Номер провадження 22-ц/821/100/24Головуючий по 1 інстанції
№ 22-ц/821/100/24 Справа № 691/1237/22 Категорія: 304090000 Черненко В.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
16 січня 2024 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.,
секретар: Новицька О.М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначало, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21.08.2007 уклали кредитний договір № CSR0GA01160110, згідно з яким АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 56150,00 грн на термін до 22.08.2017, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитним договором. Згідно з умовами договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином договір не виконував, у зв'язку з чим, станом на 10.11.2022 виникла заборгованість.
Відтак, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту № CSR0GA01160110 від 21.08.2007, яка станом на 10.11.2022 складала 254901,32 грн, з яких: 31060,95 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 47551,67 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2607,12 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 173681,58 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції дійшов висновків, що: виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором було забезпечено договором іпотеки, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , від 21.08.2007; ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», реалізувало своє право на погашення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення до Городищенського районного суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (рішенням районного суду позовні вимоги задоволені повністю); згідно з рішенням Городищенського районного суду від 17.11.2009 у справі №2-234/2009 було звернуто стягнення на предмет іпотеки і заборгованість за Кредитним договором у даному рішенні була вказана в повному обсязі.
Таким чином, після ухвалення Городищенським районним судом Черкаської області рішення від 17.11.2009 у справі №2-232/2009, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSR0GA01160110 від 21.08.2007, було звернене стягнення на належне ОСОБА_1 будинковолодіння та земельну ділянку з метою погашення заборгованості у повному обсязі, припинились правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі № CSR0GA01160110 від 21.08.2007, зокрема щодо нарахування відсотків, комісії та штрафних санкцій у виді пені. У той же час, у разі невиконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором боржником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Проте, не дивлячись на вказані вище положення чинного законодавства, а також практику їх застосування Верховним Судом, позивач необґрунтовано звернувся до Городищенського районного суду Черкаської області із позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Суд першої інстанції вказав, що АТ КБ «Приватбанк» керуючись ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та звернувшись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, змінив строк виконання Кредитного договору, тому слід констатувати, що строк дії Кредитного договору вважається таким, що настав у день набрання відповідним судовим рішенням законної сили, тобто у даному випадку 28.12.2009.
У зв'язку із цим, усі кошти, які перераховувались ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором після 28.12.2009, ЗАТ (ПАТ, АТ) КБ «Приватбанк» мав зараховувати на погашення тіла кредиту, а також процентів, комісії та пені, що визначені у рішенні Городищенського районного суду Черкаської області від 17.11.2009 у справі №2-234/2009.
Однак, як вбачається із поданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 10.11.2022, після 28.12.2009 відповідачем ОСОБА_1 сплачено позивачу 137 633,98 грн, які, на думку суду, останнім безпідставно зараховані на погашення відсотків, комісії та пені згідно умов Кредитного договору, та у сумі становили 50033,42 грн.
Таким чином, враховуючи суму заборгованості позивача, визначену судовим рішенням в розмірі 50033,42 грн та суму коштів, фактично сплачену відповідачем позивачу після 28.12.2009 (дата набрання вказаним рішенням законної сили), суд першої інстанції вважав, що відповідач повністю погасив свою заборгованість по кредитному договору, а тому вимоги позивача до задоволення не підлягають.
19 жовтня 2023 року Городищенським районним судом Черкаської області ухвалене додаткове рішення, яким стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 12000,00 грн, що складається з витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн та «гонорару успіху» у сумі 2000 грн.
Мотивуючи прийняте додаткове рішення, суд першої інстанції вказав, що оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а представник відповідача у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, докази, надані представником, суд вважав належними, достатніми, від позивача АТ КБ «Приватбанк» ні заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, ні клопотання про зменшення розміру судових витрат не надходило, тому заяву слід задовольнити та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката на загальну суму 12000 грн.
Не погоджуючись з рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 04.10.2023 та додатковим рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 19.10.2023, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказані рішення скасувати та ухвалити нові.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що після ухвалення Городищенським районним судом Черкаської області 17.11.2009 рішення у справі № 2-234/2009, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.08.2007, сторонами по справі було укладено додаткову угоду від 11.12.2015.
Додатковою угодою від 11.12.2015 сторони внесли зміни до кредитного договору від 21.08.2007 та зобов'язання сторін змінилися.
Скаржник зазначає, що предметом позовних вимог у даній справі є неналежне виконання відповідачем зобов'язань вже з урахуванням умов, викладених у Додатковій угоді, а тому АТ КБ «ПриватБанк» правомірно нараховував відсотки, пеню та комісію за зміненими умовами Договору.
Враховуючи, що Додаткова угода не скасована, недійсною не визнавалася, відтак вона підлягає виконанню.
Скаржник також вказує, що хибним є висновок суду, що погашення, які здійснював відповідач після ухвалення 17.11.2009 рішення, стосуються саме виконання рішення, оскільки рішення у справі № 2-234/2009 в частині звернення стягнення до виконання не пред'являлося, а у виписці по рахунку в призначенні платежу не зазначено, що дані погашення стосуються саме виконання рішення. Навпаки, зазначено погашення боргу за кредитним договором, тобто виконання відповідачем умов договору, у т.ч. і умов Додаткової угоди.
Щодо пропуску строків позовної давності АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі зазначає, що п. 6 Додаткової угоди сторони встановили строк позовної давності тривалістю 50 років, а тому такий строк позивачем не пропущено.
Щодо стягнення додатковим рішенням з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу та гонорару успіху, скаржник зазначив, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн перевищує встановлені чинним законодавством граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, крім того, така сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг, а тому підлягає зменшенню.
Зобов'язання з приводу сплати клієнтом на користь свого представника певної суми грошових коштів у формі гонорару успіху виникають виключно між адвокатом і клієнтом, а тому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, зазначені домовленості між сторонами договору про надання правової допомоги не можуть зобов'язувати суд покладати на іншу сторону саме такого виду витрати.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 не надходив.
Заслухавши доповідача, представника відповідача - адвоката Петренка О.В. в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21.08.2007 уклали кредитний договір № CSR0GA01160110, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 56150,00 грн на термін 22.08.2017 (а.с. 10-12).
Пунктом 2.3.7 кредитного договору визначено, що банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1 даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3.
Пунктом 7.3 зазначеного кредитного договору визначено, що забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним Договором виступає житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт укладення договору іпотеки також підтверджується рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 17.11.2009 у справі № 2-234/2009 за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення.
Із матеріалів справи вбачається, що ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», у 2009 році зверталося до Городищенського районного суду Черкаської області з позовом, в якому містилась вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № CSR0GA01160110 від 21.08.2007 (справа № 2-234/2009).
Рішенням Городищенського районного суду від 17.11.2009 у справі № 2-234/2009 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSR0GА01160110, укладеним 21.08.2007 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , в розмірі 56150 грн, було звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, площею 66,1 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 48-49).
При цьому, з мотивувальної частини вказаного судового рішення вбачається, що станом на день розгляду зазначеної справи, ОСОБА_1 заборгував ЗАТ КБ «Приватбанк» 50033,42 грн, з яких 47151,57 грн - заборгованість за кредитом, 2474,38 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 263,55 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, та 143,92 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Рішення Городищенського районного суду від 17.11.2009 у справі № 2-234/2009 набрало законної сили 28.12.2009.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З поданого до суду першої інстанції позивачем розрахунку заборгованості за договором № CSR0GA01160110 від 21.08.2007, станом на 10.11.2022 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» складає 254901,32 грн, з яких: 31060,95 грн - загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 47551,67 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 2607,12 грн - заборгованість з комісії; 173681,58 грн - загальна сума нарахованої пені (а.с. 5-8).
Вказаний вище розрахунок заборгованості відповідача здійснено позивачем за період з 21.08.2007 по 10.11.2022.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідально до умов договору і вимог цивільного законодавства та у встановлений у зобов'язанні строк.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що банк, звертаючись у 2009 році до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, які належать ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSR0GА01160110 від 21.08.2007, використав право вимагати дострокове повернення усієї суми кредиту, яка, як вбачається з рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17.11.2009 у справі № 2-234/2009, складала на момент звернення до суду 50033,42 грн (у т.ч. 47151,57 грн - заборгованість за кредитом; 2474,38 - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 263,55 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 143,92 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором).
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, про що правильно було зазначено судом першої інстанції.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Відтак, починаючи з дня звернення АТ КБ «ПриватБанк» до Городищенського районного суду Черкаської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, право АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати проценти за кредитним договором № CSR0GА01160110 від 21.08.2007 припинилося.
З рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17.11.2009 у справі № 2-234/2009, яке набрало законної сили, встановлено, що на момент звернення ЗАТ КБ «ПриватБанк» до суду, заборгованість ОСОБА_1 перед банком складала 50033,42 грн.
З матеріалів даної справи, зокрема, розрахунку заборгованості, вбачається та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції, що відповідачем з жовтня 2010 року по листопад 2022 року сплачено позивачу в рахунок погашення заборгованості 137633,98 грн.
З викладеного вбачається, що відповідачем погашено заборгованість, визначену рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 17.11.2009 у справі № 2-234/2009, у повному обсязі.
Зарахування банком сплачених відповідачем сум в рахунок погашення відсотків, комісії та пені, які безпідставно були нараховані позивачем після 28.12.2009, є неправомірним.
Укладення додаткової угоди до кредитного договору, яким внесено зміни до кредитного договору, не змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, які змінено банком шляхом пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_1 у 2009 році, за наслідками розгляду яких було ухвалено відповідне рішення, яке набрало законної сили, та не створює жодних правових наслідків у даному випадку.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування скаржником не доведено та колегія суддів не вбачає.
Щодо правомірності додаткового рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснював адвокат Петренко О.В., що підтверджується ордером № 1050870 від 23.03.2023 (а.с. 45), договором № б/н про надання правничої допомоги від 22.03.2023 (а.с. 119-120), квитанціями про оплату юридичних послуг від 23.03.2023 №23/03/23-1, від 06.06.2023 № 06/06/23-1, від 22.09.2023 № 22/09/23-1, від 04.10.2021 № 04/10/23-1 (а.с. 121-124), детальним описом робіт, наданих адвокатом, та їх вартість (а.с. 125-126), актом виконаних робіт від 08.10.2023 (а.с. 127).
Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що сторона відповідача повідомила суд про те, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи № 691/1237/22, складає 12000,00 грн. У відзиві також зазначено, що докази понесення судових витрат будуть надані суду у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с. 43-44).
Крім того, як встановлено з протоколу судового засідання від 04.10.2023, адвокатом Петренком О.В. було зроблено усну заяву про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
12.10.2023 відповідачем, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, було подано до Городищенського суду Черкаської області заяву про розподіл судових витрат, в якій сторона відповідача просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2000,00 грн - гонорар успіху.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відтак, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог у даній справі відмовлено повністю, беручи до уваги підтвердження належними доказами доводів сторони відповідача про понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, та відсутність у матеріалах справи до ухвалення судом додаткового рішення клопотань сторони позивача в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зважаючи те, що суд вправі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу виключно на підставі клопотання іншої сторони, колегія суддів вважає, що додаткове рішення від 19.10.2023 є обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року - без змін.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року, залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року та додаткове рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 січня 2024 року.
Судді: Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
О.М. Новіков