17 січня 2024 року Київ Справа № 320/7618/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України , у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в неповному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року внаслідок невірного встановлення базового місяця (місяця підвищення доходів);
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця, місяця підвищення грошових доходів), з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач невірно застосував для обрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період базовий місяць при виконані рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2022 по справі № 640/3441/20.та у 2018 році
28.03.2023 ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв'язку із невідповідністю останньої ч. 5 ст. 160 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.
25.05.2023 позивачем недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
17 листопада 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, в якому відповідачем до суду подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення позивача до суду.
Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2022 по справі № 640/3441/20 вирішено задовольнити позов частково, зокрема:
визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;
зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з урахуванням абз. 5 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
16.11.2022 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2022 по справі № 640/3441/20 позивачу виплачено суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Вважаючи, що відповідач невірно застосував для обрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період базовий місяць при виконані рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2022 по справі № 640/3441/20, та у 2018 році позивач 15.02.2023 звернувся засобами поштового зв'язку з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Щодо строку звернення до суду в частині позовних вимог за 2018 рік, суд зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX та на момент виникнення спірних правовідносин 2018 роки) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд приходить висновку, що строк звернення до суду в частині позовних вимог за 2018 рік позивачем не було пропущено.
Щодо строку звернення до суд в частині позовних вимог щодо невірного застосування для обрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період базовий місяць при виконані рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2022 по справі № 640/3441/20 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, у зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX (надалі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення,а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Як свідчать матеріали позовної заяви, на виконання рішення суду індексація грошового забезпечення була виплачена позивачу 16.11.2022 року, водночас до суду за захистом своїх прав позивач звернувся 15.02.2023, тобто в межах тримісячного строку, який встановлений з 19.07.2022р. з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить висновку, що строк звернення до суду позивачем не було пропущено.
Отже, враховуючи вищевикладене, строк звернення до суду з даним позовом не є пропущеним.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 122, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позовної заяви у справі №320/7618/23 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Войтович І.І.