Справа № 541/1127/23 Номер провадження 22-ц/814/443/24Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л.Г. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
16 січня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 червня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Ряжко Ольга Вікторівна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування
коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
04.04.2023 адвокат Скворцова Л.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою в якій просила: поновити термін позовної давності, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , яке незаконно отримала у власність відповідач ОСОБА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 54,2 кв.м, загальною площею 83,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 .
Вважає, що відповідач ОСОБА_1 не мала права отримувати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , оскільки житловий будинок в цілому повинен належати їй (позивачці), як спадкоємцю, що прийняла спадщину належним чином у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 червня 2023 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Ряжко О.В. 26.09.2019 ОСОБА_1 на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 073,60 грн судового збору.
коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
Із вказаним рішенням в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не погодилась відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, прохаючи в зазначеній частині рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вказувала на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що всупереч вимогам ст. 264 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог. Заява про уточнення позовних вимог надійшла до суду під час судового розгляду справи, а не під час підготовчого засідання.
При розгляді справи місцевий суд не врахував правові висновки Верховного суду України, висловлені у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16 щодо застосування строків позовної давності. Вказувала про можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав з 26 вересня 2019 року шляхом отримання інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зазначила, що місцевий суд не врахував правової позиції Верховного Суду у справі № 385/321/20 від 05.09.2022 щодо початку перебігу строку позовної давності, який необхідно обраховувати з моменту видачі свідоцтва про право на спадщину.
узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
13.12.2023 до апеляційного суду від представника позивача, адвоката Скворцової Л.В., надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких прохали рішення місцевого суду залишити без змін.
Зазначені пояснення по своїй суті не є відзивом на апеляційну скаргу, відсутні дані про направлення копії пояснень учасникам справи, тому апеляційним судом не враховуються.
Щодо процесуальної можливості розгляду справи апеляційним судом за відсутності учасників справи, що у судове за сідання не з'явились.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У судове засідання 16.01.2024 учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомлені судом про дату час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли.
Учасники справи не є зареєстрованими користувачами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Судові повістки-повідомлення про судове засідання 16.01.2024 направлялись сторонам за наступними адресами:
ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 ; конверт повернувся до апеляційного суду без вручення з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою». 13.12.2023 від представника ОСОБА_2 , адвоката Скворцової Л.В., надійшли пояснення у справі, відповідно до яких остання повідомила про неможливість прибуття у судове засідання та прохала апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 ; конверт повернувся до апеляційного суду без вручення з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Додатково відповідач ОСОБА_1 повідомлена апеляційним судом про судове засідання 16.01.2024 в телефонному режимі, про що в матеріалах справи наявна телефонограма, складена 03.01.2024, а також шляхом надіслання 27.12.2024 SMS-повідомлення на тел. НОМЕР_1 (зазначений в апеляційній скарзі) (довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» наявна в матеріалах справи).
Адвокат Педорич В.І., що представляв інтереси відповідачки ОСОБА_1 у суді першої інстанції, повідомив апеляційний суд про відсутність повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі в суді апеляційної інстанції, про що складено телефонограму.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
ОСОБА_1 , як скаржник, що ініціювала апеляційне провадження, будучи обізнаною про перегляд справи апеляційним судом, у судові засідання, що призначались апеляційним судом 19.12.2023, 16.01.2024 жодного разу не з'явилась, про причини неявки чи зміну адреси фактичного місця проживання суд не повідомляла, у зв'язку із чим колегія суддів апеляційного суду вважає, що неявка скаржника не перешкоджає перегляду справи апеляційним судом.
встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Місцевим судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миргороді Полтавської області померла ОСОБА_3 - бабуся позивачки ОСОБА_2 , про що 25 червня 2015 року зроблено відповідний актовий запис за № 318 та видано свідоцтво про смерть.
Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно та майнові права. За життя остання 10.03.2005 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої миргородської державної нотаріальної контори Смагою Л.М., яким заповіла все своє майно ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про зміну імені від 09 жовтня 2015 року, виданим Окружним судом штата Орегон у справі № Р1509049, відповідно до рішення про зміну імені повнолітньої людини, ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_2 .
13.11.2015 ОСОБА_2 направила приватному нотаріусу Миргородського міськрайонного нотаріального округу Полтавської області Гриб Ю.М. заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_5 , чоловік померлої ОСОБА_3 , 04.09.2015 надав приватному нотаріусу Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гриб Ю.М. заяву про відмову від обов'язкової частки в спадщині померлої дружини, як непрацездатний пенсіонер за віком. Будь-яких дій щодо відкликання поданої заяви ОСОБА_5 не вчиняв.
З повідомлення приватного нотаріуса Миргородського міськрайонного нотаріального округу від 16.03.2018 року за вих. №63/02-14 ОСОБА_2 стало відомо, що 16 березня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_5 йому, як чоловіку спадкодавця, було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частки на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований у АДРЕСА_1 , як на частину спільного майна подружжя.
Для захисту своїх спадкових прав, ОСОБА_2 , через свого представника, звернулася до суду.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
Після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , як спадкоємець, отримала свідоцтво про право на спадщину - 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 .
