18 січня 2024 року Справа № 480/1277/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1277/23 за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
16 лютого 2023 року позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, і просить суд:
- визнання протиправною бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 25.11.2022 про переміщення його за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби до частин (підрозділів) забезпечення, РТЦК та СП, установ, організацій, навчальних закладів;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.11.2022 про переміщення його за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби до частин (підрозділів) забезпечення, РТЦК та СП, установ, організацій, навчальних закладів та видати наказ про переміщення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення про переміщення позивача для несення військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії від 14.11.2022 №3431, оскільки Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 встановлений обов'язок відповідача щодо прийняття рішення про переміщення військовослужбовця за станом здоров'я. Зазначено, що позивач звертався до командира ВЧ № НОМЕР_2 з рапортом про переміщення його за станом здоров'я на нове місце військової служби у частинах (підрозділах) забезпечення, РТЦК та СП, установах, організаціях, начальних закладах. До рапорту було додано копію висновку військово-лікарської комісії від 14.11.2022 №3431. Однак, відповіді на рапорт військовослужбовця отримано не було.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Вказана ухвала була направлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, зазначену в адміністративному позові. Поштове відправлення було повернуто до суду з зазначення причини - за закінченням терміну зберігання. Після цього повторно було направлено копію ухвали та копію позовної заяви, однак, поштове відправлення було знову повернуто до суду з зазначення причини - за закінченням терміну зберігання. За приписами ч.11 ст.126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Згідно з приписами ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. З огляду на викладене, враховуючи пропущення відповідачем строку на подання відзиву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Позивач перебуває на військовій службі за мобілізацією у ВЧ № НОМЕР_2 на посаді стрільця.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 14.11.2022, позивач пройшов медичний огляд у ВЧ № НОМЕР_3 , та його визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спеціальних спорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, РТЦК та СП, установах, організаціях, начальних закладах.
25.11.2022 позивачем подано до командира ВЧ № НОМЕР_2 рапорт про переміщення його за станом здоров'я для подальшого проходження служби до частин (підрозділів) забезпечення, РТЦК та СП, установах, організаціях, начальних закладах, у зв'язку з необхідністю лікування та перебування під наглядом лікарів.
24.01.2023 представником позивача було направлено адвокатський запит до відповідача, з метою отримання інформації про результати розгляду рапорта позивача. Відповіді на запит не отримано.
Однак, станом на дату подання позовної заяви вказаний рапорт відповідачем не розглянуто та рішення про переміщення не прийнято.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорта від 25.11.2022 року протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 14 ст. 2 вказаного Закону передбачено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Зміст позову та підстави звернення позивача до суду фактично зводяться до вчинення відповідачем бездіяльності щодо не переведення позивача до пункту постійної дислокації частини за станом здоров'я.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регулюється визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення).
Відповідно до п. 1 Положення, дане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з п. 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 90 Положення, передбачено, що переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Згідно пункту 113 Положення, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров'я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки військової служби з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.
Абзацом 2 пункту 256 Положення, унормовано, що залежно від правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях, призначення військовослужбовців на посади та переміщення по службі проводяться наказами по особовому складу посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади у мирний або у воєнний час згідно з номенклатурою посад.
Тож, за наявності відповідного висновку ВЛК про визнання військовослужбовця обмежено придатним, посадова особа ВЧ зобов'язана видати наказ про переміщення такого військовослужбовця до місця служби, згідно рекомендацій ВЛК.
Судом встановлено, що позивача визнано обмежено придатним до військової служби, з рекомендацією ВЛК щодо можливості нести службу у частинах (підрозділах) забезпечення, РТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах.
Згідно пункту 90 Положення від 10.12.2008 №1153/2008, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров'я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки військової служби з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.
З огляду на вищенаведене, командир (начальник), який має право призначати військовослужбовця на відповідну посаду, за результатом розгляду рапорту про переміщення військовослужбовця за станом здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, повинен прийняти відповідне рішення.
Як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи відповідачем не доведено наявності обставини з прийняття рішення, за результатом розгляду рапорту позивача від 25.11.2022 про переміщення його за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії від 14.11.2022 №3431.
Оскільки, командир (начальник), який має право призначати військовослужбовця на відповідну посаду, за результатом розгляду рапорту про переміщення військовослужбовця за станом здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, повинен прийняти відповідне рішення, то враховуючи вищенаведене, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення, за результатом розгляду рапорту позивача від 25.11.2022 про переміщення позивача за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби до частин (підрозділів) забезпечення, РТЦК та СП, установ, організацій, навчальних закладів, на підставі висновку військово-лікарської комісії від 14.11.2022 №3431.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ВЧ № НОМЕР_2 за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльності командира Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 25.11.2022 про переміщення його за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби до частин (підрозділів) забезпечення, РТЦК та СП, установ, організацій, навчальних закладів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 25.11.2022 про переміщення його за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби до частин (підрозділів) забезпечення, РТЦК та СП, установ, організацій, навчальних закладів та видати наказ про переміщення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко