Справа № 369/7765/23
Провадження №1-кп/369/1139/24
16.01.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарці ОСОБА_2
за участі прокурорки ОСОБА_3
захисниці ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
На розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5 за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурорка просила призначили зазначене клопотання до судового розгляду. Захисниця підтримала думку прокурорки.
Суд, дослідивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшов до наступних висновків.
Так, згідно ст. 283 КПК України однією із форм завершення досудового розслідування є звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
При цьому, згідно з ч.1 ст.511 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру повинне відповідати вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
При цьому, згідно ч.2 ст.292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинне містити клопотання і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Стаття 291 КПК України не містить вимог про викладення в обвинувальному акті доказів, доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.503 КПК України кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій.
Відповідно до ч.1 ст.504 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 39 КПК України.
Однак, в порушення вищевказаних норм у клопотанні зазначається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Крім того, зі змісту клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру вбачається, що в ньому сформульоване не суспільно небезпечне діяння, яке має інкримінуватися особі, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, а фактично сформульоване кримінальне правопорушення, оскільки поряд з викладом об'єктивних ознак також викладені і суб'єктивні ознаки частини третьої статті 185 КК України, зокрема йде посилання на умисний характер діяння, його мету та мотив.
У стані неосудності особа не здатна розуміти своїх дій та керувати ними, а мета і мотив, які особа має чітко усвідомлювати, як ознаки суб'єктивної сторони складу злочину за наявності такого стану відсутні, то встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим.
Крім того, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про зміну порядку досудового розслідування в порушення вимог ст. 503 КПК України.
Так згідно частини 2 ст. 503 КПК України, якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.
Крім того, згідно клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, під час досудового слідства встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 202 від 04.05.2023, ОСОБА_5 , в період коли були скоєні інкриміновані йому дії страждав на психічне захворювання - гіпоманію, F30.0 за МКХ-10. ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій не міг та в даний час не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 на даний час страждає на психічне захворювання - гіпоманію, F30.0 за МКХ-10. За своїм психічним станом ОСОБА_5 на даний час не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 , потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, тобто передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України. ОСОБА_5 в період до якого відносяться інкриміновані йому дії, будь-якого хворобливого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, його поведінка була обумовлена його психічним захворюванням.
Тобто на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 діянь останній був обмежено осудним.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КК України. підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Суд також враховує п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», виходячи з якого, оскільки згідно зі ст.20 КК України особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати, що справу щодо такої особи необхідно направляти до суду з обвинувальним актом, в якому мають міститися дані про психічне захворювання цієї особи.
Як передбачено п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення як повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Виходячи з ч.1 ст.315 КПК України, суд проводить підготовку до судового розгляду під час підготовчого судового засідання, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, зокрема, щодо повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо таке не відповідає вимогам цього Кодексу.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5 за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підлягає поверненню прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.20 КК України, ст.ст.314-315 КПК України, суд, -
Повернути прокурору Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5 за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1