18 січня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/15324/22
Провадження № 22-ц/4815/63/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,
учасники справи:
позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льон-19»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2023 року, ухвалене в складі судді Харечко С.П., повний текст рішення складено 20.09.2023 року у справі № 569/15324/22
У жовтні 2022 року ОСББ «Льон-19» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову Об'єднання зазначало, що 31 січня 2017 року внесений запис в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадський формувань про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льон-19», код ЄДРПОУ 41114163 адреса: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, буд. 19. Відповідач ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1
ОСББ «Льон-19» створене для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами
Вказують, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі в 8663,00 гривень.
Просили суд про задоволення позову.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2023 року позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льон-19» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льон-19» заборгованість в сумі 7 585,00грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льон-19», витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2170,87 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , дані обставини підтверджується відповіддю наданою Управлінням служби безпеки України в Рівненській області вих. № 14/Ш-5/12 від 27.06.2022р, довідкою від 27.06.2022 року, витягом з рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.06.2012 р., копією ордеру на житлове приміщення №7085 від 12.07.2012 року.
Обслуговування будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , здійснюється ОСББ «Льон-19».
Рішенням загальних зборів ОСББ «Льон-19» викладеного в протоколі № 10 від 05 березня 2021р. затверджено внесок на управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією з 01.03.2021р. І-ІІ поверх - 4,20 кв.м. та ІІІ-ІХ - 5,00 грн. за 1 кв.м.
Рішенням загальних зборів ОСББ «Льон-19» викладеного в протоколі № 10 від 05 березня 2021р. вирішено питання щодо встановлення технічного обслуговування «Системи електронної системи чіп-безліміт»; провести перерахунок оплати ремонт ліфта та оплати системи контролю на квартир з ІІІ поверху по ІХ поверх включно в сумі 6140 грн. 00 коп.
Рішенням загальних зборів ОСББ «Льон-19» викладеного в протоколі № 14 від 26 серпня 2022р. вирішено питання щодо встановлення металопластикових вікон в місцях загального користування, в кладових приміщеннях ставлять ті, хто користується сума -1200 грн. з квартири.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до статті 22 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно частини другої статті 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно з частиною першою статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частин третьої п'ятої статті 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію тощо.
Згідно з частиною першою, другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що співвласники зобов'язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що метою створення об'єднання являється, забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
У своїй діяльності ОСББ керується Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання обслуговувати та проводити поточний ремонт житлового будинку та прибудинкової території, надавати інші послуги, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги у строки та на умовах, передбачених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ вправі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтних фондів.
Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Відповідно до ч. 2 статті 13 цього Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» на співвласника покладено зобов'язання: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 року № 417-VIII законодавець передбачив: зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здавання у найм (оренду) квартир і/або нежитлових приміщень державної чи комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир і/або приміщень.
Таким чином, за вищенаведеними нормами Цивільного кодексу України та спеціальними профільними законами України, відповідач зобов'язаний виконувати встановлений законом цивільний обов'язок - сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому загальними зборами Об'єднання.
Убачається, що відповідач свої зобов'язання, як є наймач квартири АДРЕСА_1 порушив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі в 8663,00 грн, з них заборгованість: з внеску на управління будинком та прибудинковою територією - 245 грн., внеску на ремонт житлового приміщення - 1078 грн., внеску на капітальний ремонт ліфтів - 6 140 грн., внеску на зміну вікон в місцях загального користування - 1200 грн.
Розрахунок заборгованості наданий позивачем на обґрунтування позовних вимог відповідачем не спростовано, оскільки свого контррозрахунку він до суду не подавав.
Нарахування заборгованості за надані послуги відповідачу проводилось на підставі кошторисів, затверджених рішеннями, оформлені у вигляді Протоколів, прийнятими на загальних зборах № 10 від 05 березня 2021р, № 14 від 26 серпня 2022р., які у судовому порядку недійсними не визнавались, а тому доводи апеляційної скарги про неналежність такого доказу безпідставні.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Враховуючи обов'язок відповідача як споживача послуг з утримання будинку та прибудинкової території, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі за отримані послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення вартості наданих послуг в судовому порядку.
Відсутність індивідуального договору між позивачем та відповідачами не є підставою для звільнення відповідачів від сплати житлових послуг, які надає позивач (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».)
Таким чином, суд першої інстанції вірного висновку дійшов про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2023 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18 січня 2024 року.
Головуючий :
Судді :