ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"18" січня 2024 р. справа №300/180/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову від 17.01.2024 за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання прийняти рішення, яким надати відстрочку від мобілізації, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Окуневич Михайло Валентинович (надалі по тексту також - представник позивача), 08.01.2024 звернувся в суд із адміністративним позовом до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі по тексту також - Івано-Франківський РТЦК та СП) про визнання протиправними дій та зобов'язання прийняти рішення, яким надати відстрочку від мобілізації.
Підставою звернення ОСОБА_1 з вказаним адміністративним позовом є не надання відстрочки позивачу від мобілізації Івано-Франківським районним Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
17.01.2024 представником позивача подано суду заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що предметом оскарження є відмова Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у наданні ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації за абзацом 2 частини 2 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в майбутньому, а також поновлення його порушених прав, оскільки за наслідком прийняття 08.01.2024 протиправного розпорядження, ОСОБА_1 зобов'язаний 22.01.2024 прибути до відповідача та може бути призваний на військову службу по мобілізації, так як Івано-Франківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не визнає право позивача на відстрочку.
Таким чином, позивач просить забезпечити адміністративний позов шляхом заборони Івано-Франківському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії (виносити розпорядження, накази, тощо) відносно ОСОБА_1 щодо призову на військову службу по мобілізації до набрання законної сили судового рішення у справі №300/180/24 про зобов'язання Івано-Франківський РТЦК та СП прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від мобілізації за абзацом 2 частини 2 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до настання обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Не відкривши провадження у справі, розглянувши заяву від 17.01.2024 та матеріали адміністративного позову, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Обов'язковою умовою застосування такого виду забезпечення є пов'язаність таких дій з предметом спору, тобто, є явно непропорційним обмеження у компетенції того чи іншого суб'єкта владних повноважень за умови, що таким обмеженням не передують рішення чи дії, які прямо чи опосередковано вказують виникнення правовідносин в майбутньому, захист прав в яких просить позивач.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті вказано слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека не співрозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв'язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача посилається на розпорядження т.в.о. начальника 4 відділу Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.01.2024 за №4/100 про оповіщення і забезпечення прибуття ОСОБА_1 до 4 відділу Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 22 січня 2024 року о 8:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , для призову на військову службу по мобілізації, а також наказ роботодавця від 08.01.2024 за №453 про ознайомлення позивача про оповіщення та виклик до відповідача. Такі події і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача.
Таким чином, заявник ставить питання про заборону Івано-Франківському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії (виносити розпорядження, накази, тощо) відносно ОСОБА_1 щодо призову на військову службу по мобілізації до набрання законної сили судового рішення у справі №300/180/24 про зобов'язання прийняти рішення, яким надати відстрочку від мобілізації.
Так, статтею 151 КАС України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії.
За змістом пункту 56 Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21.03.2002 №352, у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу за формою згідно з додатком 16.
Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.
Варто зауважити, що розпорядження і наказ являється лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, та не має обов'язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби чи залучення до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
При цьому, обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наведене свідчить про відсутність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов'язковою умовою надання правового захисту судом.
Надані позивачем докази не доводять як очевидної протиправності дій відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 частиною 2 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).
В зв'язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного ОСОБА_1 заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі наведеного, керуючись статями 150-154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.01.2024, в інтересах якого діє адвокат Окуневич Михайло Валентинович, про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Івано-Франківському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії (виносити розпорядження, накази, тощо) відносно ОСОБА_1 щодо призову на військову службу по мобілізації до набрання законної сили судового рішення у справі №300/180/24 про зобов'язання Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від мобілізації за абзацом 2 частини 2 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Чуприна О.В.