Справа № 420/8302/22
15 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства “Інженерна компанія “Політех” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
Приватне Підприємство “Інженерна компанія “Політех” (далі - позивач, ПП “Інженерна компанія “Політех”) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021 року.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що з метою декларування товару, отриманого від продавця - Компанії "DOLPHIN RUBBER INDUSTRIES INDUSTRIAL DEVELOPMENT PLOT" згідно умов контракту № 30 від 03.08.2021 року, декларантом позивача подано митну декларацію № UA500500/2021/229174 від 22.12.2021, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури (інвойсу). На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення Позивачем було подано Відповідачу документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, які не містять ніяких розбіжностей, неоднаковості як стосовно ціни товару, так і будь-якої іншої інформації. Напроти, містять всі необхідні реквізити і відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відомостей про ціну, яка була сплачена за ці товари. Проте, відповідач в оскаржуваному рішенні не обґрунтував які саме сумніви щодо вартості товару, а саме які дані щодо числового значення складових митної вартості чи відомості щодо ціни що була фактично сплачені чи підлягає сплаті відсутні або місять розбіжності, а відтак таке рішення підлягає скасуванню.
25.08.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, згідно поданих декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2021/229174 від 22.12.2021 документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, які зазначені у графі 44 МД. Одеською митницею було встановлені, що документи містять розбіжності, також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021 р. Оскільки декларантом не були подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставою для про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. При цьому, щодо вказаного товару був застосований резервний метод з визначенням джерел інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Відтак, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2022 року справу передано на розгляд судді Глуханчуку О.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Глуханчука О.В. від 01.08.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 року справу передано на розгляд головуючої судді Дубровної В.А.
Ухвалою суду від 20.03.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу; вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
03.08.2021 р. між продавцем - компанією «DOLPHIN RUBBER INDUSTRIES INDUSTRIAL DEVELOPMENT PLOT» ( Індія) та покупцем - ПП «Інженерна компанія «Політех»» укладено контракт № 30, відповідно до якого подавець поставляє матеріали, в кількості і за цінами, вказаними в Рахунку. ( а.с. 27-30).
22.12.2021 р. декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № UA500500/2021/229174 від 22.12.2021, відповідно до якої за умовами поставки FOB Cochin Індія на митну територію України надійшов товар ПП «Інженерна компанія «Політех»», за товарною позицією, а саме - Вироби з вулканізованої, не пористої, незатверділої гуми. Килимки та покриття для підлоги. Торговельна марка DOLPHIN Виробник DOLPHIN RUBBER INDUSTRIES Країна виробництва Індія., за якою митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури (інвойсу).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з вказаною митною декларацією декларантом позивача подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме, рахунок-проформа №2 від 03.08.2021 року; рахунок-фактуру №13/66/2021-22 від 13.10.2021 року; пакувальний лист б/н від 13.10.2021 року; коносамент № GNXT/DEL/00743 від 21.10.2021 року; автотранспортна накладна №8618 від 21.12.2021 року; сертифікат про походження товару №50928/2021 -2022 від 21.10.2021 року; митна декларація країни відправлення №5278609 від 13.10.2021 року; контракт №30 від 03.08.2021 року; платіжний документ №17 від 04.08.2021 року; платіжний документ № 18 від 22.10.2021 року; рахунок-фактура про падання транспортних послуг РФ-13256 від 09.12.2021 року; довідка про вартість перевезення № 221221-2 від 22.12.2021 року; договір про надання послуг митного брокера №1/2015 від 22.07.2015 року; договір перевезення 0507/19/01 від 05.07.2019 року; акт про проведення огляду № UA500040/2021/5730 від 22.12.2021 року; результат зважування б/н від 22.12.2021 року; акт про невідповідність товарів №б/н від 22.12.2021 року; оборотно-сальдова відомість №б/y від 22.12.2021 року.
В подальшому, митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п. 5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; копію митної декларації країни відправлення/
24.12.2021 листами декларанта позивача за № 1 та № 2 повідомлено Одеську митницю про надання для митного оформлення товару « килимки гумові для підлоги», разом з декларацією UA 500500/2021/229174 від 22.12.2021р були надані наступні документи підтвердження митної вартості: Рахунок-проформа № 2 від 03.08.2021 р інвойс № Е/66/2021 -22 від 13.10.2021р Зовнішньо-економічний контракт №30 від 03.08.2021р Банківський платіжний документ № 17 від 04.08.2021р Банківський платіжний документ № 18 від 22.10.2021р Довідка про транспортні витрати № 221221-2 від 22.12.2021р Рахунок про транспортні витрати № РФ - 13256 від 09.12.2021р Оборотно-сальдова відомість б/н від 31.07.2020р Митна декларація країни-відправлення № 5278609 від 13.10.2021 р. Додатково надаємо прайс-лист № D1321 від 02.08.2021 р. на даний товар, будь-які інші документи надати немає можливості. ( а.с. 76-77).
За результатами розгляду наданих позивачем документів та вважаючи, що декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, 25.12.2021 р. Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № №UA500500/2021/200198/2, за яким митну вартість товарів скориговано за другорядним ( резервним) методом. ( а.с. 16-18)
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № UA500500/2021/229795 від 25.12.2021 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 325 513,66 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом..
V. Норми права, які застосував суд.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема
- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);
- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)
- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)
- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.
- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);
- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п'ята - шоста статті 53 МК України);
- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п'ятої статті 54 МК України);
- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);
- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);
- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);
- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);
- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)
- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).
- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)
- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. ( частини четверта - п'ята статті 58 МК України).
VI. Оцінка суду.
З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Предметом оскарження у даній справі є рішення № UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021 року про коригування митної вартості товарів, яке прийнято у зв'язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у поданих документах розбіжностей.
Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.
Так, за позицією митного органу, у наданих до митною оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо складової митної вартості товару (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням0 відповідно до підпункту “в” пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.
За положеннями підпункту “в” пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма містить умови, при яких, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення був поданий контракт № 30 від 03.08.2021 р., за умовами якого Продавець зобов'язується поставити матеріал партіями у кількості та за цінами, вказаними у рахунку, за узгодженим сторонами графіком на умовах FOB Кохін Індія ( пункти 1.1., 3.1. контракту). Товар має бути належним чином упакований, запечатаний та промаркований з метою його ідентифікації та безпеки в процесі транспортування, навантаження і/та зберігання. Упаковка повинна забезпечувати повне збереження Товару і охороняти його від псування при транспортуванні усіма видами транспорту з урахуванням перевалок. Маркування товарів здійснюється його виробником. ( пункти 6.1 та 6.2. контракту) ( а.с. 27-30)
Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року ( далі - Правила "Інкотермс" 2000) FOB |Франко-борт (... назва порту відвантаження) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
Розділом А. 9 « Перевірка - упаковка - маркування» Правил "Інкотермс" 2000 за умовами поставки “FOB” передбачено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.
Таким чином, у даному випадку якщо поставка товару була здійснена у тарі постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару. Ту обставину, що поставка товару була здійснена у тарі постачальника - компанією «DOLPHIN RUBBER INDUSTRIES INDUSTRIAL DEVELOPMENT PLOT» ( Індія), що підтверджено, крім іншого, інформацією, вказаною позивачем у графі 37 вантажної митної декларації «ZZ00», що значить тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.
Отже, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, оскільки за приписами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.
Таким чином, наведені відповідачем твердження є необґрунтованими та спростовують сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.
Щодо позиції митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.
Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), від 21 березня 2023 року справа №815/5817/17..
У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Щодо правомірності застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, судом встановлено, що причиною його прийняття та застосування другорядного (резервного) методу стала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод.
Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається зі змісту графи 33 цього рішення, то " …З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС митного органу та встановлено, що: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 3,14 дол. США за кг ваги нетто (МД від 06.12.2021 р. UA100160/2021/454428), ніж заявлено декларантом - 1.68 дол. США за кг ваги нетто; по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3,51 дол. США за кг ваги нетто/51,72 дол.США за м2 (МД від 08.11.2021 №UA2091 /0/2021/88142), ніж заявлено декларантом - 1.57 дол. США за кг ваги нетто/23,14 дол. США за м2; по товару №3 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим 3,51 дол. США за кг ваги нетто/6.08 дол. США за м2 (МД від 08.11.2021 №UA100160/2021/45157;1), ніж заявлено декларантом - 2.02 дон. СПІД за кг ваги нетто/3.50 дол. США за м2»
Тобто, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості товарів, митним органом додатково нічого не вказано.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).
Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як встановлено судом, то спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та невмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021р., є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені беззаперечними доказами.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4 715,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 330 від 07.07.2022 р. та № 365 від 25.07.2022 р.
З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4715,29 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).
- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).
- у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст.134 КАС України).
- обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( частина 7 статі 134 КАС України)
Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України.
Так, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. ( частина 1 статті 143 КАС України).
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд на підставі належних та допустимих доказів має дослідити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Шавровим Ігорем Ігоровичем, про що свідчить ордер про надання правничої допомоги серії ВН № 1084831 від 04.02.2023 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003887, видане 17.07.2019 р. (а.с. 90,91)
На підтвердження обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу представником позивача надано, зокрема,
- договір № 59 про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року, укладений між ПП «Інженерна компанія «Політех», як Клієнтом, та Адвокатським бюро «Шавров і партнери», в особі керуючого бюро Шаврова Ігора Ігоровича, за умовами якого Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу (послуги) та представляти інтереси Клієнта, у справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. ( пункт 1.1. договору). На виконання умов цього Договору (представництва) Клієнт надає Адвокату наступні повноваження, без будь-яких обмежень на вчинення відповідних дій, зокрема, представляти Клієнта в органах державної влади та управліннях, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах, державних комітетах та підвідомчих їм органах, в органах нотаріату, в органах прокуратури, правоохоронних органах, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах, судах апеляційної та касаційної інстанцій, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику Клієнта незалежно від його процесуального статусу. ( п.п. 1.2.1. п. 1.2 цього договору). За надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов'язується в подальшому сплачувати Адвокат винагороду (гонорар) в порядку, строки і розмірі, визначеному між Сторонами в додаткових угодах та додатках до цього Договору. ( пункт 3.1. договору). За результатами надання правової допомоги Адвокат надсилає (передає) Клієнту, підписаний зі свого боку, Акт приймання-передачі робіт (наданих послуг), який Клієнт зобов'язується підписати протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання. Акт вважається підписаним, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокат письмові аргументовані заперечення на акт. Разом з Актом Адвокат надсилає (передає) Детальний опис робіт (наданих послуг) та Рахунок-фактуру, який повинен бути сплачений протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Клієнтом Акту приймання-передачі робіт (наданих послуг). ( пункт 3.2. договору). Детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат пов'язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється Сторонами та визначаються у відповідних додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. ( пункт 3.6. договору).(а.с.78-87)
- - рахунок АО «Шавров і партнери» № СФ-0000059/3 від 04 лютого 2022 року за юридичні послуги на суму: 10000 грн.(а.с.86);
- акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 04.02.2022року, за яким Адвокатське бюро надало правову допомогу ( послуги), а Клієнт прийняв та сплатив гонорар (винагороду) за надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених положеннями Договору про надання правової допомоги № 59 від 25.01.2021 року, а саме, 1) Консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі - 500,00 грн., 2) представництво інтересів Клієнта в установах, організаціях, підприємствах -500,00 грн., 3) підготовка та подання адвокатських запитів, клопотань, звернень, тощо - 1500,00 грн., 4) складання позовної заяви -5000 грн., складання відповіді на відзив - 1500,00 грн., 5) супровід примусового виконання рішення суду - 1000,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг), наданих Адвокатським бюро відповідно до умов Договору складає 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. ( а.с. 87)
- Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «Шавров і партнери» та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги станом на 04.02.2022 року, зокрема, 1) Консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі, зокрема обговорення і роз'яснення питань, що стосуються механізму визнання рішення митного органу протиправним та стягнення надміру сплачених митних платежів - 500,00 грн., 2) Представництво інтересів Клієнта в суді, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності та підпорядкування - 500,00 грн., 3) Підготовка та подання адвокатських запитів, клопотань, звернень, зокрема, щодо отримання інформації, документів для обґрунтування своїх доводів і заперечень - 1500,00 грн., 4) Складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021 року - 5000,00 грн., 5) Складання відповіді на відзив на позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021 року - 1500,00 грн., 6) Супровід примусового виконання рішення суду, зокрема, представництво інтересів Клієнта у виконавчому провадженні, і складання заяв, скарга, клопотань, тощо - 1000,00 грн. Всього: 10000,00 грн. ( а.с. 88);
- довідку № 59/3 від 04 лютого 2022 року, підписану Позивачем, як Клієнтом, та Адвокатським бюро «Шавров і партнери», в особі керуючого бюро Шаврова Ігора Ігоровича, про те, що Клієнт сплатив Адвокатському бюро винагороду (гонорар) за отримання правової допомоги (послуг), шляхом надання грошових коштів, у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 59 від 25.01.2021 року; ( а.с. 89)
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як само зайнятої шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять не професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міні юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 гривня. Також статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 встановлено в 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 6500 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 39,26 гривні. Таким чином, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000 грн. становить 4,03 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2 року, або 1,53 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 254 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000 є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, розмірності.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленому розміру послуг правничої допомоги, суд вказує про таке.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не є співмірними із складністю і значенням справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт.
Суд зазначає, що такий вид правничої послуги, як підготовка позовної заяви і подання її до суду включає в себе і ряд інших супутніх послуг таких, як: вивчення наданих клієнтом документів; перегляд законодавчої бази; пошук і вивчення судової практики. Таким чином, перелічені супутні послуги, зокрема, консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі, зокрема обговорення і роз'яснення питань, що стосуються механізму визнання рішення митного органу протиправним та стягнення надміру сплачених митних платежів охоплюються поняттям підготовка позовної заяви і подання її до суду.
Водночас суд зазначає, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції та надання відповідної консультації, підготовка позовної заяви не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи (малозначна справа) та сталу судову практику у даній категорії справ, в т.ч. і суду касаційної інстанції. Опрацювання правової позиції у справі не вимагає значних затрат часу. Окрім того, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не вимагає безпосередньої участі сторін, а, отже, і значної затрати часу. Процесуальні документи у справі є однотипними, а тому також не потребують значної затрати часу.
Щодо надання адвокатом таких видів правової допомоги, як підготовка та подання адвокатських запитів, клопотань ( 1500,00 грн.), складання відповіді на відзив на позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021 року (1500,00 грн.), представництво інтересів Клієнта у виконавчому провадженні, і складання заяв, скарга, клопотань, тощо (1000,00 грн.), то матеріали справи не містять таких доказів надання послуг адвокатом під розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема, подання адвокатських запитів, клопотань тощо, складання відповіді на відзив, тим більше супровід примусового виконання рішення суду.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розрізі наведених вище мотивів необхідності надання оцінки неминучості та необхідності таких витрат, свідчить, що такі витрати не могли вважатися необхідними, у зв'язку з чим є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг, складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з цим, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
Позовну заяву Приватного підприємства «Інженерна компанія «Політех» (вул. Толстого, буд. 36, корп. 2, каб. 1, м. Біла Церква, Київська обл., 09109, код ЄДРПОУ: 35046384) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-а, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500500/2021/200198/2 від 25.12.2021 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок №21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства «Інженерна компанія «Політех» (вул. Толстого, буд. 36, корп. 2, каб. 1, м. Біла Церква, Київська обл., 09109, код ЄДРПОУ: 35046384) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 715,29 (чотири тисячі сімсот п'ятнадцять грн. двадцять дев'ять коп) гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі грн. 00 коп) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна