17 січня 2024 року Справа № 280/8291/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зарахування стажу за вислугу років та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення передбаченої п. 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 27 червня 2023 року їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV". Вказує, що згідно записів трудової на 27 червня 2023 року, тобто на день досягнення пенсійного віку, її педагогічний стаж становив більше 30 років. На день досягнення пенсійного віку, позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мала страховий стаж більше 30 років на таких посадах, тому має право виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на її звернення підготувало відповідь за № 15232-15617/С-02/8-0800/23, в якій повідомлялось про відмову у виплаті такої допомоги. Вважає, що позиція Управління обслуговування громадян Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є протиправною. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив 05 січня 2024 року за вх. №181. Зазначає, що страховий стаж позивача на зазначених посадах складає 29 років 04 місяці 26 днів. Вказує, що відповідно до ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, розрахунку стажу. Посилається на те, що Пенсійним фондом України роз'яснено та доведено до відома листом від 08.08.2022 № 2800-030102-9/32587, що при обчисленні страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», необхідно керуватись листом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2014 № 613/039/97-14, згідно з яким до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зараховується час перебування у відпустках без збереження заробітної плати тривалістю не більше 1 місяця в рік. Зазначає, що позивачем до заяви про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не надано довідки про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати до 01.01.2004 року. Таким чином, стверджує, що умови для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не дотримані, отже підстави для задоволення вимог повністю відсутні. Вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. У задоволенні позовної заяви просить суд відмовити.
Ухвалою суду від 10.10.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 23.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/8291/23. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.12.2023 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області додаткові докази.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 27.06.2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
07.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до законодавства.
Листом від 18.09.2023 позивачу повідомлено, що для обчислення страхового стажу , який дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, необхідно надати довідки про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати до 01.01.2004 року.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., № 39, ст. 1820; 2004 р., № 46, ст. 3052);
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» (ЗП України, 1992 р., № 11, ст. 271).
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктами 5-7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, до посад у освітніх закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено вихователів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, яка передбачає дошкільні навчальні заклади всіх типів та посади завідуючих та вихователів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком з 27.06.2023.
Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 , містить наступні записи про роботу:
з 15.08.1982 року по 15.01.1985 року вчитель фізичного виховання СШ № 42 м. Запоріжжя;
з 16.01.1985 року по 29.08.1985 року вчитель фізичного виховання СШ № 95 м. Запоріжжя;
з 18.09.1985 року по 31.08.1989 року вчитель фізичного виховання в СШ № 19 м. Запоріжжя;
з 19.09.1989 року по 02.08.1993 року вихователь дитячого садка № 35 Запорізького олія-жир комбінату;
з 01.03.2000 року по 08.11.2000 року вихователем з фізкультури дитячого закладу № 172 м. Запоріжжя;
з 05.09.2001 року по 14.01.2002 року вихователь дитячого кістково- туберкульозного санаторію м. Запоріжжя;
з 19.03.2002 року по 20.12.2002 року вихователь Нікопольскої школи інтернат № 1;
з 03.09.2003 року по 31.08.2004 року вчитель фізичної культури середньої загальноосвітньої школи № 20 міста Нікополь Дніпропетровської області;
з 14.10.2004 року по 20.01.2005 року вихователь у яслах-садку № 48 центр дитячий психолого - лікувально - оздоровчого дитячого центру міста Нікополь;
з 01.09.2005 року по 04.09.2006 року викладач фізичного виховання в Нікопольському професійному ліцеї;
з 01.06.2007 року по 17.07.2007 року інструктор з фізичного виховання дитячого будинку " ОСОБА_2 ";
з 01.10.2007 року по 03.12.2008 року вчитель фізкультури Нікопольської жіночої гімназії;
з 17.08.2009 року по 09.11.2009 року вчитель виховання Комунального закладу Нікопольська середня загальноосвітня школа 1-3 ступеня № 4
з 13.07.2010 року по 05.09.2010 року вихователь Комунального закладу Запорізький дитячий протитуберкульозний санаторій;
з 06.09.2010 року по 31.08.2021 року вчитель фізкультури в колегіумі № 98 м. Запоріжжя;
з 01.09.2021 року по 30.06.2022 року викладач фізичного виховання Запорізького будівельного фахового коледжу;
з 01.09.2022 року по 30.06.2023 року викладач фізичного виховання Запорізького будівельного фахового коледжу.
З 01.09.2023 року прийнята на роботу викладачем фізичного виховання Запорізького будівельного фахового коледжу.
Згідно наданих відповідачем розрахунків страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 4 місяці 26 днів. При цьому, як свідчать матеріали справи, спір між сторонами щодо неврахування певних періодів до страхового стажу відсутній.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи свідчать, що правом на пенсію за вислугу років позивач не скористалася та на день досягнення пенсійного віку працювала в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Спір щодо таких обставин між сторонами також відсутній.
Водночас, на звернення позивача щодо нарахування та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV при призначенні пенсії, відповідачем зазначено, що для отримання грошової допомоги позивачу необхідно надати довідки про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати до 01.01.2004 року.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки спір між сторонами, що переданий на вирішення суду, з приводу грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, а не стажу роботи, що визначає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Поряд з цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ані у листі від 18.09.2023, ані у відзиві не зазначає зауважень щодо педагогічного стажу позивачки, записів трудової книжки тощо. Не зазначає відповідач і про відмову у виплаті спірної грошової допомоги.
Більш того, будь-яких рішень щодо виплати чи відмови у виплаті грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV відповідачем не було прийнято. У зв'язку з чим, суд вважає, що відповідачем не розглянуто у встановлений законом спосіб заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV.
За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Оскільки, відповідачем не розглянуто у належний спосіб заяву позивача про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не прийнято будь-якого рішення, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розгляду у встановлений законом спосіб заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним з огляду на фактичні обставини.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Суд враховує, що заява про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не була розглянута відповідачем шляхом прийняття відповідного рішення.
З огляду на викладене, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути у встановлений законом спосіб заяву про нарахування та виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині та підлягають частковому здоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 805,20 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розгляду у встановлений законом спосіб заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 січня 2024 року.
Суддя Л.Я. Максименко