Справа № 420/33069/23
15 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу при звільненні) у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу при звільненні) у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2023 році позивач був звільнений з військової служби з посади заступника начальника речового складу військової частини НОМЕР_1 . Виключений зі списків частини та всіх видів забезпечення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2023 № 258 з 15.09.2023 року. Військовою частиною НОМЕР_1 були виписані та надіслані до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки грошовий атестат та довідка про додаткові види забезпечення, на їх підставі Одеським обласним територіальний центром комплектування та соціальної підтримки було визначено розмір пенсії позивача. Протягом 2018-2023 при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача посадовий оклад та оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт. Також з використанням цих величин та відповідно до вищезазначеного наказу позивачу було виплачено виплати, належні при звільненні, а саме - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів); - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів); - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів); - грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; - грошова допомога на оздоровлення в ці роки (2020, 2021, 2022, 2023) також нараховувалася не вірно; - одноразову грошову допомогу при звільненні також виходячи із множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт. У зв'язку з визнанням протиправними та скасуванням п. 1, п. 2 та п. 6 Постанови КМУ № 103, а відповідно і відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови КМУ № 704 та п. 5 і додатку 2 Порядку №45, тобто у зв'язку зі змінами в законодавстві, з 29.01.2020 року у Відповідача виник обов'язок у перерахунку грошового забезпечення позивача. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 29.01.2020 року перерахунку грошового забезпечення та виплат, належних позивачу при звільненні, тому звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.12.2023 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що лише 12.05.2023 Постановою КМ України від 12 травня 2023 р. № 481 було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), та викладено абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. Таким чином, з 29.01.2020 року по 20.05.2023 при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення Позивача та інших належних до отримання виплат у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, Військова частина НОМЕР_1 діяла відповідно до приписів пункту 4 постанови №704, текст якої було викладено наступним чином : «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14», а з 20.05.2023 дня набрання чинності Постанови КМ України від 12 травня 2023 р. № 481 розмір посадового окладу, окладу за військовим званнями Позивача розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Крім того, оскільки останній день виконання обов'язків за посадою Позивача припадав на 15.09.2023, то розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, дні додаткової відпустки, а також розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення обчислювався виходячи з розміру грошового забезпечення Позивача за останньою займаною штатною посадою станом на 15.09.2023 згідно приписів пункту 4 постанови №704, в редакції Постанови КМ України від 12 травня 2023 р. № 481 (шляхом множення 1762 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням). Крім того, до 15.09.2023 року, дії Позивача щодо захисту своїх прав були пасивними при тому, що нічого не перешкоджало Позивачу звернутися до суду з адміністративним позовом у встановлені законом строки. Натомість позивачем пропущено встановлений КАС України строк на звернення до суду із даним позовом.
14.12.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі змінювати базовий державний соціальний стандарт (прожитковий мінімум для працездатних осіб) як розрахункову величину для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, та установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів в розмірі 1762,00 грн., так як це не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону № 2017-III). Аналогічні правові висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року по справі №400/6214/21. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у 2023 році ОСОБА_1 був звільнений з військової служби з посади заступника начальника речового складу військової частини НОМЕР_1 .
Виключений зі списків частини та всіх видів забезпечення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2023 № 258 з 15.09.2023 року.
Військовою частиною НОМЕР_1 були виписані та надіслані до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки грошовий атестат та довідка про додаткові види забезпечення, на їх підставі Одеським обласним територіальний центром комплектування та соціальної підтримки було визначено розмір пенсії позивача.
Протягом 2018-2023 при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача посадовий оклад та оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Також з використанням цих величин та відповідно до вищезазначеного наказу позивачу було виплачено виплати, належні при звільненні, а саме - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів); - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів); - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів); - грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; - грошова допомога на оздоровлення в ці роки (2020, 2021, 2022, 2023) також нараховувалася не вірно; - одноразову грошову допомогу при звільненні також виходячи із множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт.
На переконання позивача, відповідачем допущено бездіяльність щодо не проведення з 29.01.2020 перерахунку грошового забезпечення та виплат, належних позивачу при звільненні, що зумовило його звернутися до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 рік не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п.4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у 2020, 2021, 2022, 2023 рр. є протиправним.
Таким чином, з 01.01.2020 для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням розрахованих згідно з Постановою № 704 у 2020-2023 роках повинні застосовуватися нормативно-правові акти, які мають вищу юридичну силу, тобто Закони України про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому суд враховує, що згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежуються строком.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022 р.) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В свою чергу, п. 1 розділу ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно із ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами є необґрунтованим та судом відхиляються.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу при звільненні) у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови № 704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу при звільненні) у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк