18 січня 2024 р. № 400/9782/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
„1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови звільнити стрільця 10 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 з військової служби в запас згідно абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (зі змінами) (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку і необхідністю постійного постійного догляду за особою з інвалідністю II групи.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо звільнення стрільця 10 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 з військової служби в запас згідно абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (зі змінами) (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи”.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на абзац сьомий підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зазначає, що його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, за яким позивач повинен здійснювати постійний догляд.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що позивач не подав належних і достатніх доказів того, що його батько потребує постійного стороннього догляду, а також що відсутні інші особи, які можуть здійснювати за ним догляд, крім позивача.
У відповіді на відзив позивач акцентував, що надав відповідачу повний пакет документів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його з військової служби на підставі абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У запереченнях відповідач підтримав доводи відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач клопотав про розгляд справи з викликом сторін. На обгрунтування клопотання відповідач зазначив, що вважає за необхідне брати участь у судовому розгляді справи. У позовній заяві та відповіді на відзив позивач просив провести розгляд справи за його відсутності.
Суд виходив з того, що участь відповідача у розгляді справи забезпечене поданням ним відзиву та заперечень, яким суд надав всебічну оцінку. Ураховуючи зазначене, а також те, що у справі достатньо відомостей про правовідносини між сторонами, суд відхилив клопотання відповідача і розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходить військову службу за контрактом осіб рядового складу у Військовій частині НОМЕР_1 , що визнається сторонами у справі.
Позивач звернувся до командира 10 взводу охорони з рапортом від 06.06.2023, в якому просив клопотання перед вищим командуванням Військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби в запас на підставі абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту позивач додав такі документи:
1. Нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 653183, виданої Первомайською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією 15.05.2023. Довідка підтверджує установлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІ групи інвалідності, відомості про потребу в постійному догляді документ не містить.
2. Нотаріально засвідчену копію постанови лікарсько-консультативної комісії від 16.05.2023 № 90/2 Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні Миколаївської області. У постанові зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду і лікування.
3. Нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_3 .
4. Нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження позивача від 05.04.1991 серії НОМЕР_2 , яке свідчить про те, що батьком позивача є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_4 .
5. Оригінал довідки про склад сім'ї від 25.05.2023, виданої головою квартального комітету № 8. У довідці зазначено, що за однією адресою зареєстровані ОСОБА_3 (батько позивача), позивач і ОСОБА_5 (бабуся позивача).
6. Оригінал довідки про склад сім'ї від 25.05.2023, виданої головою квартального комітету № 8. У довідці зазначено, що за однією адресою зареєстровані ОСОБА_4 (мати позивача) і ОСОБА_6 (сестра позивача).
7. Оригінал довідки Тернопільського національного медичного університету імені Я. Горбачевського від 12.04.2023 про те, що ОСОБА_6 навчається у зазначеному навчальному закладі на денній формі навчання.
Листом від 28.06.2023 № 350/174/308/834, адресованим позивачу, відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 „Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу”, зазначив, що надана позивачем постанова ЛКК від 16.05.2023 № 90/2 не є підставою для звільнення з лав Збройних Сил України та просив позивача надати висновок медико-соціальної експертної комісії на підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
За нормами абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Отже, підстави для звільнення з військової службти за контрактом під час дії воєнного стану виникають у разі, зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
На переконання суду, конструкція зазначеної правової норми свідчить про те, що відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, становить обов'язкову умову як для здійснення догляду за особою з інвалідністю II групи, так і для здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду. Зокрема, і перша, і друга умова звільнення з військової служби пов'язані із здійсненням постійного догляду, а слова „у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд” визначають обов'язкову умову, за якої застосовується перша чи друга обставина.
У позовній заяві не наведено обставин, які б свідчили про відсутність осіб, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , крім позивача.
У справі відсутні докази, які б свідчили, що позивач подавав відповідачу будь-які документи, які б свідчили про відсутність осіб, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , крім позивача.
Позивач посилається на статтю 172 Сімейного кодексу України, відповідно до якої дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
За частиною першою статті 36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. За статтею 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
За такого обов'язок догляду за чоловіком має, зокрема, дружина. Разом з тим, позивач не подавав відповідачу документів про розірвання шлюбу між його батьками або інших документів, які б свідчили про відсутність можливості у матері позивача здійснювати догляд за його батьком.
Для звільнення з військової служби на підставі абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» обов'язковою умовою є потребування особою з інвалідністю ІІ групи постійного догляду.
На підтвердження потреби гр. ОСОБА_3 , якому установлена ІІ група інвалідності, у постійному догляді позивач надав відповідачу засвідчену копію постанови ЛКК від 16.05.2023 № 90/2.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ „Лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я” Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОЗ України 09.04.2008 № 189, до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
За пунктом 4 розділу IV „Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність осіб, в окремих випадках”, ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Повноважень ЛКК щодо надання висновків про потребування постійного догляду за дорослою особою з інвалідністю чинне законодавство не передбачає.
Натомість такі повноваження має медико-соціальна експертна комісія.
Зокрема, відповідно до пункту 11 розділу „Обов'язки і права комісій” Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 „Питання медико-соціальної експертизи”, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
В довідці до акта огляду МСЕК від 15.05.2023 серії 12ААВ № 653183 не зазначено про потребу гр. ОСОБА_3 в постійному догляді. Натомість у рядку 12 „Висновок про умови та характер праці” зазначено: „Доступна легка надомна робота”.
За такого суд дійшов переконання про те, що позивач не подав відповідачу достатніх документів, які б свідчили про наявність підстав для його звільнення з військової служби за абзацом сьомим підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: документа МСЕК із зазначенням у ньому потреби ОСОБА_3 у постійному догляді та документів, які б свідчили про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
На підставі вищенаведеного в задоволенні позову належить відмовити.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна