18 січня 2024 року Київ справа №320/22211/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2023, як пенсіонеру, який не працює і проживає на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.04.2023, як пенсіонеру, який не працює і проживає на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній до 01.01.2015) № 796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Ухвалою суду від 13.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та визначено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув вказані в ухвалі суду недоліки в установлений судом строк.
Ухвалою суду від 31.08.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, який не працює і постійно проживає у третій зоні добровільного гарантованого відселення в с. Синява. З ухваленням Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 позивачу відновлено право на щомісячне отримання підвищення (доплату) до пенсії, встановленого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Звернувшись до відповідача із заявою про виплату підвищення до пенсії, відповідач повідомив, що відповідне підвищення не нараховується та не виплачується.
Відповідач позов не визнав, 14.09.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою суду від 18.01.2024 було повернуто відповідачу, у зв'язку з не наданням належних доказів надіслання позивачу відзиву на позовну заяву.
Розглянувши позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області 30.12.1999.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення від 28.01.2011 серії НОМЕР_2 позивач отримує пенсію за вислугу років.
Згідно з копією посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) від 10.04.1995 серії НОМЕР_3 , виданого Київською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19.12.1991, із змінами та доповненнями від 01.07.1992) для осіб, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії або на 01.01.1993 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зонах добровільного відселення - не менше трьох років.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади позивач з 14.03.2023 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У довідці Рокитнянської селищної ради Старостинського округу № 6 зазначено, що позивач дійсно зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 з 14.03.2023 до теперішнього часу (підстава: погосподарська книга № 11). Село Синява зазнало радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до зони третьої категорії добровільного гарантованого відселення. Рокитнянський район змінено на Білоцерківський.
Позивач є непрацюючим пенсіонером, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням, записами трудової книжки від 24.12.2010 серії НОМЕР_4 - позивач з 20.10.2015 не працює) та відсутністю відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" с. Синява, Рокитнянського району Київської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
У зв'язку із адміністративно-територіальною реформою в Україні Рокитнянський район було ліквідовано та включено до складу Білоцерківського району Київської області.
24.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про виплату доплати до пенсії відповідно до вимог статті 39 Закону № 796-ХІІ із розрахунку двох мінімальних заробітних плат.
Відповідач листом від 01.05.2023 № 1000-0219-8/64123 повідомив, що Законом України від 04 лютого 2016 р. № 987-VII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який набрав чинності з 01.01.2016, статтю 39 щодо доплати працюючим громадянам, які працюють у зоні відчуження включно до Закону № 796-ХІІ такого змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду від 17.07.2018 № 6-р2018, внесені Законом № 76, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка визнана неконституційною згаданим вище рішенням Конституційного Суду України, не змінювалася. Відтак відсутні підстави щодо нарахування та виплати доплати до пенсії.
Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015) була викладена таким чином:
"1.Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (набрав чинності 01.01.2015), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04.02.2016 прийнято Закон № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII), який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" (набрав чинності з 01.01.2016) і яким включено до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому в Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
Натомість Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.1997 № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Таким чином, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, що була чинною до 01.01.2015, що за своїм змістом та правовим регулюванням передбачала доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено цією ж статтею у редакції Закону №987-VIII, і яка відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону № 987-VIII, чинна з 01.01.2016), врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Суд зазначає, що відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII, спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність з 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. Водночас ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом № 987-VIII.
Тому стаття 39 Закону № 796-ХІІ (доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення) із 17.07.2018 має такий зміст: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
В іншій частині стаття 39 Закону № 796-ХІІ діє у редакції Закону № 987-VIII від 04.02.2016.
За таких обставин, з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18, що належить врахуванню під час вирішення спірних правовідносин.
Справа, що розглядається, є типовою щодо зразкової справи № 240/4937/18, а відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення у типовій справі, що відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано до суду доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачу у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, підвищення (доплати) до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, за період з 16.09.2022 (з дати звернення до відповідача) до теперішнього часу.
Суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 зазначив, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2023, як пенсіонеру, який не працює і проживає на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.04.2023, як пенсіонеру, який не працює і проживає на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній до 01.01.2015) № 796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача належать задоволенню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 073,60 грн (платіжна інструкція від 21.07.2023 № 0.0.3110639606.1), наявні підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ: 22933548) щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) з 01.04.2023, як пенсіонеру, який не працює і проживає на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10, код ЄДРПОУ: 22933548) здійснити перерахунок, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) з 01.04.2023, як пенсіонеру, який не працює і проживає на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній до 01.01.2015) № 796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Саєнко Андрія, буд. № 10, м. Фастів, Київська область, код ЄДРПОУ: 22933548) судовий збір у сумі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.