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25.05.2021, яке було залишено в силі постановою Верховного Суду від 16.11.2022, визнано недійсним свідоцтво про право власності від 16 березня 2018 року, видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гриб Юлією Миколаївною на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частку у справі спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке в цілому складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що в даному випадку встановлено порушення спадкових прав позивача ОСОБА_2 , що є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а саме видачею відповідачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, оскільки рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25.05.2021, яке набрало законної сили, визнано недійсним свідоцтво про право власності від 16 березня 2018 року, видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гриб Юлією Миколаївною на ім'я ОСОБА_5 , на частку у справі спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке в цілому складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я відповідача ОСОБА_1 . 26.09.2019 приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. місцевий суд визнав недійсним, оскільки ОСОБА_1 не мала законних підстав на спадкування вказаного житлового будинку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на спадщину, місцевий суд зазначив, що оскільки спір щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після винесення обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину позивачеві.
Як встановлено в постанові Верховного Суду від 16.11.2022, ОСОБА_2 в установлений законом шестимісячний термін прийняла спадщину, оскільки 13.11.2015 направила приватному нотаріусу Миргородського міськрайонного нотаріального округу Полтавської області Гриб Ю.М. заяву про прийняття спадщини. В матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса Гриб Ю.М. про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, що є обов'язковою умовою для звернення до суду для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Місцевий суд також зазначив, що позивач не позбавлена права оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі, тому у задоволені позову в частині визнання права власності на спадщину за заповітом слід відмовити.
Суд критично поставився до тверджень сторони відповідача, що позивач, згідно з даними її попереднього паспорту громадянина США від 23 серпня 2011 року, станом на 23 серпня 2011 року мала прізвище ОСОБА_2 і була громадянкою США, а згідно з копією свідоцтва про зміну імені Окружного суду штата Орегон округ Клакамас від 09 жовтня 2015 року (тобто уже після отримання позивачем паспорта на прізвище ОСОБА_6 ) ім'я « ОСОБА_7 » було змінено на « ОСОБА_8 », тобто, що саме позивачу цим свідоцтвом було змінено прізвище, оскільки, як вказано в постанові Верховного Суду від 16.11.2021, позивачка 13.11.2015 подала приватному нотаріусу Гриб Ю.М. нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини, її підпис засвідчено, подано апостиль, яким засвідчено справжність підпису компетентної особи, яка підписала офіційний документ. Згідно із Гаазькою конвенцією зазначений документ є чинним в усіх країнах - учасницях конвенції, яким є і Україна і США.
Щодо застосування строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що порушення права позивача на отримання спадщини за заповітом слід обраховувати з 18.04.2021, коли під час розгляду цивільної справи № 541/2069/19 стороні позивача стало відомо, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частки житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 , що встановлено рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25.05.2021 та постановою Верховного Суду від 16.11.2022. Тому, позивач звернулася до суду за захистом порушених прав в межах строку позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Місцевий суд вірно дійшов висновку, що відповідачка у справі, ОСОБА_1 , не мала правових підстав для отримання спадщини на 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 .
Такого висновку місцевий суд дійшов надавши вірну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а саме рішенню Шишацького районного суду від 25 травня 2021 року у справі № 541/2069/19.
Апеляційна скарга не містить жодного доводу щодо права ОСОБА_1 на частину даного будинку.
Є безпідставними і доводи апеляційної скарги в частині, щодо обставин зміни прізвища позивачки з ОСОБА_9 на ОСОБА_6 .
Апелянт не оспорює той факт, що це одна ж й та сама особа.
Щодо наявності порушень норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що в поданій до місцевого суду позовній заяві позивач прохала визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , який незаконно отримала у спадщину відповідач ОСОБА_1
05.06.2023 позивач подала уточнену позовну вимогу, в якій уточнила резолютивну частину свого позову. (а.с. 125).
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 08 червня 2023 року відмовлено позивачу в прийнятті заяви про уточнення позовних вимог. (а.с. 134)
У відповідності з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з резолютивної частини судового рішення, вона відповідає змісту заявленої позовної вимоги.
Уточнення місцевим судом дати та місця видачі спірного свідоцтва, по своїй суті, не є виходом за межі позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків місцевого суду не спростовують.
Щодо строку позовної давності
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У частині першій статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Правова природа вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не може бути ототожнена та/або кваліфікована як негаторний позов.
Об'єднана палата звертає увагу, що за своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України.
В постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 Об'єднана Палата наголосила на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов'язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об'єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об'єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.
Враховуючи обставини справи, місцевий дійшов вірного висновку, що позивачка у справі дізналася про порушення свого права 18.04.2021, під час розгляду справи № 541/2069/19, в якій сторонами у справі були як позивачка, так і відповідачка ОСОБА_1 .
Апелянт зазначає, що строк позовної давності розпочався з 26 вересня 2019 року.
Законом України № 540-IX від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020
Таким чином трирічний строк позовної давності на пред'явлення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 26 вересня 2019 року на час звернення позивачки до суду не сплив.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 січня 2024 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль