенсії за вислугу років позивач перебував на військовій службі, у зв'язку із чим представник відповідача вважає, що право на пенсію за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону № 2262 у позивача відсутнє.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що згідно витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 11.04.2023 № 65 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту 04.05.2023 в Державній службі України з надзвичайних ситуацій за п. 176 пп. 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу. Згідно наказу календарна вислуга років на 04.05.2023 становить 25 років 00 місяців 05 днів.
Згідно повідомлення про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні від 21.06.2023 № 278, останній оплачуваний день ОСОБА_1 у органах цивільного захисту - 04.05.2023.
Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 позивач з 09.05.2023 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у зв'язку із призовом по мобілізації згідно Указу Президента України № 69/2022 “Про загальну мобілізацію”.
22.05.2023 позивач звернувся до ДСНС у Черкаській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. ДСНС у Черкаській області підготувало та направило 24.05.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області документи ОСОБА_1 .
Рішенням від 30.06.2023 № 85 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, зазначивши, що відповідно до поданих документів та подання про призначення пенсії від 24.05.2023 № 8 старший прапорщик ОСОБА_1 звільнений 04 травня 2023 року з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту (наказ від 11.04.2023 № 65) та з 09 травня 2023 року призваний на військову службу за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 на посаду водія-електрика-оператора (наказ в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2022 № 131), тобто, на день подачі заяви про призначення пенсії за вислугу років старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу.
Рішення Головного управління про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до п. “б” ст. 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж”, “з” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Аналіз вказаних положень вказує, що особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту набувають пенсію за вислугу років відповідно до умов Закону № 2262-ХІІ за наявності таких умов: 1) звільнений зі служби; 2) наявна вислуга 25 календарних років.
Як вище встановив суд, згідно витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 11.04.2023 № 65 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту 04.05.2023 в Державній службі України з надзвичайних ситуацій за п. 176 пп. 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу. Згідно наказу календарна вислуга років на 04.05.2023 становить 25 років 00 місяців 05 днів.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що позивач з 04.05.2023 звільнений зі служби в органах цивільного захисту та має вислугу більше 25 календарних років, суд доходить висновку про наявність усіх умов, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Суд врахував, що наявність у позивача достатньої календарної вислуги не є спірним та не заперечується відповідачем.
Разом з тим, відповідач спірним рішення відмовив позивачу у призначенні пенсії з підстав того, що на день подачі заяви про призначення пенсії за вислугу років позивач проходив військову службу.
Надавши оцінку вказаному посиланню суд зазначає, що системний аналіз ст. ст. 1-2, 12 Закону № 2262-ХІІ у своєму логічному зв'язку дає підстави для висновку, що право на пенсію за вислугу років набувають відповідні категорії службовців у зв'язку із їх звільненням зі служби (в цьому випадку - звільнення позивача зі служби в органах цивільного захисту). В свою чергу Закон № 2262-ХІІ не містить положень, що позбавляють особу права на призначення пенсії за вислугу років у зв'язку із проходженням нею військової служби, як про те зазначає відповідач.
З урахуванням зазначеного, доводи спірного рішення суд вважає необґрунтованими.
Таким чином, враховуючи наявність усіх умов для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, рішення відповідача суд вважає протиправним.
Щодо дати з якої позивач набув право на призначення пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів “а”, “в” статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Згідно повідомлення про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні від 21.06.2023 № 278, останній оплачуваний день ОСОБА_1 у органах цивільного захисту - 04.05.2023.
З урахуванням зазначеного, відповідно до вказаних вище приписів п. “б” ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ з 05.05.2023.
Суд також врахував, що відповідно до ст. 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжено та діє станом на час прийняття рішення у цій справі.
Суд врахував, що відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 позивач з 09.05.2023 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у зв'язку із призовом по мобілізації згідно Указу Президента України № 69/2022 “Про загальну мобілізацію”.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачу має бути призначена пенсія за віком відповідно до п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, виплата якої не зупиняється у зв'язку із тим, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області прийняти рішення про призначення з 05.05.2023 позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30.06.2023 № 85 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення з 05.05.2023 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.01.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК