16 січня 2024 р. № 400/4596/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 до 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020,;
- зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 до 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2021 до 31.12.2021 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021;
- зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2021 до 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення позивачу з 01.01.2022 до 04.05.2022, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022;
- зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2022 до 04.05.2022, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойовх дій за 2018-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення з 29.01.2020 повинні бути обраховані з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року та відповідного тарифного коефіцієнта. Проте відповідач не здійснив зазначеного розрахунку, що зумовило проведення виплат у заниженому розмірі.
Ухвалою від 09.01.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву у п'ятнадцять днів з моменту вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками направлені на електронну пошту відповідача 13.01.2023.
Ухвалою від 09.01.2023 суд за клопотанням відповідача зупинив провадження у справі.
Ухвала про зупинення провадження у справі направлена на електронну пошту відповідача 13.01.2023.
Ухвалою від 12.04.2023 суд за клопотанням позивача та керуючись висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21 (пункти 55, 56), поновив провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками, ухвала про зупинення провадження у справі, ухвала про поновлення провадження у справі направлені відповідачу засобами поштового зв'язку і вручені йому 16.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5400501408774.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У спірний період з 20.01.2020 до 04.05.2022 позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка позивача.
З 04.05.2022 позивач була виключена із списків особового складу частини на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2022 № 111, що підтверджується витягом з відповідного наказу.
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 20.08.2022, в якій, серед іншого, просила провести перерахуноку та доплату грошового забезпечення з 30.01.2020, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум.
З пояснень позивача, наведених у позовній заяі, суд установив, що відповідь на таке звернення не надавалася і відповідні перерахунок і виплата не проводилися.
Докази протилежного у справі відсутні.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Положення статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пункт 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Уряд України запровадив одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
Отже, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного суд дійшов висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ураховуючи наведене, суд доходить переконання, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 до 04.05.2022 (до дати виключення із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення), а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік”, станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік”є неправомірними.
На цій підставі відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат з урахуванням вже виплачених сум.
Суд також вказує, що військовослужбовці мають право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, про що виснував Верховний Суд у зразковій справі № 620/4218/18. Зокрема, 16.05.2019 Верховний Суд розглянув зразкову справу № 620/4218/18. Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплаті позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій та зобов'язання відповідача нарахувати та виплаті позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, задоволено. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення Верховного Суду залишено без змін.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
За такого суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
За нормами частин третьої - п'ятої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду в цій справі.
Зокрема, 24.02.2022 розпочалася військова агресія російської федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який натепер триває.
Відповідач є військовим формуванням, яке переведене на воєнний стан та виконує завдання за призначенням з оборони України, здійснює заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Оцінюючи ступінь вини відповідача у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в повному обсязі, суд виходить з того, що між сторонами існував спір щодо відповідних виплат.
Одномоментна виплата позивачу присуджених цим рішенням сум грошового забезпечення та компнсації за невикористані дні додаткової відпустки в умовах розв'язаної російської федерацією війни є надмірним тягарем для відповідача, який фінансується з Державного бюджету України.
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Ведення активних бойових дій, відсіч агресору потребує значного фінансування, серед іншого і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які виконують бойове розпорядження, у підвищеному розмірі.
Зазначені обставини не скасовують права позивача на одержання грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в належному розмірі, але створюють підстави для розстрочення виконання рішення суду.
На переконання суду, розстрочення виконання рішення суду сприятиме виконанню рішення суду.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 до 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 до 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 до 31.12.2021 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 до 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 до 04.05.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022.
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2022 до 04.05.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
8. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022.
9. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
10. Розстрочити виконання рішення суду згідно з таким графіком:
- лютий 2024 року - виконання зобов'язання за пунктом 3 резолютивної частини цього рішення;
- квітень 2024 року - виконання зобов'язання за пунктом 5 резолютивної частини цього рішення;
- червень 2024 року - виконання зобов'язання за пунктом 7 резолютивної частини цього рішення;
- серпень 2024 року - виконання зобов'язання за пунктом 9 резолютивної частини цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна