15 січня 2024 рокусправа №453/1630/23
зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Савки В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною і скасування постанови
I. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Славської селищної ради Стрийського району Львівської області код ЄДРПОУ 04370314, місцезнаходження: 82660, Львівська область, Стрийський район, смт. Славське, вул. В. Івасюка, 24 (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 43316386, місцезнаходження: 79000, Львівська область, м. Львів, пл.Шашкевича, буд. 1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу у розмірі 10200 грн від 21.08.2023 у виконавчому провадженні №71473751.
Позов обґрунтований тим, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, не врахував поважність причин невиконання рішення суду. Позивач посилається на те, що Перехідні положення Земельного кодексу України під час дії воєнного стану забороняють безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Також зазначає про те, що 25.05.23 на 35-й сесії 8 демократичного скликання Славської селищної ради розглянуто та прийнято рішення про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/15190/22, яким для виконання згаданої постанови направлено питання на попередній розгляд постійної комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури.
29.07.2023 питання про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки знову було включене до порядку денного 37-ої сесії ради 8-го демократичного скликання та винесено на голосування. Проте за результатами голосування відповідне рішення не було прийняте.
З таких підстав вважає, що позивач вчинив всі необхідні дії з метою виконання судового рішення.
Відповідач відзиву на позовну на заяву не подав.
У судове засідання позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.
II. Рух справи
Ухвалою від 02.10.2023 Сколівський районний суд Львівської області передав справу за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 06.11.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 22.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, а також витребував у відповідача докази.
Заходи забезпечення позову у справі не вживались.
III. Фактичні обставини справи
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №380/15190/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2022р. №1898 “Про відмову у затвердженні проекту із землеустрою відведення земельної ділянки у власність” та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770 га, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Тухля, урочище “Жолоб” кадастровий номер: 4624587800:02:000:0397, відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №380/15190/22 скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 11.08.2022 №1898 ,,Про відмову у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність” та зобов'язано Славську селищну раду Стрийського району Львівської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770 га, для індивідуального дачного будівництва яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, урочище ,,Жолоб” кадастровий номер: 4624587800:02:000:0397.
Львівський окружний адміністративний суд 29.03.2023 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду 28.02.2023 у справі №380/15190/22, видав виконавчий лист про зобов'язання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770га, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, урочище ,,Жолоб” кадастровий номер: 4624587800:02:000:0397.
У супровідному листі від 18.05.2023 №02-18-634 позивач зазначив про виконання судового рішення в частині майнових стягнень, а немайнова вимога у вигляді прийняття рішення про затвердження проекта землеустрою щодо відведення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки, буде прийнята на найближчій черговій сесії.
25.05.2023 позивач прийняв рішення №2369 “Про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/15190/22”, яким вирішив для виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/15190/22 щодо затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, урочище “Жолоб”, кадастровий номер: 4624587800:02:000:0397 направити питання на попередній розгляд постійною комісію з питань землекористування, будівництва та архітектури.
Згідно з протоколом позивача восьмого скликання (тридцять сьома сесія) від 29.06.2023 розглянуте питання про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, урочище “Жолоб”, кадастровий номер 4624587800:02:000:0397 (на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду 28.02.2023 у справі №380/15190/22). За результатами голосування, в якому брало участь 22 депутати, проголосувало "за"-7 депутатів, "утрималось" - 15 депутатів. Рішення не набрало більшості голосів від загального складу позивача, а тому таке не прийняте (проект рішення додається).
У зв'язку з невиконанням судового рішення без поважних причин відповідач прийняв постанову від 21.08.2023 про накладення штрафу у ВП №71473751. У згаданій постанові встановлено, що судове рішення не виконано і з посиланням на статтю 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф на позивача у розмірі 10200,00грн.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за невиконання судового рішення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті суд виходив з такого.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
“На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 №606-XIV (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У частинах четвертій, п'ятій статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і спрямований на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”.
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.
При цьому поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Більше того, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.
Суд встановив, що станом як на момент прийняття оскарженої постанови про накладення штрафу, так і на момент прийняття рішення у справі, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/15190/22, якою зобов'язано Славську селищну раду Стрийського району Львівської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, урочище ,,Жолоб” кадастровий номер: 4624587800:02:000:0397 не виконана.
Оцінюючи поважність причин невиконання позивачем судового рішення, суд висновує наступне.
Неможливість виконання згаданого судового рішення, позивач обґрунтовує тим, що станом на момент прийняття оскарженої постанови прийнято Закон України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" (набрав чинності 07.04.2022). Відповідно до розділу X "Перехідні положення" згаданого закону Земельний кодекс України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підпункт 5).
Позивач вважає, що аналіз Земельного кодексу України (частини дев'ята, десята статті 118) свідчить про те, що завершальним, неподільним етапом процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, є прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачі у власність.
Тому, на думку позивача, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на затвердження ним проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, урочище “Жолоб”, кадастровий номер 4624587800:02:000:0397 (на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду 28.02.2023 у справі №380/15190/22). У зв'язку з цим, позивач вважає правомірним рішення, яким відмовлено у затвердженні проекта землеустрою на виконання судового рішення і відповідно відсутніми підстави для накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Суд не погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступного.
Як випливає із змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/15190/22 рішенням 25 сесії 8 демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області №1898 від 11.08.2022, керуючись статтями 121, 22, 38, підп.5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, статтями 26, 31, 33, 42 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770 га і передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в урочищі “Жолоб”, с. Тухля Стрийського району Львівської області, територія Славської селищної ради з наступних підстав: під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підп.5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України).
Відмовляючи у задоволенні позову, Львівський окружний адміністративний суд у рішенні від 23.12.2022, виходив з того, що згідно з чинним законодавством, яке регулює земельні відносини, зокрема, частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекта землеустрою, про що просить ОСОБА_1 , нероздільно пов'язане із наданням відповідної земельної ділянки у власність за наслідками такого затвердження. Враховуючи встановлений факт нероздільності згаданої дії органу місцевого самоврядування, оскільки за наслідками затвердження проекту із землеустрою позивач повинен би був надати ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у власність, з урахуванням підп.5 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України, Славська селищна рада правомірно відмовила у задоволенні заяви від 28.07.2022 про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.02.2023, якою скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2022, вказав, що «у відповідності до підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Трактуючи буквально вказану норму Закону, колегія суддів зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не заборонено. За таких обставин, колегія суддів визнає протиправною відмову органу місцевого самоврядування у затвердженні наданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Тухля, урочище “Жолоб”, кадастровий номер 4624587800:02:000:0397». «Колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції щодо нероздільності прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання відповідної земельної ділянки у власність за наслідками такого затвердження, оскільки частина дев'ята статті 118 Земельного кодексу України не містить категоричного обов'язку суб'єкта владних повноважень одночасно приймати рішення про затвердження проекту землеустрою та про надання земельної ділянки у власність.»
Аналіз згаданої постанови, дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції при її прийнятті надавав оцінку співвідношенню понять «затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» і «надання відповідної земельної ділянки у власність за наслідками такого затвердження», а також дійшов висновку про відсутність підстав для поширення заборони, встановленої підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час дії воєнного стану при затвердженні проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0770 га і передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в урочищі “Жолоб”, с. Тухля Стрийського району Львівської області, територія Славської селищної ради.
Суд констатує, що обґрунтовуючи протиправність постанови відповідача про накладення штрафу, позивач фактично повторно наводить аргументи та посилається на обставини щодо неможливості затвердження проекта землеустрою у період дії воєнного стану в Україні, які, у свою чергу, входили до предмета доказування та яким вже суд надав відповідну правову оцінку при розгляді справи №380/15190/22 по суті.
Суд у цьому контексті також враховує, що позивачу ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 відмовлено у роз'ясненні постанови суду від 28.02.2023 та визначено, що як вбачається із згаданої постанови, колегія суддів трактуючи буквально підпункт 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, зазначає, що затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не заборонено. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 не містить жодних умовностей, є чіткою та зрозумілою, можливості її неоднозначного тлумачення не вбачається, відсутні недотримання вимог ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення.
З огляду на встановлені обставини, суд висновує, що зазначені позивачем причини невиконання рішення суду не є поважними, а тому оскаржена постанова відповідача є правомірною.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 287 КАС України, суд
у задоволенні позову Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною і скасування постанови відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.Г. Гулик