65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4353/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/4353/23
За позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, пр. Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 38727770)
До відповідача: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672)
про стягнення 2128234,27 грн.
Представники:
Від позивача: Тодорашко А.В., самопредставництво
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” про стягнення 2107475,01 грн. боргу та 20759,26 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2023р. прийнято позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4353/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "06" листопада 2023 р. о 11:15. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 06.11.2023р. о 11:15.
01.11.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
06.11.2023р. у судовому засіданні, на задоволення клопотання відповідача, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.11.2023р. о 09:45.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/4353/23 Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ” про судове засідання, яке відбудеться "27" листопада 2023 р. о 09:45.
27.11.2023р. судове засідання не відбулось через відсутність електропостачання в приміщенні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2023р. призначено підготовче засідання по справі №916/4353/23 на "18" грудня 2023 р. о 11:40.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/4583/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "15" січня 2024 р. о 12:40. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 15.01.2024р. о 12:40.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем за час розгляду справи відзиву надано не було.
У судовому засіданні 15.01.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.01.2024р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача справи, суд встановив.
Позивачем було зазначено суду, що між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Балансоутримувач-1) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Балансоутримувач-2) було укладено Договір про спільне використання державного нерухомого майна № 238-П-ІЛФ-15 від 23.11.2015 (далі - Договір).
Права та обов'язки Балансоутримувача-1 за Договором реалізує Чорноморська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (раніше - Іллічівська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Іллічівського морського порту) (далі - Балансоутримувач-1/ЧФ ДП «АМПУ»).
Предметом цього Договору є врегулювання відносин щодо спільного використання та утримання сторонами державного нерухомого майна - інженерного корпусу ІВЦ (адміністративна будівля), що є державною власністю та перебуває окремими частками в господарському віданні сторін та на їх балансовому обліку.
Відповідно до п. 4.2 Договору ДП «МТП «Чорноморськ» зобов'язується відшкодовувати ЧФ ДП «АМПУ» долю витрат, пов'язаних із прибиранням, технічним та санітарним обслуговуванням, утриманням, поточним та капітальним ремонтами місць загального користування, визначених у Додатку 1 до Договору, а також внутрішніх мереж загального користування, ліфтів, фасаду та даху будівлі, сховища цивільної оборони, прибудинкової території визначеної за технічним паспортом будівлі, вивезенням твердих побутових відходів.
Згідно п.5.5. Балансоутримувач-2 відшкодовує належну йому частину витрат, пов'язаних з утриманням та забезпеченням експлуатації будівлі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача-1 не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним.
Позивачем було зазначено суду, що ЧФ ДП «АМПУ» було виставлено та надано ДП «МТП «Чорноморськ» для оплати наступні рахунки:
- № Пр/1993 від 31.03.2023 на суму 692 827,37 грн.;
- № Пр/2651 від 30.04.2023 на суму 802 430,84 грн.;
- № Пр/3198 від 31.05.2023 на суму 361 415,78 грн.;
- № Пр/3202 від 30.06.2023 на суму 112 187,82 грн.;
- № Пр/3705 від 31.07.2023 на суму 73 433,22 грн.;
- № Пр/4668 від 31.08.2023 на суму 65 179,98 грн.
За поясненнями позивача, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеними рахунками прийнято, підписано уповноваженою особою ДП «МТП «Чорноморськ» та засвідчено печаткою підприємства.
Позивачем було зазначено суду що в порушення зазначених статей законодавства та умов Договору відповідачем вищезазначені рахунки до теперішнього часу не сплачено, у зв'язку з чим за державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» рахується заборгованість у сумі 2107475,01 грн.
Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, які складають 20759,26 грн. а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача боргу - 2107475,01 грн. та 3% річних - 20759,26 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» виникли на підставі укладеного між ними Договору про спільне використання державного нерухомого майна № 238-П-ІЛФ-15 від 23.11.2015р.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт надання відповідачу послуг, обумовлених договором, однак, належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості, відповідачем суду не надано.
Судом враховано, що позивачем на користь відповідача були виставлені рахунки №Пр/1993 від 31.03.2023 на суму 692827,37 грн.; № Пр/2651 від 30.04.2023 на суму 802430,84 грн.; № Пр/3198 від 31.05.2023 на суму 361415,78 грн.; № Пр/3202 від 30.06.2023 на суму 112187,82 грн.; № Пр/3705 від 31.07.2023 на суму 73433,22 грн.; № Пр/4668 від 31.08.2023 на суму 65179,98 грн.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про спільне використання державного нерухомого майна № 238-П-ІЛФ-15 від 23.11.2015р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 2107475,01 грн. боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних у розмірі - 20759,26 грн.
Суд, переривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем 3% річних, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 25538,81 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, пр. Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 38727770) борг у розмірі 2107475 (два мільйони сто сім тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 20759 (двадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 26 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 25538 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 81 коп.
Повний текст рішення складено 17 січня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко