16 січня 2024 р. № 400/14883/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С., представника позивача Михайлова Г.В., представника відповідача Браги А.А. за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54006,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135,
про:визнання дій протиправними; скасування постанов від 14.06.2022, від 06.04.2023, від 25.05.2023, від 21.11.2023, від 01.12.2023 ВП № 69228003,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправними дії старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боженка Олександра Сергійовича в частині винесення у виконавчому провадженні № 69228003 постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2022, постанови про стягнення виконавчого збору від 14.06.2022, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.06.2022; дії головного державного виконавця Браги Аліни Анатоліївни в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 06.04.2023, постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 25.05.2023, постанови про арешт коштів боржника від 21.11.2023, постанови про розшук майна боржника від 01.12.2023;
скасувати постанови Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), винесені у виконавчому провадженні № 69228003: постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2022, постанову про стягнення виконавчого збору від 14.06.2022, постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.06.2022, постанови про арешт коштів боржника від 06.04.2023 та від 21.11.2023, постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 25.05.2023, постанову про розшук майна боржника від 01.12.2023.
В якості третьої особи у позові вказана Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що виконавчий документ надійшов до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), далі - Відділ або відповідач, після закінчення строку пред'явлення до виконання, тому, на думку позивача, у Відділу не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження. Відповідно, як зазначила позивач, протиправними (через незаконність відкриття виконавчого провадження) є й інші (крім постанови про відкриття виконавчого провадження) постанови.
Відділ позов не визнав з підстав, що наведені у відзиві (арк. 96-98). Так, відповідач вказав, що виконавчий документ було пред'явлено до виконання у межах встановленого частиною першою статті 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) строку.
Правом подати пояснення третя особа не скористалася; про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, тому неприбуття її представника не перешкоджало розгляду справи (частина третя статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвалою від 28.12.2023 суд частково задовольнив заяву позивача про забезпечення позову - заборонив Відділу вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні № 69228003, спрямовані на примусове виконання постанови від 14.02.2022 № 00009747 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті (арк. 82-85).
В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, вказав, що відкриття виконавчого провадження не узгоджувалося з нормами, що містяться у статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Представник Відділу просила у задоволенні позову відмовити.
Як встановлено судом, 14.02.2022 посадова особа відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті винесла «Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України» серія ВМ № 00009747 (далі - Постанова, арк. 101).
У Постанові зазначено, що позивач вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статі 1321 КУпАП, тому позивача, на підставі статей 143, 229, 2795 - 2798, 284 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Також у Постанові вказано, що у випадку несплати позивачем штрафу у строк, встановлений частиною другою статті 3002 КУпАП, у порядку примусового виконання Постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі - 34 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 143 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 1222, частинами другою і третьою статті 1321 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У частині другій статті 1321 КУпАП вказано, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Постанова містить інформацію про дату набрання нею законної сили - 07.04.2022 та про строк пред'явлення її до виконання - до 06.05.2022.
13.06.2022 у Відділі було зареєстровано заяву директора Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті про примусове виконання Постанови (арк. 100).
14.06.2022 старший державний виконавець Відділу Боженко Олександр Сергійович виніс постанови:
ВП № 69228003 про відкриття виконавчого провадження (арк. 102);
ВП № 69228003 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (арк. 103-104);
ВП № 69228003 про стягнення виконавчого збору (арк. 104).
06.04.2023 головний державний виконавець Відділу Брага Аліна Анатоліївна винесла постанову ВП № 69228003 про арешт коштів боржника (арк. 105); 25.05.2023 - дві постанови ВП № 69228003 про зміну (доповнення) реєстраційних даних (арк. 26-27); 21.11.2023 - постанову ВП № 69228003 про арешт коштів боржника (арк. 105); 01.12.2023 - постанову ВП № 69228003 про розшук майна боржника (арк. 107).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Як вказано вище, у Постанові зазначена дата набрання нею законної сили - 07.04.2022. Відтак, встановлений статтею 12 Закону № 1404 строк пред'явлення її до примусового виконання розпочався 08.04.2022, тому подання третьою особою у червні 2022 року (до закінчення трьох місяців) заяви про примусове виконання рішення відбулося своєчасно.
Викладені у частинах першій та другій статті 12 Закону № 1404 норми є повними (прямими), альтернативного строку для пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання Закон № 1404 не містить.
Суд відхилив доводи позивача про те, що застосування норм КУпАП виключало відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 303 («Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень») КУпАП встановлено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Таким чином, якби Постанову не було звернуто до виконання до 14.05.2022 (три місяця з дня її винесення), вона би не підлягала виконанню (в тому числі і примусовому). За такого, державний виконавець мав керуватися пунктом 9 частини четвертої статті 4 (виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем) Закону № 1404.
Проте, у справі відсутні докази того, що Постанова не підлягала виконанню, відповідно, таких доказів не було і у державного виконавця в момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження.
Суд врахував, що Відділ не наділений повноваженнями встановлювати своєчасність звернення стягувачем постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання (дотримання встановленого статтею 303 КУпАП строку), а також повноваженнями визнавати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Позивач безпідставно ототожнює строк давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (стаття 303 КУпАП) зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання (стаття 12 Закону № 1404).
Згідно з частиною другою статті 3002 КУпАП, у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.
Ця норма також не встановлює строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Сукупність дій, в результаті яких Постанова набрала законної сили, а у позивача виник обов'язок у визначений статтею 3002 КУпАП строк сплатити суму штрафу, і є зверненням Постанови до виконання. При цьому, до завершення строку сплати (добровільного виконання) третя особа не мала підстав для звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання Постанови.
Суд зауважив, що у Постанові вказаний строк пред'явлення її до виконання - до 06.05.2022. Проте, на думку суду, ця обставина жодним чином не спростовує того факту, що виконавче провадження було відкрито в межах встановленого статтею 12 Закону № 1404 строку, початок якого пов'язаний з датою набрання Постановою законної сили.
Позивач не заперечив ані факту набрання Постановою законної сили, ані того, що це відбулося 07.04.2022.
У пункті 45 постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22 вказано, що «… строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом України «Про виконавче провадження»».
Встановлений законом (статтею 12 Закону № 1404) строк, про що вказано вище, не було пропущено.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження посадова особа Відділу діяла законно, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судові витрати, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна