Дата документу 17.01.2024Справа № 554/505/24
Провадження № 1-кс/554/1235/2024
17 січня 2024 р. м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря : ОСОБА_2
за участю прокурора : ОСОБА_3
за участю підозрюваного: ОСОБА_4 ,
за участю захисника- ОСОБА_5
розглянувши в залі суду в м. Полтаві клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, призваного до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 26.12.2022, перебуваючого у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого 10.10.2023, Борзнянським районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсотп'ятдесят) гривень, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170010000436 від 27.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170010000436 від 27.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 призвано на військову службу по мобілізації третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 26.12.2022.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовійчастині) від 21.06.2023 № 153, солдата ОСОБА_4 з 21.06.2023 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначено на посаду гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. ОСОБА_4 вважається таким, що з 21.06.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2023 № 244, солдат ОСОБА_4 вважається таким, що вибув у щорічну основну відпустку за 2023 рік до Чернігівської області, строком на 10 діб з 15.09.2023 по 24.09.2023.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2023 № 256, солдат ОСОБА_4 , гранатометник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , який не прибув з відпустки 25.09.2023 вважається таким, що самовільнозалишив військову частину. З 25.09.2023 солдата ОСОБА_4 знято зі всіх видів забезпечення при військовій частині.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 № 278, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_4 , гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону з 17.10.2023 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливийперіод.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зізмінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримуватиінших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовців важаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Так, 15.09.2023, солдат ОСОБА_4 вибув з військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення школи), у щорічну основну відпустку за 2023 рік у Чернігівську область, строком на 10 (десять) діб, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2023 № 244, з якої мав повернутися до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 25.09.2023.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій протиправний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об'єктивних та поважних підстав для нез'явлення вчасно на службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, не з'явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та перебував поза її межами, при цьому час проводив на власнийрозсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючижодних заходів до повернення у військову частину НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
16.01.2024 солдата ОСОБА_4 було затримано внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
У період своєї відсутності, а саме з 25.09.2023 по 16.01.2024, солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальноїможливості для цього.
Таким чином, 25.09.2023 гранатометник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , умисно не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 16.01.2024.
17.01.2024 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Прохали застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб з утриманням у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та прохав його задовольнити.
Підозрюваний вину визнав та пояснив , що знаходився вдома , поважних причин неприбуття до військової частини не було. Захисник прохала визначити розмір застави.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
1.Актом службового розслідування та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності)від 03.10.2023№ 148 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття з відпустки до військової частини солдата ОСОБА_4 ».
2.Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 30.10.2023.
3.Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.10.2023.
4.Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.10.2023.
5.Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30.10.2023.
6.Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 30.10.2023.
7.Інформацією отриманою за запит слідчого, у порядку ст. 93 КПК України, з військової частини НОМЕР_1 .
8.Матеріалами отриманими на виконання доручення слідчого, у порядку ст. 40 КПК України, з першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
9.
Крім того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
На теперішній час органом досудового розслідування вживаються заходи щодо встановлення всіх обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у тому числі допити свідків, відшукання речей та документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Аналізуючи поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків:
1. Так, ОСОБА_4 через тяжкість інкримінованогойому кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування, у зв'язку чим, у сторони обвинувачення достатньо підстав вважати, що у разі не застосування до ньогозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду.
2. Підозрюваний ОСОБА_4 може тиснути та впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще не допитані, у цьому ж кримінальному провадженні.
Підґрунтям такого ризику є те, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, на учасників кримінального провадження, з метою запобігання надання ними правдивих показань, зокрема, на вже допитаних свідків та інших свідків, в тому числі з мотивів помсти їм за надані в ході досудового розслідування показання, чи з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Враховуючи викладене, існує ризик здійснення тиску на вказаних осіб з боку підозрюваного.
Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1
ст. 177 КПК України, - незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
3. Підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, шляхом уникнення від явок до органу досудового розслідування та суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Вказане також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відтак є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв'язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя під час дії воєнного стану має право при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піл вартою , враховуючи підстави та обставини , передбачені ст. ст. 177, 178 цього кодексу, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину , передбаченому ст. 407 КПК України.
Зважаючи на обставини вчиненого кримінального правопорушення, відсутність поважних причин залишення військоовї частини, вважаю за недоцільне при постановленні судом ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначення альтернативного запобіжного заходу застави.
Приймаючи до уваги вищевикладене, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, керуючись вимогами ст. 176 - 178, 182, 183, 194 КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб з утриманням у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Строк рахувати із 16.01.2024 р. до 15.03.2024 р.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1