10 січня 2024 року Справа № 280/7400/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Державної установи "Центр пробації"
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи "Центр пробації" (далі відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не підготовці та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для призначення пенсії за вислугою років позивачу на підставі п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб";
- зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, для призначення пенсії за вислугою років позивачу на підставі п. "а" ст. 12 Закону України» "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2001 року ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Наказом від 21.02.2023 року № 184/к позивача звільнено зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України. Вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні 21 рік 06 місяців 13 днів; у пільговому обчисленні - 27 років 08 місяців 21 день. Вказує, що 16 серпня 2023 року вона звернулась до Державної установи "Центр пробації" із заявою про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років. Однак, відповідачем у задоволенні вищевказаної заяви було відмовлено. Зазначене рішення мотивовано відсутністю у позивача 25 років вислуги в календарному обчисленні на день звільнення через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії. Позивач вважає, що зазначені дії відповідача порушують конституційне право на належний соціальний захист та є неправомірними, а рішення про відмову у призначення пенсії за вислугу років - незаконним. У зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою судді від 18.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 27.09.2023 вказав, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Отже, вислуга років в пільговому обчисленні застосовується Пенсійним фондом при визначенні розміру призначеної пенсії позивачу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила службу в системі Державної кримінально-виконавчої служби України з 15.08.2001 по 28.02.2023, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
Згідно з наказом ДУ "Центр пробації" від 21.02.2023 № 184/к, ОСОБА_1 було звільнено з 28.02.2023 року з посади старшого інспектора Пологівського районного відділу № 1 філії Державної установи "Центр пробації" в Запорізькій області на підставі п. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.
Відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 21 рік 06 місяців 13 днів; у пільговому обчисленні - 27 років 08 місяців 21 день.
16.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до ДУ "Центр пробації" із заявою про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років.
Листом від 29.08.2023 ДУ "Центр пробації" повідомила, що оскільки у позивачки календарна вислуга років менша ніж передбачено Законом, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років немає. Зазначила також, що призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пільгової вислуги років Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 не передбачено.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача та з вимогою вчинити певні дії, звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті 1 цього Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони, серед іншого, звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині 2 статті 17 цього Закону.
Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 року № 393 (далі - Постанова № 393), яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Тому, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII, а пільгове ж обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналогічні висновки містяться у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а та у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 812/1100/17.
Згідно із підпунктам "г" пункту 3 Постанови № 393 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів, зокрема час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають у пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18.
У вищезазначеній постанові судова палата сформувала наступні правові висновки: "В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393".
Верховний Суд також зазначив, що є необґрунтованим висновок про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, і звернув увагу на необхідності врахування норм підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії.
Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року у справі 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у оформленні всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
При цьому внесення змін до Порядку № 393 не змінює правового регулювання призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зважаючи на те, що пенсія призначається у відповідності до Закону, а не Порядку № 393.
Відповідно до пункту 2 розділу І постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова № 3-1) заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Постанови № 3-1, уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії. Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів. У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.
Отже, чинним законодавством на відповідача покладено обов'язок підготувати і направити документи для призначення пенсії, який відповідачем належним чином не виконано.
Як установлено судом, відповідач при здійсненні розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу, не включив до неї вислугу років, обчислену на пільгових умовах, що, як наслідок, призвело до невірного визначення вислуги років позивача та відмови в оформленні та подачі документів до органів ПФУ для призначення пенсії за вислугу років.
Проте, враховуючи наявність у позивача вислуги років у пільговому обчисленні більш необхідних для призначення пенсії 25 календарних роки, враховуючи відсутність жодних інших підстав для відмови в оформленні та подачі документів до органу ПФУ, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в оформленні та подачі документів до органу ПФУ для призначення пенсії за вислугу років позивачу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи для призначення позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, з метою отримання професійної правничої допомоги у веденні справи, позивачем з адвокатом Шишом А.Б. було укладено договір про надання правової допомоги від 09.08.2023 № 09/08 (з додатковою угодою від 09.08.2023).
Згідно акту приймання -передачі виконаних робіт від 06.09.2023 № 09/08 адвокат Шиш А.Б. надав клієнту послуги з правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 09.08.2023 № 09/08
Вартість послуг 4000 грн.
Сторони домовилися що плата послуг адвоката з правової допомоги має бути здійснена клієнтом протягом 3х робочих днів з дня набрання судовим рішенням у справ, в якій надається послуги, законної сили.
Так, вказана форма оплати відповідає нормам законодавства що регулюють договірні правовідносини та узгоджується з позицією викладеною в додатковій постанові Верховного суду від 22.12.2022 у справі № 904/4134/20, відповідно до якої адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв
Отже, позивач, в даній справі, повинен здійснити оплату професійної правничої допомоги адвоката, що, відповідно до ст. 132 КАС України, є судовими витратами, в сумі 4000 грн.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем, при зверненні з позовом до суду, було сплачено судовий збір, в сумі 1073,60 грн.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 1073, 60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Центр пробації".
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи "Центр пробації" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, код ЄДРПОУ 41847154 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" яка полягає у не підготовці та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, згідно пункту "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Державну установу "Центр пробації" підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Центр пробації" судовий збір в розмірі 1073, 60 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова