17 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/10550/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Рішко Сергія Івановича (90000, Закарпатська область, смт. Міжгір'я, вул. Гагаріна,78) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 грудня 2023 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, якою просить: 1) визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №071950004634 від 29.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 24.09.2023 року.
06 грудня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 22 грудня 2023 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
25 грудня 2023 року на виконання вимог суду, відповідачем надано матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Міжгірського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області від 16.11.2018 року №38 Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки згідно наданих документів його загальний стаж становив 15 роки 0 місяці 02 дні. У підсумку Міжгірське об'єднане управління ПФУ Закарпатської області видало позивачу довідку про наявний страховий стаж від 21.12.2018 року №3673/07, згідно якої позивач отримає право на пенсійну виплату 25.09.2023 року. Оскільки у позивача був наявний страховий страж більше 15 років, на підставі вищевказаної довідки він звернувся до Управління соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області із відповідною заявою та його було взято на облік і призначено тимчасову допомогу відповідно до Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2017 року №1098. Загалом соціальна допомога виплачувалася Позивачу у період з 25.09.2018 року по 24.09.2023 року. 22 вересня 2023 року позивач звернувся до відповідача 1 через Міжгірський сектор обслуговування громадян із заявою про призначення пенсії, яка була зареєстрована за №1834. В рішенні відповідача 2 про відмову в призначенні пенсії №071950004634 від 29.09.2023 року було зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 19.02.2002 року по причині відсутності даних в ОК-5. При цьому у даному рішенні відповідача 2 не зазначено про причини неврахування до стажу Позивача у повному обсязі період з 01.01.1992 по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 по 31.12.1997 року. Вважає рішення про відмову в призначенні пенсії №071950004634 від 29.09.2023 року неправомірним та необґрунтованим, оскільки трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_2 , архівною довідкою від 11.09.2018 року №454/28 та витягом зі Списку колгоспників, які не виробили встановленого мінімуму людиноднів по поважній причині по колгоспу «Перемога» за 1992, 1993, 1994 роки, затвердженого протоколом зборів колгоспників №2 від 25.06.1995 року підтверджується факт невироблення Позивачем встановленого мінімуму людиноднів по поважній причині, а тому період з 01.01.1992 по 31.12.1993 року мав бути врахований до страхового стажу Позивача у повному обсязі. Окрім того, архівна довідка від 11.09.2018 року №454/28 та копії протоколів зборів членів колгоспу «Перемога» с. Новоселиця Міжгірського району Закарпатської області та витягів зі Списків колгоспників за 1981-1995 роки підтверджують факт прийняття Позивача у члени колгоспу «Перемога». Також до загального страхового стажу Позивача безпідставно в повному обсязі не були враховані періоди роботи у КГСП «Перемога» з 01.01.1995 по 31.12.1997 року, з 01.01.1999 по 29.02.2000 року та СВК «Перемога» з 29.02.2000 по 19.02.2002 року. Вважаємо, що рішення про відмову у призначенні Позивачу пенсії №071950004634 від 29.09.2023 року є незаконним, а інформація про стаж ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки станом на 24.09.2023 року у розпорядженні відповідачів перебували документи, які підтверджували наявність у позивача страхового стажу у розмірі 20 років 6 місяців 28 днів.
25 грудня 2024 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що за результатами розгляду заяви, Головним управлінням 29.09.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 3 1 грудня 2023 - від 20 до 30 років. Страховий стаж позивача становить 12 років 10 місяців 15 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 - 19.02.2002 p., так як відсутні дані в ОК-5. Підсумовуючи вищенаведене та враховуючи відповідність дій Головного управління нормам чинного законодавства, котрим врегульовані наявні спірні правовідносини, повідомляють про відсутність підстав призначити пенсію.
Відповідачем 2 відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 06 грудня 2023 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, (а.с. 72-75).
29 вересня 2023 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області рішенням № 071950004634 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, (а.с. 44).
Відповідно до вказано рішення страховий стаж особи з урахуванням права особи становить 12 років 10 місяців 15 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000-19.02.2002, так як відсутні дані в ОК-5.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Позивачем при поданні заяви 22 вересня 2023 року № 1834 про призначення/перерахунок пенсії було надано трудову книжку НОМЕР_2 від 17 лютого 1980 року.
Згідно з записами №3,4 у трудовій книжці встановлено такі записи про роботу позивача: 29.02.2000 по 19.02.2002 - член СВК «Перемога», (а.с. 78).
Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
В оскарженому рішенні, обґрунтовуючи відмову у зарахуванні періодів роботи з 01.07.2000-19.02.2002, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області посилається виключно на відсутність даних в ОК-5
Проте, суд не може погодитися з позицією відповідача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000-19.02.2002 є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Крім того, у рішенні № 071950004634 зазначено, що страховий стаж особи з урахуванням права особи становить 12 років 10 місяців 15 днів, однак відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 16 листопада 2018 року № 38 по наданих документах, зокрема трудової книжки, архівних довідок, довідки про проходження строкової військової служби страховий стаж ОСОБА_1 становить 15 років 00 місяців 02 дні, (а.с. 48).
Таким чином, відповідач 2 приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 29 вересня 2023 року № 071950004634 діяв у супереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивача про зарахування інших період до страхового стажу, то суд вважає необхідним відмітити, що такі доводи виходять за межі предмету спору до пенсійного органу у даній справі, оскільки у прохальній частині позовної заяви відсутні вимоги щодо зарахування даних періодів до страхового стажу.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач-2, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії № 072350007652 від 14 грудня 2022 року діяв у супереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Судом встановлено, що за заявою позивача про призначення пенсії згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності вже визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Таким чином, наслідком скасування, прийнятого ГУ ПФ України в Дніпропетровській області за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по віку від 22 вересня 2023 року із врахуванням вищевикладених висновків суду.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті частини 2 статті 2 КАС України, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29 вересня 2023 року № 071950004634 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та необхідність захисту порушеного права позивача, виходячи з повноважень суду, визначених статтями 9 та 245 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2000-19.02.2002 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по віку від 22 вересня 2023 року із прийняттям відповідного рішення та із врахуванням висновків суду по даній справі.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.3335877915.1, (а.с. 58).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Рішко Сергія Івановича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 29 вересня 2023 року № 071950004634.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 липня 2000 року по 19 лютого 2002 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22 вересня 2023 року із врахуванням висновків суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) сплаченого судового збору.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 січня 2024 року.
СуддяТ.В.Скраль