ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"18" січня 2024 р. Справа № 300/8668/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 04.01.2024 за наслідком розгляду адміністративної справи №300/8668/23 ухвалено рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо повернення 24.11.2023 стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа №300/4583/23, виданого 09.11.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти до виконання виконавчий лист №300/4583/23, виданий 09.11.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом та відкрити виконавче провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
До суду 09.01.2024 від позивача надійшла сформована в системі "Електронний суд" заява від 08.01.2024 про ухвалення додаткового рішення суду. Відповідно до змісту заяви, позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі №300/8668/23, яким стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.
Заява позивача 08.01.2024 про ухвалення додаткового рішення суду отримана Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в електронному кабінеті, однак правом на подання заперечень щодо такої заяви останній не скористався.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та докази, якими вказана заява обґрунтована, суд дійшов висновку про можливість ухвалення додаткового судового рішення в письмовому провадженні, без виклику (повідомлення) учасників справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що під час судового розгляду позивач подав до суду клопотання від 03.01.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (а.с. 31).
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання адвокатом Поповичем Михайлом Миколайовичем правничої допомоги та понесення позивачем витрат надано:
- договір про надання правничої допомоги від 18.10.2023, укладений між адвокатом Поповичем Михайлом Миколайовичем та клієнтом ОСОБА_1 (а.с. 32);
- квитанцію №0575484 від 15.12.2023 за формою №ПО-Д2, затвердженою наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.1995 №8 про оплату послуги з оформлення позовної заяви вартістю 2500,00 грн (а.с. 3);
- акт прийняття-передачі наданих послуг від 29.12.2023, відповідно до умов якого сторони погодили, що виконавець надав замовнику юридичні послуги відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 18.10.2023, а замовник прийняв надані послуги; вартість послуг становить 2500 (дві тисячі п'ятсот гривень) гривень (а.с. 49).
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, від 28.11.2002 у справі “Лавентс проти Латвії” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Беручи до уваги те, що позивачем подано належним чином оформлені докази, що підтверджують надану адвокатом професійну правничу допомогу та понесені ним витрати, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн відповідає критеріям розумності, виправданості, співмірності зі складністю справи.
Враховуючи ухвалене судом рішення про задоволення позову у повному обсязі та відсутність заперечень представника відповідача щодо неспівмірності заявленої позивачем суми витрат, заява ОСОБА_1 від 08.01.2024 про ухвалення додаткового рішення суду підлягає задоволенню, шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, яка становить 2 500,00 грн.
Враховуючи наведене, керуючись статями 132, 134, 139, 252, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 про ухвалення додаткового рішення суду - задовольнити.
Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ - 43316386) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ;
відповідач - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: вул. Галицька, буд. 45, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43316386.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.